Головуючий суду 1 інстанції -Чехов С.І.

Доповідач -Дронська І.О.

Справа № 418/4172/18

Провадження № 22-ц/810/524/19

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2019 року                                           м. Сєвєродонецьк

Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах Луганського апеляційного суду:

головуючого судді Дронської І.О.,

суддів Єрмакова Ю.В., Назарової М.В.,

за участю секретаря Вовчанської С.В.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

відповідач Головне управління Держгеокадастру у Луганській області

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Міловського районного суду Луганської області від 13 травня 2019 року, ухвалене у складі судді Чехова С.І. 13.05.2019 року в смт.Мілове

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області про визнання права власності на земельну частку (пай), як колишньому члену спілки селян «Батьківщина»

                                                       ВСТАНОВИВ:

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до Міловського районного суду Луганської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області про визнання права власності на земельну частку (пай), як колишньому члену спілки селян «Батьківщина».

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 01.06.1996 року ОСОБА_1 була прийнята у члени спілки селян «Батьківщина». 15.11.1996 року було зареєстровано державний акт на право колективної власності на землю спілки селян «Батьківщина», однак ОСОБА_1 до списку членів спілки, що додавався до вказаного державного акту безпідставно не було включено, про проведення загальних зборів та інших заходів з паювання землі проінформовано не було, про вказане позивач дізналася лише з розмови батьків. У листопаді 1996 року ОСОБА_1 разом з батьком зверталась до голови правління спілки селян «Батьківщина» з питанням щодо включення її до списків членів, які мають право на земельну частку (пай), однак їм було вказано про відсутність її права на земельну частку, оскільки земля вже розпайована і ніяких інших способів приватизації землі немає.

До списку членів спілки селян «Батьківщина» для одержання сертифікатів на право на земельну частку (пай), які були затверджені загальними зборами від 28.10.2002 року, ОСОБА_1 також не була включена та сертифікату не отримувала.

Спілка селян «Батьківщина» реорганізована у СТОВ «Батьківщина», діяльність якої припинена ще в 2007 році. У зв`язку з тим, що питання стосується виділення земельної ділянки (паю) з земель запасу, вважає, що відповідачем має бути Головне управління Держгеокадастру у Луганській області. З метою досудового врегулювання спору ОСОБА_1 зверталась до відповідача Головного управління Держгеокадастру щодо виділення земельної ділянки, однак їй було відмовлено посилаючись на відсутність повноважень.

Просила суд визнати за позивачем право на земельну частку (пай), як колишньому члену Спілки селян «Батьківщина» у розмірі 11,4300 га, та встановити, що земельна частка (пай) має бути надана із земель запасу (резервного фонду) на території Великоцької сільської ради Луганської області.

Рішенням Міловського районного суду Луганської області від 13 травня 2019 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області про визнання права власності на земельну частку (пай), як колишньому члену спілки селян «Батьківщина» відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що земля з якої позивачка просить надати земельну частку, перебуває у державній власності та передача таких земель у власність належить саме до повноважень Головного управління Держгеокадастру у Луганській області, яке є належним відповідачем у даній справі, однак, враховуючи, що вимоги позивача полягають також у визнанні її права на земельну частку (пай) у розмірі 11,4300 га, що належить до повноважень Міловської районної державної адміністрації Луганської області, відповідачем у вказаній справі також має бути залучений і вказаний орган. Але позивач виказав чітку позицію що, відповідачем має бути саме і тільки Головне управління Держгеокадастру у Луганській області, та клопотань щодо залучення співвідповідача не заявила, суд не має права вирішувати питання про права та обов`язки осіб, не залучених до участі у справі, оскільки це є порушенням норм процесуального права, які тягнуть за собою безумовне скасування рішення суду.

Крім того, судом першої інстанції зазначено, що станом на 15.11.1996 року, тобто на момент отримання СС «Батьківщина» Державного акта на право колективної власності на землю, позивач ОСОБА_1 була членом даної спілки селян і мала право на внесення її до списку осіб на розпаювання землі, однак не була включена до такого списку, тому позовні вимоги є обґрунтованими, але право на звернення з позовом до суду у позивача виникло ще у 1996 році, а тому трирічний строк позовної давності, встановлений ст.71 ЦК УРСР 1963 року, який діяв на час виникнення правовідносин, минув ще до набрання чинності ЦК України 2003 року, а тому суд зобов`язаний самостійно застосувати наслідки його спливу, без подання відповідної заяви іншою стороною у справі. Крім того суду стало відомо, що позивачка довідалася про своє порушене право ще у 1996 році, а звернулась до суду з вказаним позовом лише у грудні 2018 році. Тож оскільки доказів на підтвердження поважності пропуску строку на звернення до суду за захистом свого порушеного права ОСОБА_1 не надано, тому суд першої інстанції прийшов до висновку про відмову у задоволенні її позовних вимог.

Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 звернулась до суду з апеляційною скаргою, посилаючись невідповідність рішення суду нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, на неповноту встановлення обставин, які мають значення для справи, неправильність оцінки доказів, оскільки строки позовної давності починають діяти з моменту, коли особа дізналась про порушення свого права, а це березень 2018 року, на чому наголошувалось в суді. Скаржник просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвали нове, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання права власності на земельну частку (пай), як колишньому члену СС «Батьківщина».

Апеляційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що факт порушення права відбувся починаючи з 01 червня 1996 року - коли позивач була прийнята у члени спілки селян, що полягало у безпідставному невнесенні її до списку членів СС «Батьківщина», які мали право власності на земельну частку (пай), а посадові особи СС «Батьківщина» не вжили заходів з уточнення до цього списку до моменту виготовлення й тримання державного акту на право колективної власності на землю спілки селян «Батьківщина» 15 листопада 1996 року. Зазначає, що була прийнята на роботу і в члени СС «Батьківщина» у 18 років без досвіду роботи, і за весь час роботи ні разу не була поінформована про проведення загальних зборів чи інших заходів і, відповідно, не була на них присутня. Та й відповідні заходи з процесу паювання землі після отримання державного акту СС «Батьківщина» 15 листопада 1996 року до проведення загальних зборів 28 жовтня 2002 року, на яких було затверджено списки членів СС «Батьківщина» для одержання сертифікатів на право на земельну частку (пай), і не проводились. А в цей період позивач вже не працювала і не була членом СС «Батьківщина», оскільки була звільнена у зв`язку з реорганізацією господарства 25 вересня 2000 року. Недостовірна інформація посадової особи, яка за своїми обов`язками мала бути обізнаною у питанні паювання землі, розповсюджена думка колективу, що право на земельну частку (пай) мають лише члени господарства «зі стажем», відсутність належного інформування, досвіду і відповідної освіти – всі ці фактори призвели до усвідомлення позивачем у відсутності у неї права на земельну частк (пай).

Головним управлінням Держгеокадастру у Луганській області до суду надано відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення Міловського районного суду Луганської області від 13.05.2019 року без змін.

Учасники справи про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, в судове засідання не з`явились, заяв про відкладення розгляду справи суду не надали.

Справу розглянуто на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України без участі зазначених осіб

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень ч.ч.1- 4 ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно ч.ч.1, 2 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції у повній мірі не відповідає.

Так судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 01.06.1996 року була прийнята членом спілки селян «Батьківщина» та 25.09.2000 року звільнена у зав`язку з реорганізацією.

Відповідно до копії архівної довідки КУ «Трудовий архів» територіальних громад Міловського району, є інформація про вихододні ОСОБА_1 за 1996 – 2000 роки по СС «Батьківщина».

Згідно з листом Головного управління Держгеокадастру у Луганській області від 01.06.2018 року, № ПІ-33/0-31/0/63-18, на території Великоцької сільської ради Міловського району земель державної власності резервного фонду: ріллі - 97,34 га, сіножатей – 95,3 га, пасовищ – 7,3 га; земель комунальної власності – 129, 7190 га ріллі, 18,0115 га пасовищ; земель колективної власності колишніх СС «Батьківщина» та КСП «Шахтар», залишених для додаткового паювання – відсутні. Державний акт на право колективної власності на землю СС «Батьківщина» зареєстрований за № 3 від 15.11.1996 року та ОСОБА_1 до списку членів СС «Батьківщина», що додається до державного акту не включена. До списків членів СС «Батьківщина» для одержання сертифікатів на право на земельну частку (пай), затверджених 28.10.2002 року, ОСОБА_1 не включена. Інформація про періоди проведення уточнення списків осіб, які мають право на земельну частку – відсутня.

Відповідно до копії довідки Великоцької сільської ради Міловського району Луганської області за № 876 від 27.07.2018 року, відповідно до проекту роздержавлення і приватизації земель колишнього СС «Батьківщина» середня земельна частка (пай) складає 11,4300 га.

З копії листа Головного управління Держгеокадастру у Луганській області від 24.09.2018 року вбачається, що ОСОБА_1 , за результатами розгляду її заяви щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення земельної ділянки на території Великоцької сільської ради Міловського району Луганської області, було повідомлено за відсутністю правових підстав для задоволення клопотання.

Згідно копії витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань СТОВ «Батьківщина» 28.12.2007 року припинено за судовим рішенням у зв`язку з визнанням його банкрутом.

Зазначені обставини повністю відповідають матеріалам справи та сторонами не заперечувались.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що вимоги позивача полягають також у визнанні її права на земельну частку (пай) у розмірі 11,4300 га, що належить до повноважень Міловської районної державної адміністрації Луганської області.

На підставі зазначених обставин суд першої інстанції дійшов висновків про те, що суд не має права вирішувати питання про права та обов`язки осіб, не залучених до участі у справі, оскільки це є порушенням норм процесуального права, які тягнуть за собою безумовне скасування рішення суду, але позивач виказав чітку позицію що, відповідачем має бути саме і тільки Головне управління Держгеокадастру у Луганській області, та клопотань щодо залучення співвідповідача не заявила. Позивач ОСОБА_1 була членом даної спілки селян («Батьківщина») і мала право на внесення її до списку осіб на розпаювання землі, однак не була включена до такого списку, тому позовні вимоги є обґрунтованими, але право на звернення з позовом до суду у позивача виникло ще у 1996 році, а тому трирічний строк позовної давності, встановлений ст.71 ЦК УРСР 1963 року, який діяв на час виникнення правовідносин, минув, доказів на підтвердження поважності пропуску строку на звернення до суду за захистом свого порушеного права ОСОБА_1 не надано, тому слід відмовити у задоволенні її позовних вимог.

Проаналізувавши наявні дані, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про обгрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та необхідність застосування до вимог останньої строку позовної давності.

Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) в натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам,сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміни цими земельними ділянками, особливості розпорядження землями та використання земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) регулюються положеннями Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», на які і посилається позивач у позовній заяві в обгрунтування позовних вимог.

Між тим, зазначений Закон доповнено ст.14-1, частиною 2 якої передбачено, що організація розподілу земель, що залишилися у колективній власності, здійснюються сільською, селищною, міською радою, на території якої такі землі розташовані.

Відповідно до ч.ч.1-5 ст.122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні ради передають земельні ділянки у власність або у користування з відповідних земель спільної власності територіальних громад для всіх потреб.

Районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:

а) ведення водного господарства;

б) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті;

в) індивідуального дачного будівництва.

Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Із зазначеного вбачається, що Головне управління Держгеокадастру у Луганській області має повноваження щодо передачі у власність або користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності.

Крім того, землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних джілянок, що перебували у приватній власності) вважаються власністю територіальних громад, на територіїяких вони розташовані (Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільскогосподарського призначенняЮ запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні»).

Як вбачається з відповіді Головного управління Держгеокадастру у Луганській області від 24.09.2019 року № П-1977/0-1189/0/37-18 на запит ОСОБА_1 , земельні частки (паї) колишнього СС «Батьківщина» знаходяться на території Велицької сільської ради Міловського району Луганської області. За інформацією Відділу у Міловському районі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області зазначені на графічному матеріалі земельні ділянки передані розпорядженням Міловської райдержадміністрації у приватну власність громадянам, а.с.17.

Відповідно до відзиву на позовну заяву відповідач Головне управління Держгеокадастру у Луганській області вважає, що є неналежним відповідачем, оскільки не має повноважень щодо розпорядження землями комунальної власності, а належним відповідачем у цій справі є Великоцька сільська рада Міловського району Луганської області, а.с.29-34.

З урахуванням вищевикладеного колегія суддів вважає, що у даній справі вбачається наявність певного стану суб`єктивного права Великоцької сільської рада Міловського району Луганської області щодо земельних ділянок, оскільки наслідком визнання права власності на земельну частку (пай) є виділення її в натурі, то вирішення цього позову неможливо без залучення до участі у справі, не тільки розпорядника землі, Головного управління Держгеокадастру у Луганській області, а й Міловської районної державної адміністрації Луганської області, відповідно до повноважень останньої щодо спірної земельної ділянки та Великоцької сільської рада Міловського району Луганської області.

Відповідно до п.п. 3, 4 ч .5 ст. 12 ЦПК України, суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Тобто, з`ясувавши, що позов пред`явлено до неналежного відповідача або не до всіх відповідачів, суд має роз`яснити позивачеві право на подачу заяви про заміну відповідача або залучення до участі у справі співвідповідачів.

Зазначені вимоги судом першої інстанції були виконані, але, як зазначено у мотивувальній частині рішення суду першої інстанції, що не оспорюється скаржником, позивач ОСОБА_1 виказала чітку позицію про те, що відповідачем у справі має бути саме і тільки Головне управління Держгеокадастру у Луганській області та клопотань щодо залучення співвідповідачів не заявила.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позивач на власний розсуд визначає таку особу, яка стає відповідачем, про що зазначається в позовній заяві.

Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів), суд повинен відмовити у задоволенні позову.

Між тим, суд першої інстанції, обгрунтовано зазначивши, що суд не має права вирішувати питання про права та обов`язки осіб, не залучених до участі у справі, оскільки це є порушенням норм процесуального права, які тягнуть за собою безумовне скасування рішення суду, у подальшому дійшов поспішних висновків про обгрунтуваність позовних вимог ОСОБА_1 , але заявлених до суду із порушенням встановлених законом строків позовної давності, про що зазначив у мотивувальній частині оскаржуваного рішення, що є порушенням норм процесуального права.

Суд апеляційної інстанції не може усунути допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права, оскільки на стадії апеляційного провадження не наділений повноваженнями залучення до участі у справі необхідних учасників справи, що само по собі унеможливлює правильне вирішення апеляційним судом спору по суті.

Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3)невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає за необхіне змінити рішення суду першої інстанції та виключити з мотивувальної частини оскаржуваного рішення висновки суду щодо обґрунтованості позовних вимог ОСОБА_1 та застосування позовної давності

При зміні рішення із зазначених підстав апеляційний суд не дає правової оцінки обгрунтованості позовних вимог ОСОБА_1 , а також доводам апеляційної скарги останньої щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, а також порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки зазначені обставини можуть бути предметом розгляду судом першої інстанції при повторному зверненні ОСОБА_1 до суду з відповідним позовом, а відмова в задоволенні позову з вказаної підстави не перешкоджає позивачу повторно звернутись до суду з вказаними позовними вимогами, пред`явивши їх до усіх належних відповідачів.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, Луганський апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Міловського районного суду Луганської області від 13 травня 2019 року змінити, виключивши з мотивувальної частини рішення висновки суду щодо обґрунтованості позовних вимог та застосування позовної давності.

У іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Головуючий І.О. Дронська

Судді Ю.В.Єрмаков

М.В.Назарова