ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.09.2019 року          м.Дніпро                                              Справа №  904/4233/18

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:  Антонік С.Г. (доповідач),

суддів:  Березкіної О.В., Іванова О.Г.

секретар судового засідання: Вітко Г.С.

розглянувши матеріали апеляційної скарги  Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.01.2019р. (суддя Загинайко Т.В.. повний текст складено 14.01.2019р.)  у справі №904/4233/18

за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК", м.           Київ

до Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області , м.  Дніпро

про стягнення 119 167 грн. 50 коп.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення  Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області 119 167 грн. 50 коп., що складаються з 93 192 грн. 00 коп. заборгованості за оренду приміщення, на підставі договору оренди приміщення від 01.12.2016р., 3 390 грн. 13 коп. - інфляційних втрат, 1 861 грн. 00 коп. - 3% річних та 20 724 грн. 37 коп. - пені.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 04.01.2019р. позов задоволено частково, стягнуто з Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області на користь Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК"  93 192  грн. 00 коп. заборгованості, 9086грн. 54 коп. пені, 384грн. 41 коп. інфляційних нарахувань, 793грн. 73 коп. річних та 1 551грн. 85 коп. витрат по сплаті судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Вказане рішення обгрунтовано доведеністю матеріалами справи факту здійснення відповідачем користування спірним приміщенням та відсутністю сплати за це орендної плати.

Не погодившись з рішенням господарського суду, відповідач звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи та неправильне застосування норм процесуального та матеріального  права, просить апеляційний суд скасувати рішення суду і постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Одночасно було заявлене клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду.

В обґрунтування апеляційної скарги на рішення суду апелянт зазначає наступне:

- відповідно до умов договору купівлі-продажу державного майна «Нежитлове приміщення за адресою: м.Марганець, вул.Свердлова, 6» від 17.01.1996 «міський відділ ЗАГСу», а на сьогоднішній день – Марганецький міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області  має право на постійну і безоплатну оренду приміщення, що підтверджується самим договором, умовами некомерційного конкурсу та інформацією про продаж за некомерційним конкурсом;

- розмір загальної площі приміщення, яке було передано в оренду за договором оренди приміщення від 01.12.2016р. 875,8 кв.м, в той час як у Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області   є право прямої оренди приміщення з новим власником на 211,8кв.м на підставі договору від 17.01.1996р.;

- ТОВ «Приватофис» мав право здати в оренду ПАТ КБ «Приватбанк» лише 664кв.м , а 211,8 кв.м мав надати для потреб позивача;

- 04.10.2018р. відповідачем було подано позовну заяву до ТОВ «Приватофис» та ПАТ КБ «Приватбанк» про визнання частково недійсним договору від 01.12.2016р. №26/2018 та зобов`язання вчинити певні дії, позовну заяву було прийнято до розгляду, а тому господарський суд був зобов`язаний зупинити провадження у даній справі до вирішення справи, предметом розгляду якої  є визнання частково недійсним договору від 01.12.2016р. №26/2018;

- в даному випадку між позивачем та відповідачем взагалі не укладено договір суборенди приміщення на період з 01.04.2018р. по 31.08.2018р., а тому юридичні та бюджетні зобов`язання позивача перед відповідачем за цей період відсутні.

У відзиві на апеляційну скаргу ПАТ КБ «Приватбанк» просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити в силі рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.01.2019.

Ухвалою колегії суддів Центрального апеляційного господарського суду  від 01.03.2019 відкрите апеляційне провадження.  

Ухвалою колегії суддів Центрального апеляційного господарського суду  від 18.03.2019 розгляд справи призначено у судовому засіданні.

Згідно   ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, заслухавши представників сторін, які з`явилися в судове засідання, переглянувши справу за наявними у ній доказами, що стосуються фактів, викладених в апеляційній скарзі, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 01.12.2016р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Приватофис", як орендодавцем, та публічним акціонерним товариством комерційний банк "ПРИВАТБАНК", як орендарем, було укладено договір оренди приміщення, відповідно до пункту 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених договором, орендодавець зобов`язується передати орендареві, а орендар зобов`язується прийняти у тимчасове користування (оренду) приміщення, визначене у договорі, за плату та на обумовлений строк для здійснення господарської діяльності.

Приміщення, яке передається в оренду за договором, знаходиться за адресою: Дніпропетровська обл., м. Марганець, Свердлова, 6 має загальну площу 875,8 кв.м і належить орендодавцеві на підставі права власності (пункт 1.2 Договору оренди).

26.01.2018р. між Публічним акціонерним товариством комерційний банк "ПРИВАТБАНК", як орендарем, та відповідачем – Головним територіальним управлінням юстиції в Дніпропетровській області (для потреб Марганецького ВДРАЦ у ГТУЮ в Дніпропетровській області), як суборендарем, було укладено договір №26/2018 суборенди приміщення (надалі – Договір суборенди), відповідно до пункту 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених договором, орендар зобов`язується передати суборендарю, а суборендар зобов`язується прийняти у тимчасове користування (суборенду) приміщення, визначене у договорі, за плату та на обумовлений строк для здійснення господарської діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи найменування Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" змінено на Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк".

Приміщення, яке передається в суборенду за договором знаходиться за адресою: Дніпропетровська обл., м. Марганець, вул. Травнева (Свердлова), 6, має загальну площу 211,8 квадратних метрів і знаходиться у користуванні орендаря на підставі договору оренди б/н від 01.12.2016р. (пункт 1.2 Договору суборенди).

Приміщення надається суборендареві для використання його у діяльності суборендаря як офісне (пункт 1.4 Договору суборенди).

У відповідності до пунктів 2.1, 2.2 Договору суборенди, приміщення передається орендарем і приймається суборендарем в оренду на умовах сплати останнім плати за користування приміщенням шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок, зазначений орендарем; сума договору на 2018 рік становить 34 947 грн., в т.ч. ПДВ 5 824,50 грн.; суборендна плата підлягає сплаті до 5-го числа місяця наступного за розрахунковим із розрахунку 55,00 грн. з ПДВ за 1 кв.м., в т.ч. ПДВ – 9,17 грн., а за всю орендовану площу 11 649,00 грн., в т.ч. ПДВ – 1 941,50 грн., у тому числі за перший місяць оренди та починає нараховуватись з моменту підписання акту здачі-приймання приміщення; розмір суборендної плати за кожний наступний місяць підлягає індексації з коефіцієнтом рівним 1 (одиниці).  

Пунктом 2.3 Договору суборенди передбачено, що оплата, здійснюється суборендарем в безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця на підставі оформлених належним чином рахунків та актів виконаних робіт з моменту надходження їх до Головного управління юстиції у Дніпропетровській області.

За приписами підпункту 4.2.7 Договору суборенди, суборендар зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати суборендну плату та інші платежі відповідно до умов цього договору.

Договір набирає чинності з моменту підписання і діє по 31.03.2018р., але в будь-якому випадку до повного виконання фінансових зобов`язань; відповідно до ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України та ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України сторони домовились, що умови, передбачені цим договором, застосовуються до правовідносин, що склалися між сторонами, починаючи з 01 січня 2018 року (пункт 7.1 Договору суборенди).

Дія Договору суборенди припиняється в разі звернення стягнення іпотекодержателем на предмет іпотеки - Приміщення (пункт 7.9 Договору суборенди).

Відповідно до підпункту 3.2.1 Договору суборенди орендар зобов`язаний, зокрема, надати приміщення суборендарю та ключі в 5-денний строк з моменту укладання цього Договору, але не раніше виконання суборендарем своїх зобов`язань по сплаті за перший місяць суборенди, та авансового платежу, визначеного пунктом 2.3 договору, у розмірі передбаченому пунктом 2.2 договору; приміщення надається суборендарю у справному стані, належному для використання його за призначенням, за актом приймання-передачі, в якому зазначається технічний стан приміщення і інженерного устаткування на момент передачі в суборенду.

Пунктом 6.1 Договору суборенди визначено, що у випадку порушення своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, визначену договором та чинним законодавством України, а також винна сторона відшкодовує іншій стороні збитки у повному обсязі; порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

У пункті 6.3 Договору сторони погодили, що у випадку заборгованості по виплаті орендної плати суборендар сплачує орендарю пеню в розмірі 0,1 відсотків від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня.

На виконання умов Договору суборенди позивачем було передано, а відповідачем прийнято нежитлове приміщення загальною площею 211,8 кв.м, яке розташовано за адресою: м. Марганець, вул. Травнева (Свердлова), 6; сторони домовилися, що умови, передбачені актом, застосовуються до правовідносин, що склалися між сторонами, починаючи з 01 січня 2018 року, про що свідчить акт від 01.01.2018р. здачі-приймання приміщення до Договору суборенди приміщення (а.с.27).

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором суборенди в частині сплати орендної плати позивач звернувся до відповідача із претензією від 10.08.2017р. за №Е.19.0.0.0/4-630899, у якій просив у 10-денний термін з моменту одержання  претензії перерахувати суму боргу по орендній платі у розмірі 93 192 грн. 00 коп. з ПДВ (а.с.29-30), яка була отримана останнім 17.08.2018р..

Відповідачем суборендна плата не сплачувалась, що стало підставою для звернення позивача з позовом до суду про стягнення заборгованості в сумі   93 192 грн. 00 коп.

У зв`язку з неналежним виконання відповідачем умов договору позивач також просив стягнути  3 390 грн. 13 коп. - інфляційних втрат, 1 861 грн. 00 коп. - 3% річних та 20 724 грн. 37 коп. – пені.

Розглядаючи доводи апеляційної скарги, судова колегія враховує наступні положення діючого законодавства України.

За приписами п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Обов`язковість договору для виконання сторонами встановлена ст. 629 ЦК України.

Частинами 1, 7 статті 193 ГК України (ст.ст.525, 526 ЦК України) встановлено, що , суб`єкти господарювання та інші  учасники  господарських відносин повинні  виконувати  господарські  зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог  щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до частини 1, 6 ст.283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування  майно  для здійснення  господарської діяльності.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення  Цивільного кодексу України  з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.3 ст.285, ч.1, 4 ст.286 ГК України, Орендар зобов`язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї  господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до частин 1, 5 статті 762 ЦК України,  за користування майном з наймача справляється плата,  розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Частинами 1, 3 статті 774 ЦК України встановлено, що передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. До договору піднайму застосовуються положення про  договір  найму.

Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про  договір  найму.

Статтями   610,   611 ЦК України   передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до  ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.1 ст.216, ч.1, 2 ст.218 ГК України,учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ст..230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 4 ст.231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до норм ч. 1  ст. 549 Цивільного кодексу України  неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 ГПК України).

Матеріалами справи підтверджується, що на підставі укладеного договору та акту здачі-приймання приміщення від 01.01.2018р. позивач передав відповідачу приміщення в суборенду. Відповідач цим приміщенням користується, доказів погашення заборгованості з  орендної плати ані під час розгляду справи судом першої інстанції, ані під час апеляційного перегляду справи  не надано, у зв`язку з чим висновок господарського суду про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати в сумі 93192,00грн. за період з січня 2018р.  по серпень 2018р. є законним та обгрунтованим.

Позивачем було надано розрахунок пені в сумі 20724,37грн. за період 01.01.2018 по 01.09.2018.

Разом з тим, відповідно  до п.2.2 договору суборенди суборендна плата підлягає сплаті до 5-го числа місяця наступного за розрахунковим, отже прострочення зобов`язання з орендної плати починається 06.02.2018р..

Крім того, позивачем пеня нарахована за весь період заборгованості на повну суму заборгованості, яка склалася на 01.09.2018р.

Враховуючи, що позивачем був неправильно визначений період прострочення та суми прострочення, господарським судом було перераховано пеню у відповідності до умов договору та норм чинного законодавства, у зв`язку з чим правильно задоволено позовні вимоги в цій частині частково, в сумі 9086,54грн. за період з 06.02.2018р. по 01.09.2018р..

Теж саме стосується і наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат та трьох процентів річних, у зв`язку з чим вказані нарахування також правомірно було перераховано господарським судом у відповідності до дійсного періоду заборгованості та розміру заборгованості, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині обгрунтовано задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача 384 ,41грн.- інфляційних нарахувань, 793,73грн.– річних.

Таким чином, рішення господарського суду відповідає фактичним обставинам справи, вимогам чинного законодавства, підстави для його скасування відсутні.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідно до умов договору купівлі-продажу державного майна «Нежитлове приміщення за адресою: м.Марганець, вул.Свердлова, 6» від 17.01.1996 «міський відділ ЗАГСу», а на сьогоднішній день – Марганецький міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області  має право на постійну і безоплатну оренду приміщення, що підтверджується самим договором, умовами некомерційного конкурсу та інформацією про продаж за некомерційним конкурсом колегією суддів до уваги не приймається, враховуючи наступне.

Відповідно до ст..204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. А ст..629 ЦК України встановлює обов`язковість договору для виконання сторонами.

Оскільки договір суборенди укладений сторонами 26.01.2018р. на час розгляду справи є правомірним в силу ст..204 ЦК України, то він є обов?язковий для виконання сторонами.

Також безпідставні доводи скаржника стосовно того, що в даному випадку між позивачем та відповідачем взагалі не укладено договір суборенди приміщення на період з 01.04.2018 по 31.08.2018, а тому юридичні та бюджетні зобов`язання позивача перед відповідачем за цей період відсутні.

Згідно ч.4  ст.284 ГК України, строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення  строку дії  договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Аналогічні приписи містить ст. 764 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 7.9 договору суборенди дія договору суборенди припиняється в разі звернення стягнення іпотекодержателем на предмет іпотеки– приміщення.

Разом з тим, заперечення орендаря проти користування відповідачем спірним приміщенням відсутні, суборендар продовжував користуватися приміщенням, підстави для припинення Договору суборенди відсутні, тому Договір суборенди вважається поновленим до 30.06.2018р. та до 30.09.2018р.

Що стосується доводів апеляційної скарги з приводу обов`язку господарського суду зупинити провадження у даній справі до вирішення справи, предметом розгляду якої  є визнання частково недійсним договору від 01.12.2016р. №26/2018, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Пунктом 5 частини 1 статті 227 ГПК України передбачено, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку, зокрема, об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Відповідно до п. 4 ч. 1 статті 229 провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому, зокрема, пунктом 5 частини першої статті 227 цього Кодексу - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи;

Зупинення розгляду   справи  є правом та  прерогативою суду, саме суд вирішує про достатність  зібраних доказів, які  дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Крім того, апеляційним судом ухвалою від 10.04.2019р. було зупинено апеляційне провадження  у даній справі до набрання законної сили рішенням господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/4502/18.

Вказану ухвалу постановою від 08.07.2019 було скасовано Верховним судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду.

При цьому Верховним судом було вказано, що сама по собі взаємопов`язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду цієї справи до прийняття рішення у іншій справі, оскільки, незалежно від результату розгляду справи №904/4502/18, апеляційний господарський суд має достатньо правових підстав для розгляду та вирішення по суті справи №904/4233/18.

Інших  належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст.75,  76 ГПК України  на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі, скаржник не надав.

У відповідності до  ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи, що рішення господарського суду Дніпропетровської області 04.01.2019р. у справі №904/4233/18 постановлено з дотриманням вимог ст.276 ГПК України, його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 271, 275, 276, 282 - 284  Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.01.2019, у справі №904/4233/18 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст складено 12.09.2019р.

     Головуючий:     __________________            С.Г. Антонік

    Судді:                   __________________            О.В. Березкіна   

                                  __________________             О.Г. Іванов