ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/1095/19 Суддя (судді) першої інстанції: Лисенко В.І.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ганечко О.М.,

суддів Василенка Я.М.,

Шурка О.І.,

за участі секретаря судового засідання Біднячук Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 12 березня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державного виконавця Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Арабаджийської Оксани Сергіївни про визнання протиправними дій,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного виконавця Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Арабаджийської Оксани Сергіївни, у якому просила суд:

- визнати дії державного виконавця Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Арабаджийської Оксани Сергіївни щодо вчинення нею 13.08.2018 дій по опису та арешту майна і винесення постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника протиправними;

- скасувати постанову державного виконавця Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Арабаджийської Оксани Сергіївни, винесену 13.08.2018 по виконавчому провадженні ВП №52116998 про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12 березня 2019 року відмовлено ОСОБА_1 у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом до Державного виконавця Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Арабаджийської Оксани Сергіївни.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції як таке, що ухвалено з порушенням норм процесуального права, та направити справу для продовження її розгляду до суду першої інстанції.

Апелянт мотивує свої вимоги тим, що, згідно частини 1 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

На думку апелянта, оскільки державний виконавець не виконує рішення Святошинського районного суду м. Києва від 08.09.2015, що ухвалено у цивільній справі №759/1958/15-ц, а виконувала доручення відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві, відтак дії та рішення такого державного виконавця можуть бути оскаржені лише у Київському окружному адміністративного суді.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.04.2019 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 12 березня 2019 року повернуто апелянту у зв`язку з не усуненням недоліків, визначених ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.04.2019.

Постановою Верховного суду від 24.04.2019 ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.04.2019 скасовано, а справу направлено до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

У судовому засіданні представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату та час розгляду апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у відкритті провадження у даній справі, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивачем оскаржуються дії державного виконавця Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Арабаджийської Оксани Сергіївни у виконавчому провадженні №52116998, яке відкрито за виконавчим листом, виданим Святошинським районним судом м. Києва у цивільній справі №759/1958/15-ц, належним судом для розгляду даного позову є саме Святошинський районний суд м. Києва.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про обгрунтованість позовних вимог та вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно зі статтею 3 Закону, підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Частиною 1 статті 5 Закону передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону, під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

У відповідності до частин 1 та 2 статті 56 Закону, арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Частиною 5 вказаної статті визначено, що про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника.

У разі прийняття виконавцем рішення про обмеження права користування майном, здійснення опечатування або вилучення його у боржника та передачі на зберігання іншим особам проведення опису є обов`язковим.

Частиною 1 ст. 287 КАС України, визначено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи в публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

У пункті 7 частини першої статті 4 КАС України, визначено, що суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

У той же час, при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 03 липня 2018 року (справа № 826/27224/15) приватно-правові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених неправомірними, на думку особи, рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

При цьому, частиною 1 статті 74 Закону № 1404-VIII передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Як свідчать матеріали справи, підставою для звернення до суду з даним позовом стало винесення державним виконавцем Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Арабаджийською Оксаною Сергіївною постанови від 13.08.2018 по виконавчому провадженню ВП №52116998 про опис та арешт майна (коштів) боржника.

На думку позивача, дії державного виконавця, які полягали в описі та арешті житлового будинку АДРЕСА_1 є протиправними.

Так, зазначені дії та постанова вчинені у рамках виконавчого провадження №52116998, відкритого на підставі виконавчого листа №759/1958-ц, виданого 05.07.2016 Святошинським районним судом міста Києва.

Таким чином, оскільки позивачем оскаржуються дії державного виконавця у виконавчому провадженні №52116998, яке відкрито за виконавчим листом, виданим Святошинським районним судом м. Києва у цивільній справі №759/1958/15-ц, та звернення до суду з даним позовом зумовлене необхідністю захисту прав позивача не у сфері публічно-правових відносин, а захисту саме його майнових прав, вказане свідчить про те, що даний спір має вирішуватися судами за правилами цивільного судочинства.

Відтак, належним судом для розгляду такої справи є Святошинський районний суд м. Києва.

Відповідно до п.1 ч.1 статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у даній справі.

За таких обставин, апеляційна скарга є необґрунтованою, її доводи не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому у її задоволенні необхідно відмовити, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 12 березня 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.М. Ганечко

Судді Я.М. Василенко

О.І. Шурко

Повний текст постанови складено 04.09.2019.