Справа № 759/12206/19 Головуючий у І інстанції Дячук С.І.

Провадження № 33/824/3429/2019 Доповідач у 2 інстанції Зіміна В.Б.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 вересня 2019 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі:

судді судової палати з розгляду кримінальних справ Зіміної В.Б., з участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , іншого учасника ДТП - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Святошинського районного суду м. Києва від 18 липня 2019 року, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою судді Святошинського районного суду м. Києва від 18 липня 2019 року

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , -

визнано винним у вчиненні правопорушень, передбачених ст.ст. 122-4, 124 КупАП та застосовано адміністративне стягнення в межах санкції, встановленої за більш тяжке правопорушення, у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік.

ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 09.05.2019 року близько 11 год. 50 хв. керуючи технічно справним автомобілем «МІТСУБІСІ» д.н.з. НОМЕР_1 та рухаючись в м. Києві по вул. Кільцева дорога, 54/3, в порушення вимог п.п. 2.3б, 10.1, 10.3 ПДР України не врахував дорожню обстановку, перед зміною напрямку руху та перестроюванням, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод, не надав дорогу автомобілю «ВАЗ» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , що рухався в попутному напрямку по тій смузі на яку він мав намір перестроїтись, в результаті чого допустив з ним зіткнення. Після цього ОСОБА_1 в порушення вимог п. 2.10 ПДР України залишив місце ДТП, до якого він був причетний.

Не погоджуючись з рішення суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції від 18.07.2019 року, постанову суду змінити, визнати його винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. ст. 122-4, 124 КУпАП та застосувати до нього стягнення у вигляді штрафу.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не було враховано всіх обставин справи, особу правопорушника, який фактично є єдиним годувальником у родині, офіційно працює особистим водієм, а тому позбавлення права керування поставить його в скрутне становище. Крім того, зазначає, що справа розглянута без його участі, що на думку останнього позбавило його права на захист. Апелянт зазначає, що місце ДТП покинув, оскільки хотів уникнути сварки з дружиною, свою вину у вчиненні адміністративних правопорушень визнає та готовий в добровільному порядку відшкодувати завдану шкоду.

Крім того, ОСОБА_1 просить поновити йому строк на апеляційне оскарження, оскільки про існування судової справи він дізнався випадково, а тому одразу прибув до суду для ознайомлення з матеріалами справи. Оскаржувану постанову він отримав лише 07 серпня 2019 року.

Відповідно до ч.2 ст. 294 КУпАП апеляційний суд має право поновити строк для апеляційного оскарження постанови місцевого суду.

Наведені причини пропуску строку на подачу апеляційної скарги ОСОБА_1 є поважними, а тому вказаний строк підлягає поновленню.

В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав подану апеляційну скаргу та пояснив, що в судове засідання до суду першої інстанції він не з`явився, оскільки за зазначеною в протоколі про адміністративне правопорушення адресою проживає його матір, а він понад пів року мешкає за іншою адресою, тому йому було не відомо про розгляд справи. Одразу після скоєння ДТП він пропонував водієві ВАЗ відшкодувати завдані збитки або поїхати до його знайомих на СТО, де за його рахунок відремонтують пошкоджений автомобіль.

Щодо обставин за яких він залишив місце ДТП, пояснив, що це було 09 травня 2019 року, даний день пам`яті він завжди відзначає в родинному колі, з метою уникнення сварки з дружиною він не дочекався працівників поліції. Також зазначив, що він нещодавно влаштувався на роботу особистим водієм, до цього працював слюсарем на СТО, тому прийняте судом рішення ставить його родину в скрутне матеріальне становище.

Крім того, він відшкодував в добровільному порядку МТСБУ кошти сплачені ОСОБА_2 за завдану внаслідок ДТП шкоду, на підтвердження чого в судовому засіданні надав копію квитанції від 30 серпня 2019 року (а.с. 71).

ОСОБА_2 не заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши думку учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Висновки судді про доведеність події адміністративних правопорушень, передбачених ст. ст. 124, 122-4 КУпАП та винуватості ОСОБА_1 у його вчиненні за обставин, наведених у постанові, підтверджуються зібраними у справі доказами, які судом всебічно, повно та об`єктивно дослідженні у ході судового розгляду і не оспорюються у апеляційній скарзі.

На підставі досліджених доказів суддя дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ст. ст. 124, 122-4 КУпАП, однак при вирішенні питання про накладення стягнення допустився помилки, оскільки не в повній мірі врахував положення ст. 36 КУпАП, обставини справи та дані про особу правопорушника.

Так, ч. 2 ст. 36 КУпАП передбачено, що якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Санкція ст. 122-4 КУпАП передбачає накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк від десяти до п`ятнадцяти діб.

Санкція ст. 124 КУпАП передбачає накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.

Адміністративний арешт та громадські роботи є більш тяжчим видом адміністративного стягнення, а тому при застосуванні адміністративного стягнення необхідно було накладати стягнення в межах санкції ст. 122-4 КУпАП.

В той же час, ст. 294 КУпАП передбачено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право змінити постанову. У разі зміни постанови в частині накладення стягнення, в межах, передбачених санкцією статті цього Кодексу, воно не може бути посилено.

У відповідності до ст. 23 КУпАП метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

За змістом ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Накладаючи на ОСОБА_1 стягнення у виді позбавлення права керування на 1 рік, судом враховано характер вчиненого правопорушення, яке було пов`язано із загрозою для життя інших учасників дорожнього руху, його ставлення до вчиненого, дані про його особу, який до адміністративної відповідальності притягується не вперше. Однак на думку апеляційного суду при накладенні адміністративного стягнення судом не було враховано ряд обставин, які істотно знижують ступінь відповідальності правопорушника, що призвело до накладення занадто суворого стягнення.

Так, суддею не було враховано обставини, які пом`якшують відповідальність правопорушника, якими є: визнання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні правопорушення, відшкодування завданих збитків, наявність на його утриманні дружини та малолітньої доньки.

Посилання ОСОБА_1 на ту обставину, що він працює водієм та його робота вимагає постійного користування автомобілем, а позбавлення права керування транспортними засобами поставить його сім`ю у скрутне матеріальне становище не може бути прийнято судом до уваги, оскільки на посаду водія він влаштувався 13.08.2019 року, тобто вже після вчинення ДТП та накладення стягнення у виді позбавлення права керування, що підтверджується копією наказу про прийняття на роботу ОСОБА_1 (а.с. 60).

Враховуючи, позицію потерпілого, визнання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні правопорушення, відшкодування ним в добровільному порядку завданих збитків, наявність на утриманні дружини та малолітньої доньки, суд вважає за можливе пом`якшити застосоване до ОСОБА_1 адміністративне стягнення, зменшивши строк накладеного в межах санкції ст. 124 КУпАП стягнення до шести місяців позбавлення права керування транспортними засобами.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді Святошинського районного суду м. Києва від 18 липня 2019 року щодо ОСОБА_1 .

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Постанову судді Святошинського районного суду м. Києва від 18 липня 2019 року щодо ОСОБА_1 змінити в частині застосування адміністративного стягнення.

Накладене на ОСОБА_1 за ст.ст.122-4, 124 КУпАП стягнення пом`якшити до позбавлення права керування транспортними засобами строком на 6 (шість) місяців.

В іншій частині постанову Святошинського районного суду м. Києва від 18 липня 2019 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В.Б. Зіміна