Р І Ш Е Н Н Я                  Справа № 2-133/10

                           І м е н е м   У к р а ї н и

17 лютого 2010 року Ірпінський  міський суд Київської області в складі:

Головуючого  судді Кісілевич П.І.

При секретарі  Боголєй О.І.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Ірпені  цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, 3-ті особи:  Ірпінська державна нотаріальна контора, орган опіки і піклування Бучанської міської ради, про визнання  недійсним договору дарування 47/100 частини будинку,-

                                  В с т а н о в и в :

    Позивачка мотивує позов тим,. що відповідач ОСОБА_2, який доводиться їй рідним батьком, мав на праві власності 47/100 частини будинку № 2 по вул.Ворошилова в м.Буча на підставі договору дарування від 27.09.1994 року. Інші 53/100 частини цього будинку належать відповідачці ОСОБА_3

    На початку 2009 року їй стало відомо, що її батько ОСОБА_2 подарував належні йому 47/100 частини будинку відповідачці ОСОБА_3 за договором дарування від 2.03.2007 року, посвідченого Ірпінською держнотконторою.

    Вона мала право на користування житловою площею в даній частині будинку, як член сім»ї власника будинку на підставі рішення Ірпінського міського суду від 11.02.2002 року.

    Вважає, що договір дарування 47/100 частини будинку від 2.03.2007 року, укладений між відповідачами, повинен бути визнаний недійсним, тому що було порушено її право на користування вказаною частиною будинку. На період укладення оспорюваного договору вона була неповнолітньою і на укладення такого договору повинна бути згода органу опіки та піклування, згідно вимог  Закону України  «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей». Внаслідок укладення такого договору були порушені її права, тому що відповідачка ОСОБА_3 виселяє її з 47/100 частин будинку на підставі рішення Ірпінського міського суду від 3.11.2008 року.

    Просить визнати вказаний   договір дарування недійсним.

    В ході судового розгляду справи позивачка уточнила позовні вимоги. просить визнати вказаний договір дарування недійсним, як угоду, що не відповідає вимогам ст.12 Закону України   «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей»  та застосувати наслідки визнання угоди недійсною – двохсторонню реституцію.

    В судовому засіданні позивачка та її представник позов підтримали. просили його задоволити.

    Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 позов не визнали, вважають, що договір дарування 47/100 частин будинку укладений згідно вимог закону

    3-я особа Ірпінська держнотконтора направила до суду письмову заяву про розгляд справи у відсутність їх представника.

    3-я особа орган опіки та піклування Бучанської міської ради направив суду письмову заяву про розгляд справи у відсутність їх представника. Проти позову не заперечують.

    Заслухавши пояснення сторін та їх представників, покази свідка ОСОБА_4, дослідивши  письмові докази по справі, суд вважає, що позов підлягає до задоволення.

    Судом встановлено, що  відповідач ОСОБА_2, який доводиться  рідним батьком  позивачці, мав на праві власності 47/100 частини будинку № 2 по вул.Ворошилова / нині вул.М.Гамалія/ в м.Буча на підставі договору дарування від 27.09.1994 року. Інші 53/100 частини цього будинку належать відповідачці ОСОБА_3

    Відповідач  ОСОБА_2 подарував належні йому 47/100 частини вказаного будинку відповідачці ОСОБА_3 за договором дарування від 2.03.2007 року, посвідченого Ірпінською держднотконторою.

    Згідно наданих Ірпінською держнотконторою документів  встановлено, що на період укладення в нотконторі оспорюваного договору  до нотконтори не були надані відомості про проживання  у 47/100 частинах будинку неповнолітньої дочки ОСОБА_2 – позивачки по справі та про право неповнолітньої дочки  на проживання в даній частині будинку.

    Позивачка  мала право на проживання  та на користування житловою площею в даній частині будинку, як член сім»ї власника будинку на підставі рішення Ірпінського міського суду від 11.02.2002 року.

    На період укладення оспорюваного договору  від 2.03.2007 року  позивачка  була неповнолітньою і на укладення такого договору повинна бути згода органу опіки та піклування, згідно вимог  ст.12  Закону України  «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей». Внаслідок укладення такого договору були порушені  права  позивачки на користування житлом.

    Суд вважає, що  на укладення договору дарування 47/100 частини будинку, в яких проживала і на користування якими мала право позивачка, будучи неповнолітньою дочкою власника частини будинку,  потрібна була згода органу опіки та піклування. Поскільки такої згоди ОСОБА_2  не отримав, то оспорюваний договір дарування  необхідно визнати  недійсним, як угоду,  що не відповідає вимогам ст.12 Закону України   «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», тобто з підстав ст.ст.203, 215 ЦК України.

    Поскільки договір дарування визнається недійсним, то суд  застосовує наслідки визнання угоди недійсною , передбачені ст.216 ЦК України,– двохсторонню реституцію, повертаючи 47/100 частини будинку у власність ОСОБА_2

    На підставі ст.ст.203, 215, 216  ЦК України, ст.12 Закону України   «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» , керуючись ст.ст.209,212,213,214, 215  ЦПК України,-

                                           Суд  вирішив:

    Позов задоволити.

    Визнати недійсним договір дарування 47/100 частин  житлового будинку  № 2 по вул.Ворошилова /нині вулиця ОСОБА_5/ в  м.Буча Київської області, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідченого Ірпінською державною нотаріальною конторою  2 березня 2007 року, реєстраційний номер 3-581.

    Повернути ОСОБА_2 у приватну власність 47/100 частини  житлового будинку  № 2 по вул.Ворошилова /нині вулиця ОСОБА_5/ в  м.Буча Київської області, відповідно до договору дарування, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_2, укладеного 27 вересня 1994 року, зареєстрованого в Ірпінській  державній нотаріальній конторі № 2-5443  та Ірпінському бюро техінвентаризації за № 998-а.

    Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3, солідарно, на користь ОСОБА_1 37 гривень 50 копійок сплаченого судового збору, за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

    З повним текстом   постанови сторони вправі  ознайомитись через 5 днів – 23 лютого 2010 року.

    Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду  Київської області через Ірпінський міський суд  шляхом подачі письмової заяви на протязі 10 днів з наступним поданням апеляційної скарги  на протязі 20 днів.

Суддя                                             П.Кісілевич