ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
Іменем України
РІШЕННЯ
22.02.2010 справа № 5020-2/300
За позовом Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради
(99011, м. Севастополь, вул.. Луначарського, 5)
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
(99029, АДРЕСА_1)
про стягнення заборгованості у розмірі 34635,56 грн. та розірвання договору оренди,
Суддя Шевчук Н.Г.
Представники сторін:
Позивач –Ігнатенко В.В., головний спеціаліст відділу, довіреність б/н від 11.01.2010;
Відповідач –ОСОБА_1, свідоцтво ЄДРФОП № НОМЕР_3, НОМЕР_1 від 02.09.2008.
Суть спору:
Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 34635,56 грн. та розірвання договору оренди.
Позов обґрунтований неналежним виконанням з боку відповідача умов договору в частині своєчасного внесення орендної плати за договором №455 від 30.12.2005 оренди нерухомого майна. Позивач зазначає, що у відповідача за період з квітня 2007 року по 31 серпня 2009 року утворилася заборгованість за орендною платою у сумі 27674,80 грн, яку позивач просить стягнути разом з пенею –2688,29 грн, 3 % річних –1246,72 грн, та штрафом –3025,75 грн.
Крім того, позивач, посилаючись на статтю 26 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” та статтю 651 Цивільного кодексу України, просить суд розірвати договір оренди № 455 від 30.12.2005 та зобов’язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 повернути (звільнити) орендовані приміщення.
Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського процесуального кодексу України: не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.
У ході судового розгляду позивач у порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України. Подав заяву про зменшення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за орендною платою у сумі 27674,80 грн, штраф –3025,75 грн та 3 % річних –1246,72 грн (арк. с 63).
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення сторін, суд –
ВСТАНОВИВ:
30.12.2005 між Управлінням з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації (правонаступник –Фонд комунального майна Севастопольської міської ради; Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) був укладений договір оренди нерухомого майна №455-05 (далі –Договір), відповідно до умов якого, Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду нерухоме майно –вбудоване нежитлове приміщення, яке розташоване у підвалі житлової чотирнадцятиповерхової будівлі, загальною площею 72,80 кв.м., за адресою: місто Севастополь, вул. Невська, 5, що знаходиться на балансі РЕП-12, для розміщення магазину непродтоварів (арк.с. 11-12).
Протоколами узгодження змін від 12.12.2006, 30.04.2007, 02.04.2008, 26.08.2008, 26.03.2009 сторонами були внесені зміни до Договору оренди №455-05 від 30.12.2005 (арк.с. 15, 17, 19, 20, 22).
З урахуванням внесених змін Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду нерухоме майно –вбудоване нежитлове приміщення, яке розташоване у підвалі житлової чотирнадцятиповерхової будівлі, загальною площею 36,7 кв.м., за адресою: місто Севастополь, вул. Невська, 5, що знаходиться на балансі РЕП-12, для розміщення майстерні електронних товарів.
За умовами пунктів 3.1-3.3 Договору з урахуванням внесених змін розмір орендної плати визначається відповідно до Методики, затвердженої рішенням сесії міської Ради №1617 від 13.03.2007 і складає 582,72 грн. Амортизаційні відрахування і вартість послуг Орендодавця включаються в орендну плату.
Свої зобов’язання щодо внесення орендної плати відповідач виконував неналежним чином у зв’язку з чим його заборгованість перед позивачем за період з квітня по 31.08.2009 складає 27674,80 грн.
Зазначене стало причиною для звернення позивача до господарського суду із даним позовом.
Суд вважає позовні вимоги про стягнення заборгованість по орендній платі такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статей 525, 526 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно з пунктом 3 статті 18 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
Відповідно до пункту 1 статті 19 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.
Докази погашення Відповідачем заборгованості по орендній платі за період з квітня по 31.08.2009 у розмірі 27674,80 грн відсутні. А тому позовні вимоги в цій частині обґрунтовані і підлягають задоволенню.
Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, зобов’язаний сплатити кредитору суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.
15.07.2005 Інформаційним листом № 3.2.-2005 Верховний Суд України виклав правову позицію про природу трьох процентів річних та індексу інфляції, що передбачені статтями 214 ЦК УРСР та 625 ЦК України, згідно з якими боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів; грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних; оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ані три проценти річних, ані індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та в зв'язку з цим відносити до санкцій.
На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 1246,72 грн.
Перевіривши розрахунок 3% річних, суд вважає, що вказаний розрахунок здійснений з урахуванням вимог діючого законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.
Що стосується позовної вимоги про стягнення штрафу, то суд не вбачає підстав для її задоволення.
Згідно зі статтею 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.
Відповідно до частин четвертої –шостої статті 231 цього Кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Визначення поняття штрафу міститься у статті 549 Цивільного кодексу України, відповідно до якої неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 6.1 Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання зобов’язано по Договору сторони несуть відповідальність у вигляді штрафу у п’ятикратному розміру місячної орендної плати.
Пунктом 3.2 Договору орендна плата встановлена у розмірі 377,40грн. за перший місяць оренди.
За умовою пункту 3.3 розмір орендної плати за кожен наступний місяць визначається шляхом корегування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.
Окрім того, протягом дії Договору до нього вносились зміни в частині розміру базової місячної орендної плати і вона визначалась у розмірі 1178,63грн, 2358,72грн, 1572,44грн, 582,72грн.
За позовний період з квітня 2007 року по 31.08.2009 орендна плата за базовий місяць з 01.04.2007 була встановлена у розмірі 2358,72грн, з 26.08.2008 - 1572,44грн, з 26.03.2009 - 582,72грн.
Позивачем згідно доданого до позовної заяви розрахунку штраф розрахований у п’ятикратному розмірі орендної плати серпень місяць 2009 року.
Однак, у Договорі не визначено, з якої саме суми місячної орендної плати слід розраховувати п’ятикратний розмір при нарахуванні штрафу за невиконання або неналежне виконання зобов’язань по сплаті орендних платежів.
За таких обставин суд вважає, що умовами Договору розмір штрафу не визначений, а тому підстав для задоволення позовних в частині стягнення штрафу не вбачається.
Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України стягуються з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 22, 49, 75, 82 –85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
В И Р І Ш И В :
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (99029, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_2, відомостей про наявність поточних рахунків в установах банків немає) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської ради (99011 м. Севастополь, вул. Луначарського, 5, код ЄДРПОУ 25750044, відомостей про наявність поточних рахунків в установах банків немає) заборгованість у розмірі 28921,52 грн, перерахувавши з яких: 97% - 28053,87 грн на розрахунковий рахунок: місцевий бюджет м. Севастополя, р/р 33213870700001 ГУДК м. Севастополя, МФО 824509, ЄДРПОУ 23895637, код платежу 2208044, 3% - 867,65 грн на розрахунковий рахунок: місцевий бюджет м. Севастополя, р/р 31516933700001 ГУДК м. Севастополя, МФО 824509, ЄДРПОУ 23895637, код платежу 50110007., витрати по оплати державного мита в розмірі 289,21 грн, та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн. перерахувати на розрахунковий рахунок: місцевий бюджет м. Севастополя, п/р 37188003000416 в ГУ ДКУ в м. Севастополі, МФО 824509, ЄДРПОУ 23895637, код платежу 25750044
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. В частині позовних вимог про стягнення штрафу відмовити.
Суддя підпис Н.Г. Шевчук
Рішення оформлено
згідно з вимогами
ст. 84 ГПК України
та підписано
01.03.2010