Постанова

Іменем України

11 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 361/6855/15-ц

провадження № 61-45458св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , садівниче товариство «Мебельщик», садівниче об`єднання «Трудовик»,

відповідачі: Рожнівська сільська рада Броварського району Київської області, ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Броварська районна державна адміністрація Київської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Апеляційного суду Київської області, у складі колегії суддів: Таргоній Д. О., Голуб С. А., Приходько К. П., від 19 вересня 2018 року.

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2015 року ОСОБА_1 , садівниче товариство «Мебельщик» (далі - СТ «Мебельщик»), садівниче об`єднання «Трудовик» (далі - СО «Трудовик») звернулись до суду із позовом до Рожнівської сільської ради Броварського району Київської області, ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Броварська районна державна адміністрація Київської області, про визнання незаконним і скасування рішення сільської ради, скасування рішення про державну реєстрацію права власності.

Позовна заява ОСОБА_1 , СТ «Мебельщик» та СО «Трудовик» мотивована тим, що у 1981 році було створено СТ «Мебельщик», яке знаходиться на території Рожнівської сільської ради Броварського району Київської області та є землекористувачем земельної ділянки загальною площею в 4,0 га згідно з державним актом на право користування землею Б № 085397 , виданого виконавчим комітетом Броварської районної ради Київської області у 1980 році. З моменту створення СТ «Мебельщик» ОСОБА_1 . є членом цього кооперативу.

За ініціативою садівничих товариств, що знаходилися на території Рожнівської сільської ради, у 1995 році було створено СО «Трудовик», до складу якого увійшло 51 садівниче товариство. Згідно із ситуаційною схемою розташування садівничих товариств територією садівничого об`єднання «Трудовик» протікає притока річки Десна, межі якої прилягають до території садівничого товариства «Мебельщик».

У грудні 2013 року невідомі особи на земельній ділянці, яка знаходиться безпосередньо на березі притоки річки Десна та прилягає до АДРЕСА_1 почали знищувати дерева та насадження, руйнувати укріплення берега, що призвело до масового протистояння членів садівничих товариств. Згодом було з`ясовано, що дана земельна ділянка площею 0,05 га, що знаходиться безпосередньо на березі притоки річки Десна, передана ОСОБА_2 у приватну власність рішенням Рожнівської сільської ради від 27 вересня 2013 року за № 1202 з цільовим призначенням для індивідуального садівництва.

Позивачі вважають, що оспорюване рішення Рожнівської сільської ради від 27 вересня 2013 року за № 1202 та незаконне надання земельної ділянки ОСОБА_2 порушує їхні права, гарантовані статтями 13 та 50 Конституції України, статтею 9 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», а саме, що кожний громадянин України має право на безперешкодне користування природними ресурсами та безпечне для його життя і здоров`я навколишнє природне середовище, так як спірна земельна ділянка знаходиться у прибережні захисній смузі притоки річки Десна, а тому вона не могла бути надана у власність ОСОБА_2 .

Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 , СТ «Мебельщик» та СО «Трудовик» просили суд визнати незаконним та скасувати рішення Рожнівської сільської ради Броварського району Київської області від 27 вересня 2013 року за № 1202 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки і передачу її у власність в межах с. Рожни на території Рожнівської сільської ради Броварського району Київської області», а також скасувати рішення Реєстраційної служби Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за ОСОБА_2 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області, у складі судді Петришин Н. М., від 15 березня 2018 року ОСОБА_1 , СТ «Мебельщик», СО «Трудовик» відмовлено у задоволенні заявлених позовних вимог.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачами не надано доказів порушення, невизнання чи оспорювання їхніх прав, свобод чи інтересів прийняттям оскаржуваного рішення Рожнівською сільською радою та реєстрацією права власності на спірну земельну ділянку за відповідачем ОСОБА_2 .

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Київської області від 19 вересня 2018 року скасовано рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 15 березня 2018 року та ухвалено нове рішення, яким задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 , СТ «Мебельщик» та СО «Трудовик».

Визнано незаконним та скасовано рішення тридцять восьмої сесії 06 скликання Рожнівської сільської ради Броварського району Київської області від 27 вересня 2013 року за № 1202 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її власність у межах с. Рожни на території Рожнівської сільської ради Броварського району Київської області».

Скасовано рішення Реєстраційної служби Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,05 га, розташовану у с. Рожни Броварського району Київської області, кадастровий номер 3221287201:081:0116 за ОСОБА_2 . Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що надана ОСОБА_2 земельна ділянка не могла бути передана їй у власність через її належність до земель водного фонду, що Рожнівською сільською радою враховано не було. Рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно приймається на підставі рішення органу місцевого самоврядування, а тому вирішення питання про правомірність його видачі залежить від того, чи є законним рішення, на підставі якого його видано. Оскільки ОСОБА_2 набула право власності на спірну земельну ділянку на підставі незаконного рішення Рожнівської сільської ради Броварського району Київської області від 27 вересня 2013 року, то рішення Реєстраційної служби Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області про державну реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку підлягає скасуванню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У жовтні 2018 року ОСОБА_2 подано касаційну скаргу, в якій заявник просить скасувати постанову Апеляційного суду Київської області від 19 вересня 2018 року та залишити в силі рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 15 березня 2018 року, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи касаційної скарги обґрунтовано тим, що судом апеляційної інстанції повно і всебічно не з`ясовано обставини справи. Ухвалюючи нове рішення у справі, апеляційний суд не врахував, що об`єкти, які знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим.

У межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням конкретних умов, що склалися. Відповідно до наданих сторонами доказів ширина прибережної захисної смуги притоки річки Десна у межах спірної земельної ділянки згідно з генеральним планом с. Рожни складає 25 м.

Разом з тим, апеляційний суд не спростував висновків місцевого суду про недоведення позивачами факту порушеного права, що підлягає захисту.

Звертаючись до суду з позовом, позивачі не вказали, які саме їх права порушені прийнятим сільською радою рішенням.

Посилання апеляційного суду на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі № 372/2180/15-ц (провадження № 14-76цс18), є безпідставним, так як у цій справі з позовом до суду звернувся заступник прокурора Обухівського району Київської області в інтересах держави (а не фізична чи юридична особа) до Обухівської міської ради Київської області та інших про визнання незаконним рішення, скасування реєстрації права власності на земельні ділянки та витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння. Висновки та обставини у цій справі не є аналогічними, що встановлені у справі, яка є предметом перегляду.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

11 лютого 2019 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.

У зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Пророка В. В. у касаційному провадженні № 61-45458ск18 було призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

21 червня 2019 року справу розподілено судді-доповідачу.

29 серпня 2019 року ухвалою Верховного Суду справу за позовом ОСОБА_1 , СТ «Мебельщик», СО «Трудовик» до Рожнівської сільської ради Броварського району Київської області, ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Броварська районна державна адміністрація Київської області, про визнання незаконним і скасування рішення сільської ради, скасування рішення про державну реєстрацію права власності, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Апеляційного суду Київської області 19 вересня 2018 року, призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Доводи відзиву на касаційну скаргу

ОСОБА_1 та СТ «Мебельщик» у відзиві на касаційну скаргу вказують на правильність висновків суду апеляційної інстанції, просять касаційну скаргу залишити без задоволення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

На підставі рішення Рожнівської сільської ради Броварського району Київської області від 22 лютого 2013 року № 1017-31-06 ТОВ «Інститут земельних реформ та раціонального землекористування» виконані роботи по розробці проекту землеустрою щодо відведення за рахунок запасу земельної ділянки у власність для ведення індивідуального садівництва по АДРЕСА_1 (далі - проект землеустрою). Згідно із схемою розташування земельної ділянки вона знаходиться на відстані 25, 01 м від водойми (т.1 а.с 56-74).

Висновком Держземагентства у Броварському районі Київської області від 07 вересня 2013 року № 577 за результатами розгляду текстових та графічних матеріалів було погоджено землевпорядну документацію проекту землеустрою.

Рішенням Рожнівської сільської ради Броварського району Київської області, прийнятим на тридцять восьмій сесії 06 скликання 27 вересня 2013 року, за № 1202 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її у власність у межах с. Рожни на території Рожнівської сільської ради Броварського району Київської області» (далі - рішення за № 1202) затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0, 0500 га для ведення індивідуального садівництва за рахунок земель комунальної власності у власність ОСОБА_2 у АДРЕСА_1 , та передано у власність ОСОБА_2 вказану земельну ділянку. Присвоєно кадастровий номер 3221287201:01:081:0116 (т.1, а.с. 12).

На підставі прийнятого рішення Рожнівської сільської ради від 27 вересня 2013 року Реєстраційною службою Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області здійснено реєстрацію права власності на вищевказану земельну ділянку та видано ОСОБА_2 свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 28 жовтня 2013 року (т.1, а.с. 13).

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 21 грудня 2015 року по справі була призначена та проведена судова земельно-технічна експертиза (за клопотанням позивача).

Згідно з висновком експерта ОСОБА_3 Незалежного інституту судових експертиз № 8622 судової земельно-технічної експертизи у цивільній справі № 361/6855/15-ц від 10 червня 2016 року:

1. Розроблена технічна документація на земельну ділянку, площею 0, 0500 га, кадастровий номер 3221287201:01:081:0116, розташована на АДРЕСА_1 не у повній мірі відповідають вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування.

2. Ширина прибережної захисної смуги староріччя річки Десна у місці виділення ОСОБА_2 земельної ділянки, кадастровий номер 3221287201:01:081:0116 на АДРЕСА_1 складає 100 (сто) метрів.

3. Земельна ділянка площею 0, 0500 га кадастровий номер 3221287201:01:081:0116 на АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 на праві власності, розташована у межах прибережної захисної смуги староріччя річки Десна. (т.1, а.с. 103-118).

Питання № 1, яке було поставлено на вирішення експертизи, відповідно до «Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень» №144/5 від 30 грудня 2004 року відноситься до спеціальності 10.20 «Дослідження з питань землеустрою», а у судовому засіданні встановлено, що за даною спеціальністю експерт ОСОБА_3 атестований не був. Під час допиту експерта у судовому засіданні останній підтвердив, що на час складення висновку він не був атестований за спеціальністю 10.20 «Дослідження з питань землеустрою».

Згідно з листом управління водних ресурсів у м. Києві та Київській області від 25 липня 2016 року у межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації. (т.1, а.с. 169).

Відповідно до повідомлення Рожнівської сільської ради Броварського району Київської області № 484 від 25 липня 2016 року ширина прибережної захисної смуги притоки річки Десна у межах земельної ділянки з кадастровим номером 3221287201:01:081:0116 згідно з генеральним планом села Рожни складає 25 (двадцять п`ять) метрів. (т. 1, а.с. 146).

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 25 січня 2017 року за клопотанням представника відповідача по справі призначена повторна судова земельно-технічна експертиза на вирішення якої поставлено питання:

Чи знаходиться земельна ділянка площею 0, 0500 га кадастровий номер 3221287201:01:081:0116 (АДРЕСА_1), що належить ОСОБА_2 на праві власності, на прибережній захисній смузі притоки річки Десна чи поза її межами?

Проведення експертизи доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

Із повідомлення про неможливість надання висновку від 08 вересня 2017 року за № 2956/17-41 вбачається, що експертною установою не проведено експертизу через відсутність всіх необхідних для цього документів. (т. 1, а.с. 233, 234).

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За частиною першою статті 16 ЦК України, частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, передбачених цим кодексом.

Згідно із частиною першою статті 58 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та статті 4 Водного кодексу України (далі - ВК України) до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами; землі зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

До земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча й не розташовані об`єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню і належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції.

Чинним законодавством установлено особливий правовий режим використання земель водного фонду.

Відповідно до статті 59 ЗК України передбачено обмеження щодо набуття таких земель у приватну власність та встановлено можливість використання таких земель для визначених цілей на умовах оренди. За змістом частини четвертої статті 84 ЗК України землі водного фонду взагалі не можуть передаватись у приватну власність, крім випадків, передбачених законодавством.

Випадки передачі земель водного фонду до приватної власності, зокрема громадян, передбачені положеннями частини другої статті 59 ЗК України (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин).

Громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми (частина друга статті 59 ЗК України).

Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо (частина четверта статті 59 ЗК України).

За змістом зазначених норм права (у редакціях, які були чинними на час виникнення спірних правовідносин), землі під водними об`єктами загальнодержавного значення, зокрема зайняті поверхневими водами: водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки) і каналами; іншими водними об`єктами; підземними водами та джерелами, внутрішніми морськими водами та територіальним морем, а також прибережні захисні смуги вздовж річок (у тому числі струмків та потічків), морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм не могли передаватись у власність громадян, оскільки є землями водного фонду України.

За положеннями статті 60 ЗК України та статті 88 ВК України (у редакціях, які були чинними на час виникнення спірних правовідносин) уздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Правовий режим прибережних смуг визначається статтями 60, 61, 62 ЗК України та статтями 1, 88, 89 ВК України.

Згідно із статтею 61 ЗК України, статтею 89 ВК України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. Зокрема, у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; зберігання та застосування пестицидів і добрив; влаштування літніх таборів; для худоби; будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів тощо. Об`єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.

Відповідно до статті 60 ЗК України, статті 88 ВК України прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період - період річного циклу, протягом якого спостерігається низька водність) шириною:

- для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари 25 метрів;

- для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари 50 метрів;

- для великих річок, водосховищ на них та озер 100 метрів.

За положеннями частини четвертої статті 88 ВК України (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) у межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням конкретних умов, що склалися.

Згідно з пунктом 2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 5 листопада 2004 року № 434, у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об`єктів, природоохоронний орган забезпечує їх збереження, шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку визначення з урахуванням існуючих конкретних умов забудови на час встановлення водоохоронної зони. Порядок та умови виготовлення проектів землеустрою, в тому числі і щодо прибережних смуг, визначаються статтями 50, 54 Закону України «Про землеустрій».

Відсутність окремого проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом.

Системний аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою із встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку. Надання у приватну власність земельних ділянок, які знаходяться у прибережній захисній смузі, без урахування обмежень, зазначених у статті 59 ЗК України, суперечить нормам статей 83, 84 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно із вимогами статті 16 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку виникає після одержання її власником документа, що посвідчує право власності, та його державної реєстрації.

Згідно з положеннями статті 126 ЗК України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Із системного аналізу зазначених норм законодавства вбачається, що рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно приймається на підставі рішення органу місцевого самоврядування, а тому вирішення питання про правомірність його видачі залежить від того, чи є законним рішення, на підставі якого його видано.

Апеляційний суд, ухвалюючи нове рішення у справі, врахувавши, що відповідачами не надано доказів про те, що у Броварському районі Київської області розроблена проектна документація щодо встановлення водоохоронних зон та затверджена землевпорядна документація з виготовлення кадастрового плану обмежень і обтяжень щодо використання земель Броварського району в межах зон особливого режиму використання земель (водоохоронні зони, прибережні захисні смуги), та встановивши, що надана ОСОБА_2 спірна земельна ділянка не могла бути передана їй у власність через її належність до земель водного фонду, що Рожнівскьою сілською радою враховано не було, правильно вказав на те, що ОСОБА_2 набула право власності на спірну земельну ділянку на підставі незаконного рішення Рожнівської сільської ради Броварського району Київської області від 27 вересня 2013 року, тому рішення Реєстраційної служби Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області про державну реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку є також незаконним.

Суд касаційної інстанції погоджується із висновками апеляційного суду про наявність у позивачів права на звернення до суду із цим позовом, враховуючи, що правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

Втручання держави у право на мирне володіння майном, зокрема, й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування на користь держави є предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція), що ратифікована Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року.

Стала практика Європейського суду з прав людини(серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 07 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) свідчить про наявність трьох критеріїв, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес (легітимну мету); чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання «справедливого балансу» у питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Апеляційним судом при вирішення справи правильно застосовано зазначені вище норми матеріального права на підставі належним чином оцінених доказів, наданих сторонами, виходячи із змісту заявлених позовних вимог.

За правилами частини першої, другої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 402, 409, 410, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду Київської області 19 вересня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. С. Висоцька

СуддіА. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

В. В. Сердюк

І. М. Фаловська