№2-а-1337/10

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

(в порядку письмового провадження)        

19 березня 2010 року         Торезький міський суд Донецкой области в складі:

    головуючої-судді     ОСОБА_1

розглянувши в залі суду в м.Торезі адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління пенсійного Фонду України в м.Торезі про поновлення строку звернення до суду, визнання дій противоправними, зобов’язання вчинити певні дії,  -  

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про поновлення строку звернення до суду, визнання дій противоправними, зобов’язання вчинити певні дії. Свої вимоги мотивує тим, що він є дитиною війни. Відповідно до ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» йому повинна була виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Законами України Про Державний бюджет на 2007 рік, 2008 рік була зупинена дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Конституційний Суд України своїм рішенням від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 визнав положення ЗУ «Про державний бюджет на 2007 рік», якими зупинено дію ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», такими, що не відповідають Конституції України, зазначив, що рішення Конституційного Суду має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції, обов’язкове для виконання. Тому невиплата їй соціальної допомоги, передбаченої ст.3 «Про соціальний захист дітей війни» є протиправною, такою, що суперечить Конституції України. Розмір соціальної допомоги відповідно до ст.6 «Про соціальний захист дітей війни» становить 30% мінімальної пенсії за віком, яка відповідно до ст.28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Його законні права було обмежено шляхом прийняття окремих неконституційних положень нормативно-правових актів, про належні виплати йому повідомлено не було. Просив визнати дії противоправними, зобов’язати УПФУ здійснити нарахування та виплату йому підвищення до пенсії як «дитині війни» з 01.01.2009р. по 01.12.2009р. у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком встановленої ч.1 ст.28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, з врахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, фактично отриманих сум.

Від сторін до суду надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності, на підставі п.10 ст.3, ч.3 ст.122 КАСУ суд ухвалив здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи судом фактично встановлено , що позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1,  є пенсіонером за віком та відноситься до категорії осіб із статусом «дитина війни» -  осіб, які є громадянами України та яким на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років, про що свідчить відбиток штампу у пенсійному посвідченні позивача № 314138 (а.с.5). Відповідно до амбулаторної картки на ім*я ОСОБА_2, позивач в січні 2010 року знаходилась на лікуванні з діагнозом диффузний кардеосклероз (а.с.6-8).

У запереченнях відповідача   УПФУ вказано, що позивач перебуває на обліку в УПФУ як отримувач пенсії за віком, на підставі змін ЗУ №3235-У1 від 20.12.2005р., ЗУ Про державний бюджет на відповідний рік позивачу виплати допомоги як дитині війни проводилися в розмірі 10% від прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність; розмір підвищення пенсії нарахований вірно, згідно із нормами діючого законодавства. Позивачем пропущений строк звернення до суду,  що є підставою для відмови у позові. У позові просить відмовити.

Відповідно до ч.2 ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України. В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй (ст.8). Органи державної влади і місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України (ч.2 ст.19).   Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (ст.22). Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі втрати працездатності, в інших випадках, передбачених законом (ст.46).

Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійснення правосуддя» передбачено, що конституційні права та свободи людини і громадянина є безпосередньо діючими. Вони визначають цілі і зміст законів та інших нормативно-правових актів, зміст і спрямованість діяльності органів законодавчої та виконавчої влади, органів місцевого самоврядування і забезпечуються захистом правосуддя. Пунктом 5 даної постанови визначено, що судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу підлягають оцінці на відповідність як конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить закону, суд зобов’язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушення з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осі, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

 Відповідно до ст.8 КАС України суд при вирішенні справ керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

 Відповідно до ст.9 КАС України суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Відповідно до ч.2 ст.3 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»   державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом не можуть бути обмежені  або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Статтею 6 даного Закону передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, а статтею 7 передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Згідно зі ст.1 розділу ІV Прикінцевих положень ЗУ „Про соціальний захист дітей війни” № 2195-ІV від 18.11.2004р., цей закон набирає чинності 01.01.2006р.

Статтею 28 ЗУ “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень дає ЗУ «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999р. №966-14, а також ЗУ «Про державні та соціальні стандарти та Державні соціальні гарантії» від 5.10.2000р. №2017-111, згідно із ст.1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЗУ «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 року передбачено, що прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім’ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат, виходячи із вимог Конституції України і повинні їй відповідати.

ЗУ «Про державні та соціальні стандарти та Державні соціальні гарантії» у ст.17 передбачено, що до числа основних державних соціальних гарантій включаються: мінімальний розмір пенсії за віком; основні соціальні гарантії не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Відповідно до ч.3 ст.4 ЗУ «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджуються Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується у офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Відповідно до ст.71 ЗУ «Про державний бюджет на 2009 рік » КМУ надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Дана норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

Отже нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».

Суд не приймає аргумент органу державної влади щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань. Щодо виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України» вказано, що така відмова є свавільною та незаконною. З огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у даному рішенні, реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань, судом не можуть бути  прийняті до уваги.

Судом встановлено, що всупереч ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» УПФУ підвищення до пенсії позивачеві за період за 2009 рік не нарахувало і пенсія виплачувалась не у повному обсязі. Тому бездіяльність УПФУ у вказаний період є протиправною, такою, що не відповідає ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», а вимоги позивача про зобов’язати УПФУ здійснити нарахування та виплату позивачу як «дитині війни» за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року підвищення до пенсії відповідно ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», в редакції, яка діяла в ці періоди, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, з врахуванням фактично отриманих сум підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування.

Згідно ч.3 ст.94 КАС України відповідно до задоволених вимог підлягає стягненню з державного бюджету на користь позивача 03 грн. 40   коп.

Керуючись ст.1, 3, ч.2 ст.6, ст.8, ч.2 ст.19, ст.22, ст.46, ч.1 ст.50, 92,152 Конституції України,  Законами України: ч.2 ст.3, ст.6, 7 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», ЗУ „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, ЗУ «Про прожитковий мінімум», ЗУ «Про державні та соціальні стандарти та Державні соціальні гарантії», ЗУ «Про Державний бюджет України на 2009 рік», Рішенням Конституційного суду України від 9 липня 2007 року N6-рп/2007, від 22.05.2008 року №10-рп ст.ст.2,8,9,10,69-71,79,86,87,94,98,99,100,102,104,105,158-163,185,186,254 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов  ОСОБА_2  задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України в місті Торезі Донецької області по нездійсненню нарахування та виплати підвищення до пенсії ОСОБА_2  як «дитині війни» за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року в розмірах, передбачених ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».  

Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в місті Торезі Донецької області здійснити виплату на користь  ОСОБА_2  як «дитині війни» за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року підвищення до пенсії відповідно ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1ст.28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, з врахуванням фактично отриманих сум.

Стягнути з Державного Бюджету на користь  ОСОБА_2  витрати по сплаті судового збору у сумі 03 грн.40 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом десяти днів з дня складання постанови в повному обсязі до Донецького апеляційного адміністративного суду через Торезький міський суд.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Торезький міський суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

СУДДЯ                                   Т.В. СТРІЖАКОВА