Справа № 2-870/07
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 лютого 2007 року м. Харків
Московський районний суд м. Харкова у складі: головуючого - судді Яремчука В.І., при секретарі Новаковій Т.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа приватний нотаріус ОСОБА_4, про визнання недійсним договору довічного утримання,
ВСТАНОВИВ: 2 9.09.2006р. до суду з позовною заявою звернувся ОСОБА_1 до онука своєї покійної дружини ОСОБА_2 про визнання недійсним договору довічного утримання, укладеного 11.XII.1996р. його дружиною ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1р., з онуком дружини - ОСОБА_2 про передачу у власність належної ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності 1/2 частини квартири АДРЕСА_1.
Позов ОСОБА_1 обґрунтував тим, що з 1967р. перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1р. Після її смерті дізнався, що дружина 11.XII.1996р. уклала договір довічного утримання з онуком - відповідачем по справі, який був нотаріально посвідчений нотаріусом ОСОБА_4. Згідно цього договору ОСОБА_2 набув право власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1, що належала ОСОБА_3 Просить суд визнати договір фіктивним, як укладеним з метою позбавити його права успадкувати частину квартири після смерті дружини і як такий, що фактично не виконувався.
Позивач у суді підтримав свої вимоги.
Відповідач у суді позов не визнав і пояснив, що ОСОБА_3 проживаючи у шлюбі з позивачем мала відокремлений бюджет, а саме, кожний із подружжя із своєї пенсії оплачував харчування, одяг, ліки, за комунальні послуги, та ніс інші витрати окремо. ОСОБА_3 не завжди мала необхідну кількість коштів і уклала з ним договір довічного утримання, який він виконував і передавав бабі необхідні їй кошти та надавав необхідну допомогу, як то, купував їй ліки, продукти, передавав грошу, доглядав у лікарні, а також поніс витрати на поховання.
Третя особа нотаріус ОСОБА_4 подала заяву про розгляд справи у її відсутності.
Свідок ОСОБА_5, допитана за клопотанням позивача пояснила у суді, що їй нічого не було відомо про укладений договір довічного утримання, позивача і його дружину знає, так як проживає з ними у одному будинку, але у сусідніх під'їздах.
Свідки, допитані у суді за клопотанням відповідача, показали наступне:
- свідок ОСОБА_6 про те, що вона як дільничний лікар з 1965р. знає сім'ю
позивача. З ініціативи позивача кожен із подружжя жив на власні кошти, у них не було
спільного бюджету, із цього приводу виникали сварки, позивач регулярно їздив до
санаторіїв, опікувався своїм здоров'ям, він нікого не любить окрім себе, а для хворої
дружини купляв продукти які їй були протипоказані за станом здоров'я - картоплю і
оселедці. Під час хвороби ОСОБА_3 доглядала її донька, з 1993 року уся сім'я
працювала на лікування ОСОБА_3 Позивач не вважав дітей і внуків дружини своїми
родичами і з ненавистю ставився до них;
- свідок ОСОБА_7 про те, що вона є сестрою відповідача. В 1998р.
дізналася про договір. З 1993р. вона працювала у Польщі. На прохання відповідача
постійно передавала із Польщі гроші для бабусі, яка погано жила зі своїм чоловіком, не
отримувала від чоловіка матеріальної підтримки. Під час хвороби за бабусею доглядала
вся сім'я, позивач у витратах на лікування участі не приймав;
· свідок ОСОБА_8. про те, що вона на протязі ЗО років дружила з ОСОБА_3 у сім'ї якої були постійні сварки через вимоги позивача, щоб кожен із членів сім'ї ніс рівні витрати на комунальні послуги, харчування і інші потреби, який погано ставився до родичів покійної. Про укладений договір дізналася за п'ять років до смерті ОСОБА_3, у такий же строк про договір стало відомо і позивачу, що вкрай негативно вплинуло на його відношення до дружини, він постійно вимагав від неї розірвати договір з онуком. Зі слів покійної їй відомо, що відповідач постійно їй допомагав;
· свідок ОСОБА_9 про те, що ОСОБА_3 була її матір'ю, а позивач вітчимом. Спірну квартиру від виробництва отримала її мати. Про укладений договір довічного утримання дізналася одразу ж. Позивач дізнався близько п'яти років тому. Позивач мав роздільний бюджет з дружиною і це стосувалося всього господарства - купівлі товарів, продуктів, ліків. ОСОБА_3 утримувала уся її сім'я - вона і двоє її дітей, у тому числі і відповідач, лікування ОСОБА_3 відбувалося тільки за їхні кошти. На похорони витратили 8000грн. власних коштів, позивач на це власних коштів не виділив, а лише передав отриману мамину пенсію 426грн., 116грн. які зібрали сусіди і 500грн. які принесли з підприємства.
Суд, заслухавши пояснення сторін, показання свідків, та дослідивши матеріали цивільної справи, встановив такі факти і відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 з 1967р. перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1р. (а.с.4,6).
Згідно свідоцтва про право власності на житло, виданого 05.03.1996р. за реєстраційним НОМЕР_1 Харківським міським центром приватизації державного житлового фонду, квартира АДРЕСА_1 належала на праві спільної часткової власності за подружжям ОСОБА_1по 1/2 частці за кожним (а.с.5).
11 грудня 1996 р. ОСОБА_3, непрацездатна за віком, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_2, уклали нотаріально посвідчений договір довічного утримання, згідно якого ОСОБА_3 передала у власність ОСОБА_2 належну їй на праві спільної часткової власності 1/2 частину належної їй спірної квартири. ОСОБА_2 зобов'язався довічно повністю утримувати ОСОБА_3, надаючи їй необхідну допомогу. Вартість харчування, одягу та необхідної допомоги визначена сторонами в розмірі трьох мінімальних пенсій, щомісячно. ОСОБА_3 залишилась проживати в зазначеній квартирі.
Згідно вимог ст.425 ЦК України (в редакції 1963р.), що діяла на час укладення угоди, по договору довічного утримання одна сторона, яка є непрацездатною за віком або станом здоров'я (відчужувач), передає у власність другій стороні (набувачеві майна) будинок або частину його, взамін чого набувач майна зобов'язується надавати відчужувачеві довічно матеріальне забезпечення в натурі у вигляді житла, харчування, догляду і необхідної допомоги.
Згідно вимог ст.428 ЦК України (в редакції 1963р.) договір довічного утримання може бути розірваний за вимогою відчужувача, якщо набувач майна не виконує обов'язків, взятих ним на себе за договором, за вимогою набувача майна, якщо з незалежних від нього обставин його майновий стан змінився настільки, що він не має змоги надавати відчужувачеві обумовлене забезпечення. Розірвання договору на вимогу іншої особи у цій статті не передбачене.
Згідно до ст.755 ЦК України (в редакції 2004р.) договір довічного утримання може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини.
Заяв про розірвання договору ОСОБА_3 не подавала, договір не оспорювала. Права позивача цим договором не були порушені.
Кожен із членів подружжя ОСОБА_1жив за рахунок своєї пенсії, про що суду засвідчили свідки. Позивач отримував значно вищий розмір пенсії, більше семисот гривень на місяць, та має пільги встановлені для інвалідів другої групи - інвалідів війни. ОСОБА_3 мала значно меншу пенсію, а саме 42 6грн. у місяць, і не мала можливості без сторонньої допомоги купувати для себе продукти, одяг, ліки, оплачувати комунальні послуги, а про наявність боргів у неї на час смерті не заявлено. Суд це оцінює як підтвердження виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором довічного утримання (а.с.1. 8, 9).
Форма і умови договору довічного утримання, встановлені ст.426 ЦК України (в редакції 1963р.), учасниками угоди дотримані.
Згідно ст.58 ЦК України (в редакції 1963р.) недійсною є угода, укладена лише про людське око, без наміру створити юридичні наслідки (мнима угода).
Твердження позивача про мнимість угоди спростована дослідженими у судовому засіданні письмовими доказами і свідченнями свідків. Доказів про мнимість угоди позивач не надав. Підстав для задоволення позову немає.
Керуючись ст. ст.58, 425, 428 ЦК України (в редакції 1963р.), ст.755 ЦК України (в редакції 2004р.), ст.ст.10, 11, 60, 79, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору довічного утримання, укладеного 11.XII.1996р. ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1р., з ОСОБА_2, про передачу у власність ОСОБА_2 належної ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 - відмовити повністю.
Арешт, накладений ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 10 січня 2007р. на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2 на праві власності після смерті ОСОБА_3 на підставі договору довічного утримання, укладеного 11.12.1996р., після набранням рішенням законної сили, відмінити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд який постановив рішення шляхом подачі в 10-денний строк із дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги з подачею її копії до апеляційного суду; або поданням апеляційної скарги протягом 10 днів в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України,