Провадження № 2/522/1025/19

Справа № 522/1273/17

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2019 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

у складі: судді - Бондар В.Я.,

за участю секретаря судового засідання - Грищук В.О.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач 19.01.2017 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , уточнивши свої вимоги заявою від 09.02.2017 року, просив: стягнути з відповідача матеріальну компенсації за використання частки майна у розмірі 22500 грн. та моральну шкоду у розмірі 30 000 грн.

В обґрунтування позову відзначено, що ОСОБА_2 має свідоцтво про право власності за заповітом на ѕ частки квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . ј частка квартир належить позивачу. ОСОБА_2 не дала змоги позивачу користуватися своєю часткою квартири, змінила двері та замки, уклала договір оренди та отримує орендну плату за квартиру. Оскільки, ОСОБА_2 використовує частку майна позивача то має сплатити, на його думку, йому компенсацію та спричинену у зв`язку з цим моральну шкоду.

Справа надійшла до провадження судді Загороднюка В.І. та ухвалою від 23.01.2017 року позов ОСОБА_1 було залишено без руху.

Ухвалою судді Загороднюка В.І. від 21.02.2017 року позовна заява ОСОБА_1 визнана не поданою та повернута позивачу.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду позивач подав апеляційну скаргу, в результаті розгляду якої Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 05.07.2017 року ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 21.02.2017 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Справа повернулася до Приморського районного суду м. Одеси та ухвалою судді Загоронюка В.І. від 13.07.2017 року була прийнята до провадження та призначена до розгляду.

На підставі розпорядження керівника апарату суду №626/19 від 29.01.2019 року по справі було проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, в результаті якого головуючим обрано суддю Бондаря В.Я.

Ухвалою суду від 31.01.2019 року справа прийнята до провадження судді Бондаря В.Я. та призначена до розгляду за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 14.03.2019 року.

У підготовчому засіданні 14.03.2019 року було закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті на 25.04.2019 року.

У судовому засіданні 25.04.2019 року задоволено клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, розгляд справи відкладено на 04.07.2019 року.

У зв`язку з неявкою учасників справи до судового засідання 04.07.2019 року, розгляд справи було відкладено на 28.08.2019 року.

У судове засідання 28.08.2019 року сторони у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце були повідомлені належним чином.

Вирішуючи питання щодо можливості розгляду справи без участі представника позивача суд враховує, що Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Враховуючи, що справа перебуває в Приморському районному суду м. Одеси з січня 2017 року, суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Згідно ч. 2 ст.247 ЦПК України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч.1 ст. 280 ЦПК України, якщо суд не має відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, або причину неявки буде визнано неповажною, суд вирішує справу на підставі наявних у справі даних чи доказів, ухвалює заочне рішення. Оскільки представник позивача не заперечував проти проведення заочного розгляду справи, суд розглядає справу та приймає рішення у відповідності до статті 263, 265 ЦПК України.

Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, додані до неї документи приходить до висновку, що даний позов не підлягає задоволенню, на підставі наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є власником ѕ частки квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, зареєстроване в реєстрі за №7-523 державним нотаріусом шостої державної нотаріальної контори Лєсогоровим Д.О. (а.с.28).

ОСОБА_1 є власником ј часки квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується витягом №37582309 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.30).

З листа Управління патрульної поліції у місті Одесі №41/12/І-509 від 14.04.2016 року вбачається, що 13.01.2016 року на спецлінію «102» надходило повідомлення про те, що в АДРЕСА_1 мешкають невідомі особи (а.с.34).

26.10.2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір оренди квартири АДРЕСА_2 строком на 1 рік, а саме з 26.10.2017 року по 26.10.2018 року (а.с.99).

Пунктом 7 договору оренди встановлено, що плата за оренду складає комунальні послуги та ремонт 2-х кімнат.

Згідно рапорту ДОП сектору превенції Шевченківського відділення поліції Приморського ВП в м. Одеса ГУНП в Одеській області Русєва С.П., в ході розгляду заяви, що надійшла 05.09.2018 року на гарячу лінію «102» з`ясовано, що двері ніхто не відкрив та з`ясувати чи є хтось в квартирі не представилося можливим (а.с.100).

За імперативними приписами ч. 3 ст. 47 Конституції України, ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та може вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, проте при здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник не може завдавати шкоди правам, свободам інших осіб, інтересам суспільства і зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Позивач рахував матеріальну шкоду, виходячи з того, що орендна плата складає 5000 грн., а квартира здається півтора року, тобто 18 місяців.

З матеріалів справи вбачається, що наряд поліції за адресою: АДРЕСА_1 виїжджав двічі: 13.01.2016 року та 05.09.2018 року, при тому, двері квартири не відкривалися, поліцейські не встановили наявність мешканців та не встановили їх особи.

Договір оренди, наявний в матеріалах справи підписаний відповідачем з орендарем вже після звернення позивача до суду і лише на один рік, при тому фактичне проживання ОСОБА_3 в квартири, судом не встановлено.

Також не встановлено, орендну плату, а саме її суму, отримання плати відповідачем, адже в договорі розмір плати не визначено.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 2 ст. 13 ЦПК України передбачено, що збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 статті 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з вимогами статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частина 7 ст. 81 ЦПК України передбачає, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Положеннями ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд приходить до висновку, що позивачем не наведено та не надано жодного переконливого та належного доказу, згідно якого вбачалось би, що ј частка квартири ОСОБА_4 знаходиться в користуванні, за її використання плату отримує ОСОБА_2 , розмір якої встановити також не можливо.

Статтею 263 ЦПК України закріплено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до переконливого висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, хоча суд і погоджується з тим, що право власності є непорушним.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року).

Керуючись ст.ст. 1, 2, 5, 12, 30, 43, 76, 81, 84, 89, 95, 223, 235, 241, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - залишити без задоволення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення суду складено 09.09.2019 року.

Суддя: В.Я. Бондар