Справа №200/8123/19

Провадження №2/200/3258/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2019 року                                                                м.Дніпро

Суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Томаш В.І. розглянувши в порядку спрощеного провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» до ОСОБА_1 «про стягнення заборгованості за Договором позики», -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «ВЕЛФІН» звернулося до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_1 в якому просило стягнути з відповідача заборгованість за Договором позики №18558 у розмірі 118 096,00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач посилався на те, що 03.03.2016 між ТОВ «ВЕЛЛФІН» та ОСОБА_1 було укладено, в електронній формі, Договір позики №18558, відповідно до якого відповідач отримав позику розміром 3 000,00 грн. на умовах визначених Договором на строк – 30 днів. Оскільки відповідач своїх зобов`язань за Договором позики №18558 належним чином не виконав, що призвело до утворення заборгованості, яка станом на 01.04.2019 становить 118 096,00 грн. та складається з: 3 000,00 грн. – основного боргу і 115 096,00 грн. – заборгованості за відсотками, враховуючи відмову ОСОБА_1 сплатити заборгованість у добровільному порядку, ТОВ «ВЕЛЛФІН» вимушено звернутись до суду з даним позовом.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська позов прийнято до розгляду та відкрито провадження в порядку спрощеного провадження.

Відповідачеві було запропоновано надати відзив на позов, але від нього відзиву на позов не надано.

Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами.

Як встановлено судом.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію фінансової установи від 27.10.2013 серія ІК №148 виданого Національною комісією, що здійснює Державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, ТОВ «ВЕЛЛФІН» зареєстровано як фінансову установу.

18.11.2015 між ТОВ «ВЕЛЛФІН» та ТОВ «Платежі онлайн» було укладено договір доручення №ФБ 211/11, відповідно до якого ТОВ «ВЕЛЛФІН» уповноважило ТОВ «Платежі онлайн» укладати угоди з Банками-еквайрами щодо проведення платежів клієнтів ТОВ «ВЕЛЛФІН» на користь ТОВ «ВЕЛЛФІН» з використанням сервісу Platon.

03.03.2016 між ТОВ «ВЕЛЛФІН» та ОСОБА_1 було укладено Договір позики №18558. Відповідно до умов якого позика надається строком на 30 днів з нарахуванням відсотків за таким механізмом: 1,8% від суми позики, але не менше 40,00 грн. за перший день користування позикою; 1,8% від суми позики щоденно, починаючи з другого дня в межах строку зазначеного в п.1.2 цього Договору; 3,8% від суми позики, що не була повернута своєчасно, за кожен день користування позикою понад строк зазначений в п.1.2 цього Договору, у разі невиконання або неналежного виконання Позичальником своїх зобов`язань за цим Договором. Строк дії договору 30 днів, але в будь-якому разі цей Договір діє до повного виконання позичальником своїх зобов`язань за цим Договором.

Відповідно до розрахунку, що є не від`ємною частиною Договору позики №18558, сума договору становить – 3 000,00 грн., сума до сплати процентів 1620,00 грн., дата погашення – 02.04.2016 разом до сплати – 4620,00 грн.

Згідно з повідомленням директора системи прийому платежів Platon, 03.03.2016 через систему прийому платежів Platon (ТОВ «Платежі Онлайн») було проведено успішно видачу займу на сайті CREDITUP.UA на карту ОСОБА_1 у розмірі 3 000,00 грн.

Дослідивши письмові матеріали справи у їх сукупності, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Положенням ст.1046 ЦК України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Виходячи з того, що матеріали справи містять належні докази на підтвердження факту надання відповідачу позики за Договором №18558 та враховуючи відсутність будь-яких заперечень щодо зворотного з боку відповідача, вимога про стягнення основного боргу (суми по договору) у розмірі 3 000,00 грн. є такою, що підлягає задоволенню.

Що ж до вимоги про стягнення нарахованих та не виплачених відсотків за користування позикою, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до висновку якого дійшла колегія суддів ВП/ВС у своїй постанові від 28.03.2019 прийнятої за результатами розгляду справи №444/9519/12, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. З огляду на вказане Велика Палата Верховного Суду відхиляє аргументи позивача про те, що на підставі статті 599 та частини четвертої статті 631 ЦК України він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом.

Отже, враховуючи вищезазначені норми матеріального права та позицію ВП/ВС висловлену у справі №444/9519/12, можна дійти висновку, що нарахування відсотків за ставкою визначеною Договором відбувається лише у період строку кредитування.

Оскільки позика ОСОБА_1 за Договором №18558 була надана строком на 30 днів, тобто до 02.04.2016 та враховуючи наявний в матеріалах розрахунок який є не від`ємною частиною вищезазначеного Договору, з відповідача підлягають стягненню відсотки за процентною ставкою встановленому Договором за період з 03.03.2016 – 02.04.2016 у загальному розмірі 1620,00 грн.

Крім того, доречним буде зауважити на тому, що оскільки позиція позивача не містить відсилання на приписи ст.625 ЦК України, у суду відсутні підстави для застосування наслідків прострочення виконання зобов`язання визначені положенням вказаної норми.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позивних вимог.

Виходячи з того, що позивачем при подачі позову було сплачено судовий збір у розмірі 1921,00 грн. (платіжне доручення №254) однак, враховуючи те, що заявлені позовні вимоги про стягнення суми у розмірі 118 096,00 грн. підлягають частковому задоволенню, а саме у сумі 4620,00 грн., з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі – 80,00 грн.

На підстав вищевикладеного, керуючись ст.ст.265, 354, 355 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» до ОСОБА_1 «про стягнення заборгованості за Договором позики», - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_1 , прож: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» (03061, м.Київ, вул.Героїв Севастополя,48, ЄДРПОУ 39952398) заборгованість за Договором позики №18558 від 03.03.2016 в сумі 4 620,00 грн. з яких: 3000,00 – сума договору; 1 620,00 грн. – проценти.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_1 , прож: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» (03061, м.Київ, вул.Героїв Севастополя,48, ЄДРПОУ 39952398) судовий збір в розмірі 80 грн. 00 коп.

В іншій частині заявлених позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» до ОСОБА_1 «про стягнення заборгованості за Договором позики» - відмовити.

Рішення може бути оскаржено сторонами шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення суду, тобто з 21 серпня 2019 року.

Суддя                                                В.І. Томаш