ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2019 року

м. Київ

Справа № 911/2653/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Васьковського О.В. - головуючого, Жукова С.В., Огородніка К.М.,

за участю секретаря судового засідання Озерчук М.М.

розглянув касаційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області

на ухвалу Господарського суду Київської області (суддя С.Ю. Наріжний) від 15.01.2019

та постанову Північного апеляційного господарського суду (головуючий - О.М. Остапенко, судді: А.В. Верховець, Б.В. Отрюх) від 27.06.2019

за заявою ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут"

про визнання банкрутом.

Учасники справи:

представник кредитора - Лук`янчук М.Р.,

представник боржника - не з`явився.

1. Короткий зміст вимог

1.1 03.10.2017 Господарський суд Київської області ухвалив порушити за заявою ОСОБА_1 провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут" (далі - Боржник) в порядку загальних норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), ввести мораторій на задоволення кредиторів, процедуру розпорядження майном, призначити розпорядником майна арбітражного керуючого Шмуйла А.Д. тощо.

1.2 05.12.2017 Господарський суд Київської області ухвалив затвердити реєстр вимог кредиторів, до якого включені вимоги ініціюючого кредитора в сумах: 16 000 грн. - 1 черга задоволення, 15 210 228 грн. 06 коп. - 4 черга задоволення; та вимоги Головного управління ДФС у Київській області - в сумах: 3200 грн. 00 коп. - 1 черга задоволення, 192 383 грн. 19 коп. - 3 черга задоволення тощо.

1.3 31.07.2018 Господарський суд Київської області постановив визнати Боржника банкрутом, відкрити ліквідаційну процедуру строком та призначити ліквідатором Боржника арбітражного керуючого Шмуйла А.Д. тощо.

1.4 02.09.2018 Головне управління ДФС у Київській області (далі - Кредитор) подало до Господарського суду Київської області заяву про визнання кредиторських вимог до Боржника на суму 51 044 грн 15 коп. (28 371 грн 80 коп. - основного платежу та 22 672 грн 35 коп. - пені та внести їх до реєстру вимог кредиторів.

1.5 Заява мотивована існуванням у Боржника заборгованості на заявлену суму вимог, що складається із заборгованості із земельного податку з юридичних осіб - в сумі 28 371 грн 80 коп., що виникла у зв`язку із самостійно задекларованими Боржником зобов`язаннями шляхом подачі до контролюючого органу податкової декларації від 19.01.2017 № 1700004190, в сумі 22 672 грн 35 коп. - пені (з урахуванням уточнень розрахунків - в сумі 22 672 грн 27 коп.) із земельного податку з юридичних осіб за податковою декларацією з плати на землю від 18.02.2015, від 11.02.2016 та від 19.01.2017, яка була розрахована податковим органом з моменту виникнення заборгованості до 03.10.2017 - постановлення ухвали про порушення справи про банкрутство Боржника та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, а 02.08.2018 є датою відображення цього розрахунку в аналітичній системі. Кредитор зазначив, що заявлені суми заборгованості визначені відповідно до інтегрованих карток платника податків у Боржника.

2. Короткий зміст рішень судів першої і апеляційної інстанцій

2.1 15.01.2019 Господарський суд Київської області постановив ухвалу (залишену без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.06.2019): заяву Кредитора задовольнити частково, визнати грошові вимоги Кредитора до Боржника в сумах - 3 524 грн 00 коп. - 1 черга задоволення, 28 371 грн 80 коп. - 3 черга задоволення, 22 455 грн. 78 коп. - 6 черга задоволення; в іншій частині заяву відхилити.

2.2 Рішення судів мотивовані обґрунтованістю та доведеністю вимог Кредитора в сумі 28 371 грн 80 коп. - за основним платежем, та в сумі 22 455 грн. 78 коп. - щодо нарахованої суми пені. Відмова у визнанні вимог Кредитора на суму 216 грн. 49 коп. пені мотивована нарахуванням Кредитором пені в сумі 81 грн. 33 коп. за період з 29.10.2017 - після дати порушення провадження у справі про банкрутство Боржника, всупереч нормам частини 3 статті 19 Закону про банкрутство; а також помилковістю проведеного Кредитором розрахунку пені в сумі 154 грн 59 коп. за період з 29.09.2017 до 02.10.2017, оскільки правильно нарахованою сумою пені за цей період, згідно з проведеними судом власними розрахунками, є 19 грн. 43 коп.

3. Встановлені судами обставини

3.1 Заявлені Кредитором вимоги за основним платежем є податковою заборгованістю Боржника із земельного податку за вересень-грудень 2017 року, терміни сплати - 30.10.2017, 30.11.2017, 30.12.2017, 30.01.2018.

3.2 Визначена Кредитором сума пені 22 672 грн. 27 коп. грн. нарахована за податковими деклараціями № 1500005992 від 18.02.2015, № 1600004209 від 11.02.2016 та № 1700004190 від 19.01.2017 за загальний період з 29.01.2016.

За податковою декларацією № 1700004190 від 19.01.2017 заявлено 2 останні суми нарахованої пені: 154 грн. 59 коп. за період з 29.09.2017 по …, 81 грн. 33 коп. за період з 29.10.2017 по …

Згідно з власним розрахунком суду за результатами перевірки правильності нарахування заявленої суми пені в сумі 154 грн. 59 коп. за період з 29.09.2017 по …, правильна сума пені, виходячи з розміру подвійної облікової ставки НБУ за період з 29.09.2017 по 02.10.2017, нарахована на заборгованість у сумі 7092 грн. 95 коп. становить 19 грн. 43 коп.

3.3 Кредитор подав до суду заяву з вимогами 12.09.2018, отже в межах строку на заявлення поточних кредиторських вимог щодо суми основного зобов`язання; заявлені вимоги щодо сум пені є конкурсними, у зв`язку з чим відповідно до частини 4 статті 23 Закону про банкрутство підлягають погашенню в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги

4.1 22.07.2019 Кредитор подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.06.2019 та ухвалу Господарського суду Київської області від 15.01.2019 в частині невизнаних кредиторських вимог в розмірі 216 грн. 49 коп. та включити цю суму вимог до реєстру вимог кредиторів.

5. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

5.1 Розрахунок всієї суми пені, заявленої у складі кредиторських вимог податкового органу, здійснений контролюючим органом відповідно до інформаційної бази даних ДФС України (інтегрованої картки з земельного податку юридичних осіб) з моменту виникнення заборгованості по 03.10.2017 -дати ухвалення судом рішення про порушення справи про банкрутство Боржника та введення щодо нього мораторію на задоволення вимог кредиторів, а 02.03.2018 є датою відображення цього розрахунку в аналітичній системі, а не датою виникнення обов`язку сплатити пеню. Правова природа вимог щодо пені полягає у тому, що ці вимоги є конкурсними.

6. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права

6.1 Відповідно до частини 1 статті 19 Закону про банкрутство мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Частиною 2 цієї статті Закону про банкрутство передбачено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з відкриттям провадження (проваджень) у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Частиною 3 цієї статті Закону передбачено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється, зокрема не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій.

6.2 Згідно з підпунктом 129.3.3 пункту 129.3 статті 129 Податкового кодексу України нарахування пені закінчується у день запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів (при винесенні відповідної ухвали суду у справі про банкрутство або прийнятті відповідного рішення Національним банком України).

6.3 У зв`язку із викладеним та враховуючи встановлені судами обставини щодо заявленої Кредитором у складі кредиторських вимог до Боржника вимоги щодо пені в сумі 81 грн 33 коп., нарахованої Кредитором з 29.10.2017 - після порушення щодо Боржника ухвалою суду від 03.10.2017 справи про банкрутство та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів тощо, Суд погоджується із правильними висновками судів в оскаржуваних рішеннях про відхилення вимог Кредитора в частині вказаної суми пені.

6.4 Суд також погоджується з правильним висновком судів в частині відхилення вимог Кредитора щодо пені в сумі 154 грн 59 коп., нарахованої Боржнику за період з 29.09.2017 по 02.10.2017 з підстав неправильно здійсненого Кредитором розрахунку суми пені за цей період та відхиляє протилежні аргументи скаржника в цій частині (пункт 5.1) з посиланням на здійснення розрахунку всієї суми пені, заявленої у складі кредиторських вимог податкового органу, відповідно до інформаційної бази даних ДФС України (інтегрованої картки з земельного податку юридичних осіб) з огляду на таке.

Скаржник, заперечуючи рішення судів в оскаржуваній частині, між тим не спростував розраховану судом суму пені, що підлягає нарахуванню Боржнику за період з 29.09.2017 по 02.10.2017, не спростував та не заперечив ні застосований судами порядок розрахунку цієї суми пені на заборгованість Боржника в сумі 7092 грн 95 коп., ні висновок в оскаржуваних рішеннях щодо застосованого судами до спірних правовідносин розміру подвійної облікової ставки Національного банку України за період з 29.09.2017 по 02.10.2017, а також не зазначив у своїх аргументах норму матеріального або процесуального права, яка при цьому була порушена судами, не зазначив в чому полягає неправильність розрахунків, здійснених судом, а лише відтворив в скарзі зміст своєї заяви з кредиторськими вимогами до Боржника у цій справі

Між тим зазначені аргументи скаржника не належать до питань права - правильності застосування судом першої і апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, а тому суперечать нормі частини 1 статті 301 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої суд касаційної інстанції використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки правильності застосування норм матеріального і процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій; а скаржник намагається домогтися перегляду судових рішень у цій справі, що набрали законної сили та є остаточними, та винесення нового рішення у справі.

Верховний Суд, ухвалюючи цю постанову, керується принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 03.12.2003 у справі "Рябих проти Росії", від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 18.11.2004 у справі "Праведная проти Росії", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Понамарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

6.5 У зв`язку із викладеним та з урахуванням принципу диспозитивної у господарському процесі (стаття 14 ГПК України), а також з урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції - стаття 300 ГПК України, згідно з нормами частини 1 якої, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, доводи скаржника щодо неправомірності відхилення судом кредиторських вимог у розмірі 216 грн 49 коп. не знайшли свого правого та матеріального підтвердження, оскільки не ґрунтуються на нормі закону та не відповідають обставинам справи, а тому відповідні вимоги не підлягають задоволенню.

6.6 Висновки судів першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях зроблені відповідно до норм законодавства, а також відповідно до встановлених на підставі доказів у справі обставин справи. У зв`язку з викладеним та з урахуванням положень пункту 1 частини 1 статті 308 та статті 309 ГПК України оскаржувані постанова апеляційного суду та ухвала місцевого суду підлягають залишенню без змін як законні та обґрунтовані.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.06.2019 та ухвалу Господарського суду Київської області від 15.01.2019 у справі № 911/2653/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.В. Васьковський

Судді С.В. Жуков

К.М. Огороднік