Справа №200/15348/17

Провадження №2/200/814/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2019 року                                                                м.Дніпро

Бабушкінський районний суд м.Дніпропетровська у складі:

головуючого – судді Томаш В.І.,

при секретарі – Кубрак К.В.,

за участю позивача – ОСОБА_1 ,

представника відповідача – Лазарєвої К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро в спрощеному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 «про звільнення від сплати заборгованості за аліментами», -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів визначених рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 06 липня 2012 року у справі №2-6904/11 та про звільнення від сплати заборгованості за аліментами у повному обсязі за період з 01.08.2013 по день ухвалення рішення прийнятого за результатами розгляду даного позову.

В ході розгляду справи, позивачем заявлено клопотання про відмову від позовної вимоги щодо зменшення розміру аліментів, яке задоволено судом.

В обґрунтування уточнених позовних вимог, позивач посилався на те, що рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 06 липня 2012 року ухваленим за результатами розгляду справи №2-6904/11 з нього на користь ОСОБА_3 на утримання їх доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягнуто аліменти у розмірі ј частини з усіх видів його заробітку (доходів) щомісячно, починаючи з 21.10.2011 і до досягнення дитиною повноліття. Виходячи з того, що сторони до травня 2015 року проживали разом, а з травня 2016 року відповідач чинила позивачу перешкоди у спілкуванні з дитиною та враховуючи ту обставину, що тривалий час ОСОБА_2 не пред`являла до виконання виконавчий лист виданий по справі про стягнення аліментів, ОСОБА_1 вважав за можливе просити суд звільнити його від заборгованості за аліментами.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська позов прийнято до розгляду та відкрито провадження.

В судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги та просив їх задовольнити. Надав пояснення аналогічні викладеним в позові.

В судовому засіданні представник відповідача заперечувала проти заявлених позовних вимог, просила в позові відмовити. Надала пояснення аналогічні викладеним у відзиві, які зводяться до безпідставності позову.

З матеріалів справи вбачається наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась ОСОБА_4 , батьками якої є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження виданим Бабушкінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції у Дніпропетровській області від 11.01.2011 серія НОМЕР_1 .

06.07.2012 Бабушкінським районним судом за результатами розгляду цивільної справи №2-6904/11 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, винесено рішення яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дочки ОСОБА_4 у розмірі ј частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 21.10.2011 і до досягнення дитиною повноліття.

25.07.2016 рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 розірвано.

Згідно з розрахунковим листом виданим головним державним виконавцем Васильківського районного ВДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області Фалько Т.В., заборгованість за виконавчим листом №2-6904 від 15.07.2016 становить 46 029,01 грн.

Дослідивши письмові матеріали справи у їх сукупності, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

За змістом частини 1 статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частиною 1-2 статті 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно зі ст.181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними і той із батьків хто проживає окремо від дитини може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Положенням ч.2 ст.197 СК України визначено, що за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Системний аналіз практики Верховного Суду свідчить про те, що оскільки вказана норма не встановлює конкретного, вичерпного переліку обставин, які можуть бути підставою для звільнення від сплати заборгованості за аліментами. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд. За наявності встановлених судом обставин, що мають істотне значення, платник аліментів може бути повністю або частково звільнений від сплати заборгованості за ними на підставі судового рішення.

Положенням ст.2 ЦПК України визначено, що одним із основних засад (принципів) цивільного судочинства є змагальність сторін.

Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Тобто, аналіз вказаних положень процесуального права, свідчить про законодавчо закріплений обов`язок покладений на кожну зі сторін щодо надання належних доказів на підтвердження тієї чи іншої обставини, яка має суттєве значення для розв`язання спору.

Виходячи з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів які б свідчили про наявність підстав для можливості застосування приписів ч.2 ст.197 СК України, заявлені позовні вимоги не можуть бути задоволеними.

До посилання позивача щодо знаходження на його утриманні доньки у період з 2012 року по травень 2015 року, що свідчить про наявність підстав для звільнення від заборгованості по сплаті аліментів за вказаний період, суд відноситься критично, оскільки належних доказів на підтвердження такого факту позивачем не надано, а встановлений факт спільного проживання позивача та відповідача з липня 2009 року по травень 2015 (рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 25.07.2016) не свідчить про утримання позивачем доньки.

Крім того, посилання позивача про необізнаність у наявності судового рішення про стягнення аліментів, що на його думку є підставою для звільнення від заборгованості по сплаті аліментів, не заслуговує на увагу, оскільки спростовується самим позивачем, а саме його твердженням у позовній заяві, про те, що він не сплачував аліменти у період 2015-2015 років через спільне проживання з відповідачем.

На підстав вищевикладеного, керуючись ст.ст.180-182, 183, 197 Сімейного Кодексу України, ст.ст.3,4, 11-13, 81, 209, 265, 268 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 «про звільнення від сплати заборгованості за аліментами».

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя                                         В.І. Томаш