Справа № 2-а-747/2010/1101
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 лютого 2010 року Бобринецький районний суд Кіровоградської області в складі:
головуючого-судді - Замши О.В.,
розглянувши в письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Бобринецькому районі Кіровоградської області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни», -
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернулась до суду з позовними вимогами до управління Пенсійного фонду в Бобринецькому районі про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати щомісячної соціальної допомоги, зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити на її користь недоплачену, як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за 2009 рік, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що є пенсіонеркою та має статус "дитини війни", тому у відповідності до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має право на щомісячну соціальну державну допомогу у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Позивач в судове засідання не з’явилася, але в позовній заяві просить розглянути справу в її відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Представник відповідача надав заяву про розгляд справи без його участі, надавши заперечення на позов, в якому позов не визнав, зазначив, що на даний час питання встановлення підвищення до пенсії дітям війни, які не мають групи інвалідності, чинним законодавством не врегульовано, так як відсутній механізм визначення мінімальної пенсії за віком для обчислення підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Зазначається, що як Законом України «Про соціальний захист дітей війни», так і Законом України «Про державний бюджет України на 2009 рік» не передбачено коштів для проведення виплат підвищення до пенсії, у зв’язку з чим Управління Пенсійного Фонду не має змоги здійснювати виплату підвищень до пенсії.
У відповідності до ч.3 ст.122 КАС України суд вважає за можливе судовий розгляд адміністративної справи провести в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку що позовна заява підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом ч.1 ст. 58 Закону України "Про загальнообов’язкове пенсійне страхування" Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.
З матеріалів справи вбачається, що позивач – ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має статус дитини війни, вказані обставини підтверджуються також відміткою в пенсійному посвідченні, виданого на ім’я ОСОБА_1
На підставі того, що позивач належить до категорії «дітей війни» у відповідності до Закону України "Про соціальний захист дітей війни", суд вважає, що на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України "Про соціальний захист дітей війни", в тому числі й право на підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком, як це передбачено статтею 6 зазначеного Закону.
Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
При цьому статтею 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Однак, суд вважає за можливе застосувати саме частину 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України "Про соціальний захист дітей війни", оскільки цей закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, що не суперечить вимогам частини 3 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Також суд вважає, за необхідне застосувати дану норму Закону, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою названої статті мінімального розміру пенсії за віком.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для «дітей війни» є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону, є «дітьми війни». Тобто, фактично ця щомісячна надбавка є формою реалізації Конституційного права громадян, які є «дітьми війни», на соціальний захист.
Враховуючи те, що позивач є «дитиною війни», він наділений державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на підвищення до пенсії.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» «дітям війни» до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Враховуючи те, що дія статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на 2009 рік чинним законодавством не зупинялася, відповідач повинен був здійснити перерахунок пенсії позивачу у розмірах, передбачених ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", відповідно з 01.01.2009 року по 31.12.2009 рік.
Встановлені в судовому засіданні обставини дають підставу суду зробити висновок про те, що в період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 рік право позивача на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком передбаченого ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", було обмежено відповідачем, який незаконно не здійснив відповідний перерахунок та виплату пенсії у відповідності до зазначеної норми Закону без належних для цього правових підстав, а тому суд приходить до висновку, що бездіяльність відповідача по справі управління Пенсійного фонду України у Бобринецькому районі, щодо нездійснення перерахунку та виплати позивачу підвищення до пенсії в розмірі, встановленому ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” є протиправною.
Порушені позивачем права підлягають усуненню шляхом зобов’язання відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу пенсії у відповідності до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року.
Доводи представника відповідача про відсутність порядку перерахунку та виплати зазначеного підвищення пенсії та відсутності відповідного фінансування не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, так як саме на органи Пенсійного фонду України покладено обов'язок перерахування та виплати пенсії з відповідними підвищеннями.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 69- 71, 160 – 163, 167 КАС України, ст. ст. 3, 6, 10 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", ст.ст. 28, 58 Закону України "Про загальнообов’язкове пенсійне страхування", суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати незаконною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Бобринецькому районі Кіровоградської області щодо своєчасного перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком у відповідності до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року.
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Бобринецькому районі Кіровоградської області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Постанова може бути оскаржена до адміністративного суду апеляційної інстанції – Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Бобринецький районний суд Кіровоградської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови протягом 10 днів з дня її складення в повному обсязі та протягом 20 днів після цього апеляційної скарги.
Суддя Замша О.В.