У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
11.03.10 Справа №21/199/09
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Антонік С.Г. судді Кричмаржевський В.А. , Хуторной В.М.
при секретарі Савченко Ю.В.
за участю представників:
- кредитора - Фізичної особи-підприємця - ОСОБА_1
- боржника - ОСОБА_2, довіреність № ВМК 417781 від 08.12.2009р.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_1
на ухвалу господарського суду Запорізької області від 20.01.2010 року
у справі № 21/199/09
про банкрутство Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер – НОМЕР_1), м.Запоріжжя
Установив:
З огляду на приписи статей 47 і 48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" боржником - Приватним підприємцем ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер – НОМЕР_1), м.Запоріжжя, подано заяву про порушення справи про банкрутство.
Господарський суд Запорізької області 04.12.2009р. порушив провадження у справі № 21/199/09.
За результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство по суті викладених у ній доводів господарський суд Запорізької області (суддя Черкаський В.І.) на підставі п.1-1 ч.1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України припинив провадження у справі за відсутністю предмету спору, скасував арешт на майно боржника.
В обґрунтування такого висновку господарський суд першої інстанції послався на відсутність належних доказів наявності кредиторської заборгованості у ОСОБА_3 як у підприємця.
Не погоджуючись з прийнятою у справі ухвалою, боржник – суб"єкт підприємницької діяльності - ОСОБА_3 та один з кредиторів - суб"єкт підприємницької діяльності - ОСОБА_1 оскаржили її до Запорізького апеляційного господарського суду, вважають висновки суду такими, що суперечать нормам матеріального і процесуального права.
Просять оскаржувану ухвалу скасувати та направити справу на розгляд господарського суду Запорізької області.
Кредитор - ОСОБА_4 у відзиві на апеляційні скарги погоджується з оскаржуваною ухвалою, вважає її законною та обґрунтованою.
Представник боржника та ОСОБА_1 підтримали доводи та заперечення, що викладені в апеляційних скаргах.
Обговоривши доводи апеляційних скарг, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваної ухвали, колегія суддів знаходить апеляційні скарги такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до преамбули та статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" цей Закон встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності - боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів. Неплатоспроможність – неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами … Боржник - суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами …
Відповідно до приписів статті 53 Цивільного кодексу України фізична особа, яка неспроможна задовольнити вимоги кредиторів, пов'язані із здійсненням нею підприємницької діяльності, може бути визнана банкрутом у порядку, встановленому законом.
Стаття 47 Закону про банкрутство передбачає загальні положення про банкрутство суб’єкта підприємницької діяльності – громадянина.
Згідно з частиною 2 статті 47 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" заява про порушення справи про банкрутство громадянина-підприємця може бути подана в господарський суд громадянином-підприємцем, який є боржником, або його кредиторами.
Відповідно до частини 4 статті 48 вказаного Закону, якщо у встановлений частиною другою цієї статті строк громадянин-підприємець не подав доказів задоволення вимог кредиторів і в зазначений строк не укладено мирової угоди, господарський суд визнає громадянина – підприємця банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.
Стаття 1 Закону про банкрутство визначає, що боржник - суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати.
Із викладених норм діючого законодавства про банкрутство вбачається, що справа про банкрутство може бути порушена лише відносно суб'єкта підприємницької діяльності (у тому числі відносно фізичної особи, що має такий статус та зареєстрована в установленому законом порядку).
При цьому, з урахуванням положень ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство - підстави для порушення справи про банкрутство, - однією із умов порушення та здійснення провадження у справі є наявність у такого боржника, саме як у суб'єкта підприємницької діяльності, в обов'язковому порядку незадоволених протягом визначеного в Законі про банкрутство строку грошових зобов'язань перед кредиторами.
Тобто, вимоги кредиторів, що покладаються в основу кредиторських вимог у заяві про порушення справи про банкрутство боржника-фізичної особи, мають бути пов'язані із здійсненням такою особою підприємницької діяльності.
Як зазначив у заяві боржник, загальна кредиторська заборгованість у нього становить – 1.445.835,08 грн., зокрема:
- перед ВАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії -Шевченківського відділення у м.Запоріжжі за кредитними договорами - 1.107.172,08грн. (у гривневому еквіваленті).
- перед ОСОБА_4 за договором позики у розмірі - 228.663 грн. (у гривневому еквіваленті).
- перед ОСОБА_5 за договором цільової позики у розмірі - 45.000грн.
- перед ОСОБА_1 за договором про надання поворотної фінансової допомоги у розмірі - 65.000грн.
Із заяви про порушення провадження у справі про банкрутство вбачається, що майнові активи боржника становлять 861.911грн. 50коп. У зв"язку з тим, що під час погашення вимог кредиторів боржник виявив недостатність грошових коштів та наявного майна для задоволення всіх вимог кредиторів, він звернувся до господарського суду із заявою на виконання вимог ч.5 статті 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Правовідносини боржника із ВАТ "Державний ощадний банк України" підтверджуються кредитним договором № 708-Ф від 02.03.2007 року, договором про іпотечний кредит № 1030-Ф від 20.02.2008 року, договором про іпотечний кредит № 854-Ф від 09.08.2007 року, іпотечним договором №1Z/1030-Ф від 20.02.2008 року, договором застави майна № 1Z/708-Ф від 02.03.2007 року, договором поруки № 1П/854-Ф від 09.08.2007 року, іпотечним договором № 1Z/854-Ф від 09.08.2007 року.
Між громадянкою ОСОБА_4 та громадянином ОСОБА_3 02.06.2008 року укладений договір позики. Розпискою боржника від 02.06.2008року підтверджується факт отримання ним - громадянином ОСОБА_3 від громадянки ОСОБА_4 30.000 доларів США у відповідності до умов договору позики.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується заборгованість боржника перед ВАТ "Державний ощадний банк України" у сумі 1.107.172,08грн. та громадянкою ОСОБА_4 у розмірі – 228.663грн.
Відповідно до абз.3 статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" боржником є суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати.
Проте, договори, які підтверджують заборгованість боржника перед вказаними кредиторами, укладалися боржником - ОСОБА_3 як фізичною особою, та отримані за договорами кошти не використовувалися ним у підприємницькій діяльності.
Кредиторські вимоги у справі про банкрутство пред"являються до боржника-суб'єкта підприємницької діяльності, а у даному випадку боржником в зобов"язаннях з переліченими кредиторами виступає громадянин ОСОБА_3, тому вимоги банку та громадянки ОСОБА_4 не можуть свідчити про неплатоспроможність боржника.
Колегія суддів погоджується з існуванням у ОСОБА_3 перед ОСОБА_1 кредиторської заборгованості за договором про надання поворотної фінансової допомоги у розмірі - 65.000грн., оскільки підтверджується документально – касовим ордером, наданим суду апеляційної інстанції, але цього розміру недостатньо для порушення провадження у справі про банкрутство в розумінні частини 3 статті 6 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Не підтверджено реальне укладення договору цільової позики, укладеного 29.04.2009р. між громадянином ОСОБА_5 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, за яким ОСОБА_5 нібито надав ОСОБА_3 45.000 грн. цільової позики. Оригіналу цього договору не надано господарському суду боржником. Як вірно зазначив місцевий господарський суд, надана копія договору цільової позики від 29.04.2009 року не свідчить про наявність правовідносин між боржником та громадянином ОСОБА_5 Крім того, сторони договору цільової позики не надали суду доказів виконання умов зазначеного договору.
Відповідно до статті 36 ГПК України письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.
Боржник не підтвердив належними доказами наявність у нього кредиторської заборгованості, яка виникла у останнього у зв’язку із здійсненням ним саме підприємницької діяльності.
За таких обставин, у боржника відсутні правові підстави для звернення до господарського суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство в порядку ч.5 статті 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Крім того, як вбачається з кредитних договорів, укладених боржником з "Ощадбанком", зазначені суми заборгованості у даний час є кредиторським зобов"язанням ФОП ОСОБА_3 перед "Ощадбанком" за кредитними договорами, виконання яких визначено у договорах у наступні строки: 2012рік, 2018рік та 2030 рік, і аж ніяк не кредиторською заборгованістю в контексті приписів статті 1 Закону про банкрутство, строк виконання якого настав.
Поняття "кредиторська заборгованість" за кредитними договорами та "кредиторські зобов"язання" за кредитними договорами не можна ототожнювати, оскільки вони є різними за своєю правовою суттю поняттями.
У даному випадку кредиторської заборгованості у ОСОБА_3 перед Банком немає, а є кредиторські зобов"язання погасити борг за кредитними угодами відповідно у 2012-му, 2018-му та 2030-му роках.
Крім того, колегія зауважує, що у матеріалах справи є підписана боржником - ОСОБА_3 довідка, з якої вбачається, що у його власності знаходиться нерухоме майно, зокрема:
- квартира АДРЕСА_1;
- квартира АДРЕСА_2.
Але у даному випадку не проведена незалежна експертна оцінка наявного майна, відсутні документи з бюро технічної інвентаризації, які б засвідчили наявність іншого майна у боржника. І можливо його було би достатньо для погашення кредиторської заборгованості. А в матеріалах справи є докази, що надані лише в односторонньому порядку самим боржником, який зацікавлений у провадженні в цій справі.
Крім того, кредитні кошти за угодами видані на споживчі цілі, а не на цілі, пов"язані з підприємницькою діяльністю.
Оскільки застосування процедури банкрутства можливе лише до фізичних осіб, що здійснюють підприємницьку діяльність, то вимоги, що випливають з особистих зобов'язань, а також інші вимоги особистого характеру підставами для порушення провадження у справі про банкрутство щодо фізичної особи-підприємця відповідно до статей 47-48 Закону про банкрутство бути не можуть.
Разом з тим колегія суддів, враховуючи судову практику Вищого господарського суду України, вважає, що господарським судом першої інстанції помилково припинено провадження у справі саме на підставі п.1-1 ч.1 статті 80 ГПК України – за відсутності предмета спору. У даній справі предмет спору наявний, а тому провадження у справі повинно припинятися на підставі п.1 ч.1 статті 80 ГПК України – "спір не підлягає вирішенню в господарських судах України".
Враховуючи правильність в цілому припинення провадження у справі згідно зі статтею 80 ГПК України, колегія суддів не вбачає підстав для зміни оскаржуваної ухвали.
А відтак підстав для скасування ухвали апеляційний суд не знаходить.
Керуючись статтями 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд -
Постановив:
Апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Запорізької області від 20.01.2010року у справі № 21/199/09 залишити без змін.
Головуючий суддя Антонік С.Г.
судді Кричмаржевський В.А.
Хуторной В.М.