П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 березня 2010 року Гайворонський районний суд Кіровоградської області
в складі головуючого судді Панасюка І.В.
при секретарі Осадчук О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Гайвороні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Гайворонському районі про поновлення пропущеного строку на звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги відповідно до Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернулась до суду з зазначеним адміністративним позовом та вказала, що згідно з ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», має статус «Дитина війни».
Ст. 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що в 2007 році підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується громадянам, що визнані інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, ч.2 ст.56, ч2 ст.62, ч 1 ст.66, п.п.7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст.71 ст. ст. 98,101,103,111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян) від 19.07.2007 року № 6-рп/2007, визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційними), вищезазначені положення ст.29 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік».
Враховуючи це відповідач повинен щомісячно виплачувати їй доплати до пенсії у розмірі 30% від розміру мінімальної пенсії.
Однак всупереч Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та вищезазначеного рішення Конституційного Суду не робить цих виплат, чим порушує конституційні права позивача, передбачені ст. 46. Конституції України соціальний захист та право на отримання допомоги. Позивач просить стягнути з відповідача на її користь 5143,11 грн. невиплаченої з січня 2006 року заборгованості з виплати пенсії.
Позивач в судове засідання не з»явилася. Направила до суду заяву в якій вказала, що позовні вимоги підтримує повністю. Просить розглянути справу у її відсутності, так як з»явитись в судове засідання не зможе через похилий вік та стан здоров»я .
Представник відповідача в судове засідання не з”явився. Направив до суду заяву в якій вказав, що позов не визнає. Виплатити недоплачену щомісячну соціальну допомогу відповідно до Закону України “Про соціальний захист дітей війни” управління пенсійного фонду не має можливості, оскільки відповідні кошти не передбачені та не профінансовані. Не заперечує, що позивач має статус дитини війни. Просить розглянути справу у його відсутності.
2
Суд дослідивши письмові докази, вважає позов таким, що підлягає задоволенню частково.
Судом встановлені такі фактичні обставини по справі та відповідні їм правовідносини.
Позивач має статус дитини війни, що підтверджується копією пенсійного посвідчення та не заперечується сторонами.
Позивачу відповідачем не здійснюється підвищення до пенсії до цього часу, що не заперечується сторонами.
Задовольняючи позов частково, суд виходить з наступного.
Позивач являється особою похилого віку, про порушення свого права в частині отримання щомісячної державної соціальної допомоги дізналась нещодавно, тому строк на звернення її до суду підлягає поновленню.
Відповідно до ст. 6 Закону дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Оскаржувані положення Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» неконституційними не визнавались, тому для проведення позивачу спірних виплат у 2006 році правові підстави відсутні, тому позовні вимоги позивача про зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити недоплачену соціальну допомогу з 01.01.2006 року по 01.01.2007 року задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» установлено, що у 2007 р. підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Згідно п. 12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено на 2007 рік дію: ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (Відомості Верховної Ради України, 2005р., N 4, ст. 94; 2006 р., NN 9-11, ст.96, N 19-20, ст. 166), з урахуванням ст. 111 цього закону.
Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 09. 07. 2007 року за № 6-рп/2007 визнано таким, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), у тому числі, пункт 12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік». Положення п. 12 ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» втратило чинність з дня ухвалення даного рішення.
22 травня 2008 року Конституційним Судом України прийнято рішення № 10-рп/2008, згідно якого положення, п.36-100 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнані неконституційними. Отже, з 22 травня 2008 року відновлено право позивача на нарахування йому підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Позовні вимоги щодо зобов’язання відповідача провести перерахунок та виплатити пенсію з 01.01.2009 року відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з врахуванням державної соціальної допомоги в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком задоволенню не підлягають так як позивач не надав доказів того, що в січні 2009 року його права порушені, а Законом України «Про державний
3
бюджет України на 2009 рік» від 25.12.2008 року № 823-У1 дія ст.6 зазначеного Закону не зупинена.
Відповідно до Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 р. за № 2017 та Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 р. за №966 розмір мінімальної пенсії за віком не може бути меншим за прожитковий мінімум для непрацездатних осіб, оскільки обмеження цих норм тягне за собою не тільки порушення права позивача, встановленого спеціальним законом, а ще й порушення його конституційних прав, передбачених ст. ст. 22, 46, 48 Конституції України.
Виходячи з наведеного, суд доходить висновку, що позивачеві з дня ухвалення рішення Конституційного Суду України, а саме з 09 липня 2007 року, так як пункт 12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» втратив чинність з цієї дати, повинно здійснюватись підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як це передбачено ст. 6 Закону.
Суд вважає такими, що не підлягають задоволенню позовні вимоги про зобов`язання відповідача здійснювати підвищення пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком у частині здійснення виплат у майбутньому з наступних підстав.
У позові міститься вимога про визнання дій (бездіяльності) відповідача протиправними, тобто позивачем оскаржується бездіяльність відповідача щодо не здійснення підвищення до пенсії.
Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3)обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення ( вчинення дій); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оскільки вимоги позивача стосуються спонукання відповідача вчинити певні дії у майбутньому, то у суду на теперішній час відсутній предмет розгляду, тобто рішення, дія чи бездіяльність відповідача, які необхідно перевірити на предмет відповідності вимогам ч.3 ст. 2 КАС України. Тобто, відповідно до наведеної норми, судовому захисту підлягають порушені права, а не ті, які в майбутньому можливо будуть порушені.
У Конституції України, Україну проголошено демократичною, соціальною, правовою державою, визнано, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст спрямованості діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов’язком держави.
Статтями 21 та 22 Конституції України закріплено, що права та свободи людини є невідчужуваними та непорушними, а при прийняті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Зупинення дії чи положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках передбачених Основним Законом України.
Зокрема статтею 64 Конституції України визначено вичерпний перелік випадків щодо обмеження встановлених прав і свобод людини із зазначенням строку дії цих обмежень. А саме в умовах воєнного або надзвичайного стану.
4
Встановлення окремими законами України певних пільг, компенсацій і гарантій є складовою конституційного права на соціальний захист, а тому відповідно до ч.6 ст. 6, ч. 2 ст. 19, ч.1 ст. 68 Конституції України вони є загальнообов’язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами.
Отже, так як позивачу до цього часу не здійснюється виплата підвищення до пенсії, суд вважає за необхідне зобов’язати відповідача здійснити виплату позивачу підвищення до пенсії, починаючи з 09 липня 2007 року включно.
Згідно ч.3 ст. 11 КАС України кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд вважає, що вимоги про стягнення з відповідача доплати до пенсії у визначений позивачем грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки такі виплати не були йому нараховані, а суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу, на який покладено такі повноваження.
Керуючись, ст.ст. 19, 22, 46, 95, 152 Конституції України, ст.ст.6, 7, 71, ч.2,3 ст.99, 158-163, 167 КАС України суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Гайворонському районі про зобов’язання нарахувати та виплатити щомісячну державну соціальну допомогу задовольнити частково.
Зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в Гайворонському районі Кіровоградської області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком, передбачене ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Гайворонський місцевий районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.5 ст.186 КАС України.
Суддя: