ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 1915/12218/2012Головуючий у 1-й інстанції Сливка Л.М.

Провадження № 22-ц/817/699/19 Доповідач - Парандюк Т.С.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2019 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Парандюк Т.С.

суддів - Дикун С. І., Костів О. З.,

за участі секретаря -Кантицької О.І.

та сторін -апелянта ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №1915/12218/2012 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 червня 2019 року, ухвалену суддею Сливка Л.М., у справі за скаргою ОСОБА_2 на дії Козівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся в суд із скаргою на дії Козівського районного відділу державної виконавчої служи Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області щодо не надання розрахунку заборгованості по аліментах на його вимогу з початку відкриття виконавчого провадження №34851498.

На обґрунтування скарги посилається на те, що 15.04.2019 року він звернувся із запитом до працівників Козівського ДВС з метою отримання розрахунку заборгованості по аліментах. Однак у відповідь отримав розрахунок не з часу відкриття провадження, а лише за перші три місяці 2019 року. Цим вважає, що було порушено його право як боржника у виконавчому провадженні №34851498, передбачене ч. 4 ст. 71 Закону та п. 4 розділу XVI Інструкції, на отримання повідомлення про розрахунок його заборгованості по аліментах.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 червня 2019 року залишено без розгляду скаргу ОСОБА_2 на дії Козівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області по ст. 257 ч. п.1 ЦПК України.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу Тернопільського міськрайонного суду від 10 червня 2019 року та постановити нову, якою направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що спірні правовідносини регламентуються Розділом VIІ ЦПК України: судовий контроль за виконанням судових рішень, частина 2 ст. 450 ЦПК України якого покладає на суд обов`язок розглянути скаргу навіть у разі неявки скаржника: неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Крім того, згідно ч. 1 цієї норми скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржується. Всупереч цьому суд допустив до участі у розгляді скарги представника Козівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області - Проців В. Я, який не є державним виконавцем або іншою посадовою особою органу державної виконавчої служби чи приватним виконавцем, рішення, дія чи бездіяльність якого оскаржується та розглянув скаргу поза межами передбаченого законом строку.

Наведене в силу ст. 379 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Козівський районний відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Тернопільській області подав відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_2 у якому зазначив, що скаржник в апеляційній скарзі вказує на те, що рішення суду першої інстанції, ухвалене з порушенням норм процесуального права, оскільки згідно п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання та від нього не надійшла заява про розгляд справи без його участі. Проте відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Також неправомірним є посилання скаржника на те, що суд першої інстанції допустив до участі у розгляді даної скарги керівника Козівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області - Проців В.Я., оскільки у відповідності до ч. 4 ст. 60 ЦПК України держава, територіальна громада бере участь у справі через відповідний орган державної влади, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник або представник.

У судовому засіданні ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримав з мотивів, викладених в ній.

Представник Козівського РВ ДВС ГТУЮ у Тернопільській області у судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду справи, про що свідчить підпис на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.

Розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, доповідача, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Залишаючи скаргу без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 повторно не з`явився у судове засідання, причини поважності своєї неявки не повідомив та не направив до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Колегія суддів суддів не погоджується із таким висновком суду першої інстанції через його невідповідність нормам процесуального права.

Згідно з положеннями ч.5 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України у разі якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи суд залишає позовну заяву без розгляду.

Тобто, умовами для вчинення цієї процесуальної дії є належність повідомлення позивача про час і місце судового розгляду справи (виклик до суду в порядку, передбаченому ст.ст. 128-130 ЦПК України), повторність неявки та відсутність заяви позивача про розгляд справи за його відсутності.

При цьому поважність причин не має правового значення.

Як вбачається із матеріалів справи ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 8 травня 2019 року скаргу ОСОБА_2 прийнято до розгляду, а справу призначено до розгляду на 20 травня 2019 року.

У зв`язку із неявкою сторін у судове засідання справу було відкладено на 10 червня 2019 року. Про дату, час та місце проведення даного судового засідання заявник був повідомлений належним чином. про що свідчить його розписка, дана секретарю судового засідання (а.с.51).

10 червня 2019 року ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив, відтак суд залишив його скаргу без розгляду.

Однак, суд першої інстанції неправомірно у даному випадку застосовував положення ч.5 ст. 223 і п. 3 ч.1 ст. 257 ЦПК України до правовідносин, які регулюються розділом VII ЦПК України - судовий контроль за виконанням судових рішень, а саме право сторони виконавчого провадження звернутися до суду зі скаргою на рішення, дію або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особу органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу (ч.1 ст.447 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 450 ЦПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Тобто, встановивши, що скаржник був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, суд першої інстанції мав усі процесуальні підстави розглядати скаргу по суті.

У контексті наведеного, суд першої інстанції не мав правових підстав для залишення скарги заяви без розгляду, через що постановлена ним ухвала відповідно до вимог ст. 379 ч.1 п.4 ЦПК України підлягає скасуванню як незаконна, а справа - направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 379, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 — задовольнити.

Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 червня 2019 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 13 вересня 2019 року.

Головуюча Т.С. Парандюк

Судді: С.І. Дикун

О.З. Костів