Справа № 2а-2329/09
ПОСТАНОВА
Іменем України
02 листопада 2009 року суддя Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області Назарова М.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Антрацитівському районі Луганської області про визнання дій незаконними та зобов»язання нарахувати та сплатити недоплачену щомісячну соціальну допомогу як дитині війни, -
В С Т А Н О В И В:
02 вересня 2009 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Антрацитівському районі та просить визнати дії відповідача з відмови їй у виплаті доплати до пенсії та зобов»язання нарахувати та сплатити їй щомісячну соціальну допомогу згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та зобов»язати відповідача нарахувати на її користь недоплачену їй як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за період з 22 травня до 31 грудня 2008 р.
В обгрунтування своїх позовних вимог позивачка зазначила, що вона народилась 03 червня 1929 року і має статус «дитини вiйни» у зв’язку з чим, у вiдповiдностi до ст. 6 Закону України «Про соцiальний захист дiтей вiйни» виплачувана їй пенсiя повинна пiдвищуватися на 30 вiдсоткiв мiнiмальної пенсiї за вiком. Згідно ч. 1 прикінцевих положень Закону України № 2195-1У від 18.11.04 року цей закон набирає чинності з 01 січня 2006 року. Із засобів масової інформації вона довідалась про порушення своїх прав, про належні як дитині війни доплаті їй повідомлено не було.
Рішенням ОСОБА_2 Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.08 року визнані такими, що не відповідають Конституції України положення пункту 28 розділу II „Внесення змін до деяких законодавчих актів України Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.07 року щодо внесення змін до Закону України „Про соціальний захист дітей війни".
Оскільки їй відмовлено у зазначеному перерахунку, тому просить зобов'язати УПФУ в Антрацитівському районі здійснити їй нарахування підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 22 травня 2008 року.
В судове засідання позивач не з’явився та просив суд розглядати справу без його участі.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, відповідач надав суду заяву про слухання справи без участі їх представника.
Оскільки, таким чином, до початку судового засіданні від сторін надійшли заяви про розгляд справи без їхньої участі, 02.11.09 р. було постановлено ухвалу про розгляд справи у порядку письмового провадження.
Суд, перевіривши матеріали справи, вважає, що позов підлягає повному задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач має статус дитини війни, що підтверджується посвідченням № 490 від 13.07.06 р. /а.с. 5/.
Згідно із ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок — 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Розглядаючи позовні вимоги про визнання дій відповідача незаконними та зобов’язання здійснити підвищення пенсії як дитині війни у 2008 року суд виходить з наступного.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.07 р. внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема статтею 6 вказаного Закону після внесення змін передбачалось, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Однак, рішенням ОСОБА_2 Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.08 року, яке оприлюднено в офіційному виданні газеті «голос України» 04.06.08 року, положення пункту 28 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.07р. щодо внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані такими, що не відповідають Конституції України.
Таким чином, відповідач зобовязаний був перерахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії як дитині війни з 22 травня 2008 року з урахуванням прожиткового мінімуму на одну особу , встановленого статтею 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.27 року .
На час розгляду цієї справи судом розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише статтею 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановлених для осіб, що втратили працездатність.
Відповідно до ст. 2 ч. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року, прожитковий мінімум застосовується для встановлених розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Статтею 147 Конституції України передбачено, що єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні є ОСОБА_2 Суд України. ОСОБА_2 Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення ОСОБА_2 Судом України рішення про їх неконституційність.
Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України. Наведене свідчить, що відповідач повинен був здійснювати нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії після винесення Конституційним судом рішення від 22.05.08 року № 10-рп/2008.
Враховуючи вищевикладене, суд погодєуться з позивачем щодо того, что дії управління Пенсійного фонду України в Антрацитівському районі Луганської області щодо невиплати позивачу підвищення до пенсії за віком як дитині війни ї неправомірними, а в цьому разі необхідно зобов»язати відповідача зробити нарахування та виплату підвищення позивачу до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині як дитині війни відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 22 травня 2008 року /часу прийняття рішення КСУ/ до 31 грудня 2008 року.
Згiдно ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адмiнiстративного суду за захистом прав, свобод та iнтересiв особи встановлено рiчний строк, який, якщо не встановлено iнше, обчислюсться з дня, коли особа дiзналася або повинна була дiзнатися про порушення своїх прав, свобод чи iнтересiв; а згiдно ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адмiнiстративного суду є пiдставою для вiдмови у задоволеннi адмiнiстративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна iз сторiн.
Позивач, ставлячи питання про перерахунок та виплату йому підвищення до пенсії за період з 22.05.08 р., вказує про те, що про вона є пенсіонером, не є юристом, у неї немає змоги займатися вивченням діючого Законодавства України та судової практики, тому вона дізналася про порушення її прав тілько коли про це стали казати по телебаченню у новинах і відразу після цього звернулася до ПФУ – ці обставини суд вважає як поважними причинами пропуску строку звернення до суду.
Відповідач взагалі не ставить питання про застосування строку звернення до суду, тому суд не може його застосувати.
До того ж, згідно ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб»єкту владних повноважень, обов»язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову – відповідач не надав суду будь-яких обґрунтувань прийнятого ним рішення.
За таких обставин суд доходить висновку про обґрунтованість вимог позивача і необхідність задоволення позову у повному обсязі.
Також суд відповідно до вимог ч. 3 ст. 94 КАСУ стягує частково повернення судових витрат з Державного Бюджету України на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 2, 17, 18, 87, 94, 100, 122, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України суд, Законом України «Про соціальний захист дітей війни» від 19.12.06 року № 489-V, Рішеннями ОСОБА_2 Суду України від 09.07.07 № 6-рп, від 22.05.08 р. № 10-рп/2008, Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», Законом України «Про прожитковий мінімум»,-
П О С Т А Н О В И В:
Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Антрацитівському районі Луганської області про визнання дій незаконними та зобов»язання нарахувати та сплатити недоплачену щомісячну соціальну допомогу як дитині війни
задовольнити повністю.
Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Антрацитівському районі Луганської області щодо невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії за віком як дитині війни за період з 22 травня 2008 року до 31 грудня 2008 року та про відмову їй у такому перерахунку неправомірними.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Антрацитівському районі Луганської області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 22 травня 2008 року до 31 грудня 2008 року.
Стягнути з Державного бюджету на користь позивача 3 грн. 40 коп.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу — з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя Антрацитівського
Міськрайонного суду: ОСОБА_3