УХВАЛА

12 вересня 2019 року

м. Київ

справа №640/2338/19

адміністративне провадження №К/9901/24843/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Саприкіної І. В.,

суддів: Єзерова А. А., Рибачука А. І.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2019 року у справі за її позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, за участю третьої особи ОСОБА_2 , про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В:

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк» (далі - ПАТ «Міський комерційний банк») (далі - Уповноважена особа Фонду), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), в якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду щодо невизнання ОСОБА_1 вкладником ПАТ «Міський комерційний банк» за Договором строкового банківського вкладу «ВАШ СВЯТКОВИЙ» від 24 жовтня 2013 року № 2630/02/1368835 та Договором дарування частини банківського вкладу від 19 вересня 2014 року (посвідчений приватним нотаріусом Бондар Т.М., запис в реєстрі № 2521) на суму 15 000, 00 (п`ятнадцять тисяч) доларів США;

- зобов`язати Уповноважену особу Фонду та Фонд включити ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок коштів Фонду, та визначити розрахункову суму відшкодування коштів.

Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 26 квітня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2019 року, відмовив у задоволенні позову.

30 серпня 2019 року до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах, від позивачки надійшла касаційна скарга відповідно до ст. 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

З касаційної скарги вбачається, що ОСОБА_1 оскаржує рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2019 року, прийняте у порядку спрощеного позовного провадження, та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2019 року. Предметом розгляду у цій справі є дії суб`єкта владних повноважень щодо включення до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок коштів Фонду.

Нормами ч. 1 ст. 257 КАС України визначено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно із п. 10 ч. 6 ст. 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

За правилами п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Верховний Суд звертає увагу на те, що можливість відкриття касаційного провадження у малозначних справах залежить виключно від обставин конкретної справи: її значення для формування єдиної правозастосовчої практики; неможливості спростування особою, яка подає касаційну скаргу, обставин, встановлених оскаржуваним судовим рішенням, при розгляді іншої справи; значного суспільного інтересу справи чи її виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; помилкового віднесення судом справи до категорії справ незначної складності.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів».

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до ч. «с» ст. 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумаченню закону. Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей.

В обґрунтування права на касаційне оскарження скаржник зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, справа має для нього виняткове значення та становить значний суспільний інтерес.

Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з встановленими в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами та наданою їм правовою оцінкою не дають підстав для висновку про наявність в даному випадку обставин, наведених у підпунктах та «а» та «в» п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають правовій позиції, викладеній у постановах Верховного Суду від 24 квітня 2019 року (справа № 826/13728/15, № 826/13720/15) та від 23 квітня 2019 року (справа № 804/16381/15).

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи, що касаційна скарга ОСОБА_1 подана на судове рішення, яке за законом не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті провадження за цією скаргою слід відмовити.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), враховуючи особливий характер функції Верховного Суду як суду касаційної інстанції, Суд може визнати, що процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (рішення від 19 грудня 1997 року у справі «Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії»).

Ураховуючи викладене та керуючись ст. 328, 333 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2019 року у справі за її позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, за участю третьої особи ОСОБА_2 , про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії.

Надіслати ОСОБА_1 копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Саприкіна

Судді: А. А. Єзеров

А. І. Рибачук