Київський районний суд м. Полтави

Справа № 2-677/10

Провадження № 4-с/552/29/19

У Х В А Л А

іменем України

11 вересня  2019    року Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді        Яковенко Н.Л.,

секретаря судового засідання Кондра Ю.Ю.,

за участю

       представника стягувача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві в приміщенні суду скаргу

ОСОБА_2 на рішення приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича в межах виконавчого провадження з примусового виконання рішення Київського районного суду м. Полтави в справі № 2-677/10 за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення,  -

ВСТАНОВИВ :

Заявник ОСОБА_2 20 серпня 2019 року звернувся в Київський районний суд м. Полтави  зі скаргою на рішення приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича в межах виконавчого провадження з примусового виконання рішення Київського районного суду м. Полтави в справі № 2-677/10 за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення.

Свою скаргу обґрунтовував тим, що 13.09.2010 Київським районним судом м. Полтави за позовом ПАТ АБ «Укргазбанк» стягнуто з нього на користь банківської установи заборгованість за кредитним договором від 05 червня 2008 року в розмірі 141663,13 долари США. Також в рахунок погашення заборгованості за вказаним договором звернуто стягнення на предмет іпотеки – квартиру АДРЕСА_1 .

Вказував, що 13.08.2019 отримав поштове відправлення, в конверті знаходилися супровідні листи та постанови про відкриття виконавчих проваджень з примусового виконання судового рішення про стягнення з нього грошових коштів та про звернення стягнення на майно, про стягнення винагороди виконавця, про арешт майна, про звернення стягнення на майно боржника, а також рішення про зупинення державної реєстрації прав і витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Заявник вважає, що такі рішення приватним виконавцем виконавчого округу Полтавської області Скрипником В.Л. прийняті не на підставі, не у межах та не у спосіб, що визначені Конституцією України та законами.

В своїй скарзі просив:

- визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження № 59707651 від 05.08.2019 приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В.Л.;

- визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення з боржника основної винагороди по виконавчому провадження № 59707651 від 05.08.2019 приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В.Л.;

- визнати протиправною та скасувати постанову про арешт майна боржника по виконавчому провадженні № 59707651 від 05.08.2019 приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В.Л.;

- визнати протиправною та скасувати постанову про звернення стягнення на майно боржника по виконавчому провадженні № 59707651 від 05.08.2019 приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В.Л.;

- визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження № 59707542 від 05.08.2019 приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В.Л.;

- визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення з боржника основної винагороди по виконавчому провадження № 59707542 від 05.08.2019 приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В.Л.;

- визнати протиправною та скасувати постанову про арешт майна боржника по виконавчому провадженні № 59707542 від 05.08.2019 приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В.Л.;

- визнати протиправною та скасувати постанову про звернення стягнення на майно боржника по виконавчому провадженні № 59707542 від 05.08.2019 приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В.Л.;

- повернути виконавчий лист Київського районного суду м. Полтави від 16.11.2010.

       В судовому засіданні 02 вересня 2019 року заявником ОСОБА_2 було заявлено клопотання про зупинення розгляду даної справи за його скаргою до вирішення Київським районним судом м. Полтави питання про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

       Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 02 вересня 2019 року в задоволенні клопотання ОСОБА_2 про зупинення провадження в справі за скаргою ОСОБА_2 на рішення приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича відмовлено.

       Також в судовому засіданні 2 вересня 2019 року представником заявника заявлено відвід головуючому судді Яковенко Н.Л., який обґрунтовано тим, що в провадженні даного судді перебували інші справи, учасником в яких також був ОСОБА_2 .

       Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 2 вересня 2019 року (головуючий суддя Яковенко Н.Л.) зупинено провадження у справі до вирішення заяви ОСОБА_2 про відвід судді Яковенко Н.Л., суддею, визначеним у порядку, встановленому частиною першою статті 33 ЦПК України.

       Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 2 вересня 2019 року (головуючий суддя Кузіна Ж.В.) в задоволенні заяви ОСОБА_2 про відвід судді Яковенко Н.Л. відмовлено.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 2 вересня 2019 року відновлено провадження в справі.

Заявник та представник заявника після відновлення провадження в справі залишили залу судового засідання, у зв`язку з чим розгляд скарги було відкладено на 11 вересня 2019 року.

В судове засідання 11 вересня 2019 року представник не з`явився, подав заяву з провадженням відкласти розгляд скарги з підстав його перебування в іншому судовому засіданні.

Заявник ОСОБА_2 в судовому засіданні 11 вересня 2019 року подав письмову заяву про відвід головуючому судді Яковенко Н.Л., який обґрунтовано тим, що на думку заявника головуючий суддя не спрямовує розгляд на вирішення спірних питань, не виконує свого обов`язку щодо сприяння всебічному та повному з`ясуванню обставин справи.

       Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 11 вересня 2019 року (головуючий суддя Яковенко Н.Л.) зупинено провадження у справі до вирішення заяви ОСОБА_2 про відвід судді Яковенко Н.Л., суддею, визначеним у порядку, встановленому частиною першою статті 33 ЦПК України.

       Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 11 вересня 2019 року (головуючий суддя Турченко Т.В.) в задоволенні заяви ОСОБА_2 про відвід судді Яковенко Н.Л. відмовлено.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 11 вересня 2019 року відновлено провадження в справі.

Заявник ОСОБА_2 , після відновлення провадження в справі залишив залу судового засідання.

Частиною 2 ст. 450 ЦПК України передбачено, що скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Враховуючи залишення заявником зали судового засідання, а також норми ст. 450 ЦПК України, якими передбачено, що неявка осіб не перешкоджає розгляду скарги, суд прийшов до висновку про розгляд скарги без участі осіб, які не з`явилися.

Представник стягувача в судовому засіданні щодо задоволення скарги заперечував.

Приватний виконавець 09 вересня 2019 року подав до суду відзив на скаргу, в якому просив закрити провадження в справі в частині вимог про оскарження постанов про стягнення основної винагороди, в іншій частині просив в задоволенні скарги відмовити.

Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши зібрані по справі докази, приходить до наступних висновків.

Встановлено, що  заочним рішенням Київського районного суду м. Полтави від 13 вересня 2010 року у справі №2-677/10, яке вступило в законну силу,  позов Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» в особі Полтавської філії ПАТ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором від 05 червня 2008 року № 564 К- ОСОБА_3 в сумі 141663,13 долари США; в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 05 червня 2008 року № 564 К- ОСОБА_3 у розмірі 141663,13 долари США звернуто стягнення на предмет іпотеки – чотирикімнатну квартиру АДРЕСА_2 , за рахунок вартості якої погасити зобов`язання по кредитному договору від 05 червня 2008 року № 564 К-Ф в сумі 141663,13 долари США; виселено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з квартири АДРЕСА_1 . Вирішено питання про розподіл судових витрат.

За вказаним судовим рішенням 16 листопада 2010 року Київським районним судом м. Полтави видано виконавчі листи.

Згідно зі ст. 124 Конституції України та ст.ст. 2,18 Цивільного процесуального кодексу України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України і виконуються в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження".

Встановлено що зазначене судове рішення боржником ОСОБА_2 в добровільному порядку виконано не було, за заявою ПАТ КБ «Укргазбанк» судом в справі видано виконавчі листи, які неодноразово пред`являлися на на примусове виконання.

Згідно ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень згідно зі ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Закон України «Про виконавче провадження» встановлює саме обов`язок, а не право виконавця, відкрити виконавче провадження та прийняти виконавчий документ до виконання, вживати заходів щодо примусового виконання.

Ч. 5 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Судом встановлено, що 02.08.2019 стягувачем ПАТ КБ «Укргазбанк» було пред`явлено на примусове виконання до приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипник В.Л. виконавчі листи, видані Київським районним судом м. Полтави 16.11.2010 в справі № 2-677/10.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипник В.Л. від 05.08.2019 відкрито виконавче провадження № 59707651 з примусового виконання рішення Київського районного суду м. Полтави в справі № 2-677/10 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованості за кредитним договором від 05.06.2008 року №564 К- ОСОБА_3 в сумі 141663,13 доларів США.

Також постановою приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипник В.Л. від 05.08.2019 відкрито виконавче провадження № 59707542 з примусового виконання рішення Київського районного суду м. Полтави в справі № 2-677/10 про звернення стягнення на предмет іпотеки – чотирьохкімнатної квартири АДРЕСА_1 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 05.06.2008 року №564 К- ОСОБА_3 в сумі 141663,13 доларів США.

Виключний перелік підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження визначено ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», якою передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо:

1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання);

2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання;

3) боржника визнано банкрутом;

4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;

5) юридичну особу - боржника припинено;

6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону;

7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень;

8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим;

9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем;

10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Оскільки підстави, визначені ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» на час відкриття виконавчого провадження були відсутні, приватний виконавець правомірно, на виконання норм ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», прийняв рішення про відкриття виконавчих проваджень.

Тому суд приходить до висновку, що вимоги ОСОБА_2 про визнати протиправною та скасування постанов про відкриття виконавчого провадження № 59707651 та виконавчого провадження № 59707542 від 05.08.2019 є повністю безпідставними та не підлягають задоволенню.

Також судом встановлено, що постановами приватного виконавця Скрипника В.Л. від 05.08.2019 року в межах виконавчих проваджень № 59707651 та № 59707542 прийнято рішення про стягнення з боржника основної винагороди, про що внесено постанови від 05.08.2019.

Згідно вимог Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» приватні виконавці  можуть отримувати винагороду основну і додаткову.  

Відповідно до вимог  частини 4 статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»  - основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом з сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом

Відповідно до вимог  частини 5 статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (окрім виконавчих документі про стягнення аліментів). 

Частиною 6 та частиною 7 статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» передбачено, що основна винагорода, що встановлюється у вигляді фіксованої суми, стягується після повного виконання рішення. Приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Отже, за нормами законодавства постанова про стягнення основної винагороди виноситься виконавцем одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження.

За таких обставин, оскільки постанови приватного виконавця від 05.08.2019 року в межах виконавчого провадження № 59707651 та в межах виконавчого провадження № 59707542 про стягнення основної винагороди винесені на виконання норм ч. 7 ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження», суд приходить до висновку, що відповідне рішення прийнято на підставі та в межах, наданих державному виконавцеві Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», тому вимоги ОСОБА_2 про визнати протиправними та скасування постанов про стягнення з боржника основної винагороди від 05.08.2019 є безпідставними та не підлягають задоволенню.

При вирішенні вимог заявника ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування постанов про арешт майна боржника та про звернення стягнення на майно боржника суд виходить з такого.

Заходами примусового виконання рішень відповідно до норм ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Отже, арешт майна є одним із заходів примусового виконання, вживати які зобов`язаний державний чи приватний виконавець.

Суд приходить до висновку, що рішення приватного виконавця про арешт майна боржника та про звернення стягнення на майно боржника прийняті на підставі та в межах повноважень, наданих виконавцеві, тому суд приходить до висновку, що такі рішення є правомірним, а вимоги скаржника про визнання незаконними та скасування постанов є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Щодо твердження про те, що одночасне стягнення суми боргу з боржника та звернення стягнення на предмет іпотеки є неправомірним, оскільки призводить до стягнення на користь кредитора однієї й тієї самої суми заборгованості одночасно як з боржника, так і з майнового поручителя, а також про те що таку дії зумовлюють подвоєння суми заборгованості, то суд звертає увагу, що дане питання вже було предметом вирішення судом.

ОСОБА_2 звертався до суду з заявою про роз`яснення судового рішення, де порушував аналогічне питання.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 08 лютого 2019 року, яка ОСОБА_4 в законну силу, в задоволенні заяви ОСОБА_2 з цих питань було відмовлено.

Твердження заявника про те, що проведення виконавчий дій щодо квартири АДРЕСА_1 суперечить нормам Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не заслуговує на увагу.

Зазначене питання неодноразово було предметом судового розгляду в межах цивільної справи № 2-677/10 за заявами ОСОБА_2 (провадження № 4-с/552/6/19, провадження № 4-с/552/4/19).

Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" передбачає, що протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.

На квартиру АДРЕСА_1 не розповсюджується дія норм Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Також не заслуговують на увагу посилання приватного виконавця на ту обставину, що провадження в справі в частині вимог про оскарження постанов про стягнення основної винагороди державного викання підлягає закриттю.

В силу норм ч. 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», на яку посилається приватний виконавець, рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Отже, зазначеною нормою врегульовано, що до відповідного адміністративного суду підлягають оскарженню рішення дії чи бездіяльність державного виконавця щодо виконання постанов про стягнення винагороди у разі відкриття виконавчих проваджень з примусового їх виконання.

Тобто, юрисдикція спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби залежить від типу виконавчого документа, на підставі якого було відкрите виконавче провадження, а також суб`єктів їх видання.

В даному випадку предметом оскарження є саме рішення приватного виконавця щодо стягнення основної винагороди, а не рішення та дії, вчинені щодо виконання такої постанови.

Виконавчі провадження № 59707651 та № 59707542 відкриті саме з примусового виконання рішення Київського районного суду м. Полтави в справі № 2-677/10.

З досліджених судом матеріалів виконавчих проваджень встановлено, що постанови приватним виконавцем про стягнення винагороди не виконані, грошові суми на її виконання жодні не стягнуті, виконавче провадження з примусового виконання постанов приватного виконавця від 05.08.2019 про стягнення основної винагороди не відкривалися.

Виключний перелік підстав для повернення виконавчих документів передбачено ст. 4, 5, 23, 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Звертаючись до суду зі скаргою, заявник ОСОБА_2 не зазначає жодну із підстав для повернення виконавчого документа. Не встановлено таких підстав судом і під час розгляду справи, тому вимоги ОСОБА_5 про повернення виконавчих документів є повністю безпідставними та не підлягають задоволенню.

Окрім того, при зверненні до суду з такою вимогою заявником не враховано, що суд, здійснюючи судочинство, не підміняє собою інші органи та не наділений повноваженнями виконавця, якому надано право приймати рішення про повернення виконавчого документа стягувачу чи органу, який його видав.

Керуючись ст.ст. 447-451 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні скарги ОСОБА_2 на рішення приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича в межах виконавчого провадження з примусового виконання рішення Київського районного суду м. Полтави в справі № 2-677/10 за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення.

Повний текст ухвали складено 11 вересня 2019 року.

Головуючий        суддя                /підпис/                        Н.Л.Яковенко

Суддя                                                                Н.Л.Яковенко

11.09.2019