УХВАЛА

17 вересня 2019 року

м. Київ

Справа № 916/2286/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В. А. - головуючого, Багай Н. О., Дроботової Т. Б.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.05.2019 (судді: Ярош А.І., Колоколов С.І., Савицький Я.Ф.)

та ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.02.2019 (суддя Желєзна С.П.)

за заявою ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження

за позовом Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк"

до Спільного українсько-індійського підприємства "Кораса"

про стягнення 868 369,68 грн,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.07.2019 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.05.2019 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.02.2019 у справі №916/2286/16 у письмовому провадженні.

Верховним Судом було витребувано матеріали справи з Господарського суду Одеської області/Південно-західного апеляційного господарського суду. Разом з тим, витребувані матеріали справи надійшли до Касаційного господарського суду лише 27.08.2019. Зважаючи на це, враховуючи вимоги статей 114, 248 Господарського процесуального кодексу України, Суд розглядає зазначену справу в розумний строк з моменту її отримання з урахуванням конкретних обставин справи та інших критеріїв, зокрема, складності справи, з метою забезпечення основних завдань господарського судочинства.

Колегія суддів, ознайомившись із матеріалами справи та касаційної скарги, установила, що ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.02.2019, залишеною без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.05.2019, відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження у справі №916/2286/16.

Оскаржувані судові рішення обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 не є юридичною особою, яка відноситься до фінансових установ або банку, не включений до Державного реєстру фінансових установ, а тому не може надавати фінансові послуги.

Суди дійшли висновку, що фізична особа не може бути належним правонаступником кредитодавця у спірних правовідносинах, посилаючись на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду викладений у постанові від 11.09.2018 у справі №909/968/16.

Не погоджуючись із висновками суду першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.05.2019 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.02.2019 і ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву в повному обсязі та замінити стягувача у виконавчому провадженні на його правонаступника.

В обґрунтування вимог касаційної скарги заявник зазначає, що матеріали справи не містять документів, які б свідчили про визнання недійсним договору відступлення права вимоги, укладеного між заявниками та попереднім кредитором. Учасники справи також не заперечують факту правомірності укладення цього договору, а тому ОСОБА_1 вважає, що посилання судів про те, що він не може бути правонаступником у цій справі без ліцензії на здійснення фінансових послуг є помилковим, оскільки це питання не є предметом розгляду у справі №916/2286/16. Заявник також посилається на правовий висновок зазначений у постанові Верховного Суду від 20.02.2019 у справі №910/16109/14.

У справі №916/2286/16 судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між ТОВ „Фінансова компанія інвест-кредо" (кредитор) та ОСОБА_1 (новий кредитор) укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги (далі - договір від 15.01.2019), відповідно до пункту 2.1 якого за цим договором в порядку та на умовах, визначених цим договором, кредитор відступає шляхом продажу новому кредитору належні кредитору, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги кредитора до позичальника та/або поручителів, зазначених у додатку №1 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників або які зобов`язані виконати обов`язки боржників за: кредитним договором з усіма договорами про внесення змін та доповнень, що є його невід`ємною частиною і договором поруки з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до нього, укладеного з метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника за основним договором.

Судами також встановлено, що з додатку №1 (реєстру договорів, права вимоги з якими відступаються) до зазначеного договору вбачається, що до ОСОБА_1 перейшло право вимоги за кредитним договором №КЛ-12885/1-980 від 29.07.2014 з усіма договорами про внесення змін та доповнень, додатковими угодами і додатками до нього, що є його невід`ємною частиною, позичальником за яким виступає Спільне українсько-індійське підприємство "Кораса"; розмір прав вимоги, які переходять до нового кредитора, складає 1 410 033,93 грн, з яких прострочена заборгованість щодо повернення кредиту у розмірі - 650 000,00 грн, прострочені нараховані проценти у розмірі 558 814,95 грн, пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом - 150 256,75 грн, пеня за несвоєчасне погашення процентів - 50 953,23 грн.

Разом з тим, у справі №923/151/17 ухвалою Господарського суду Херсонської області від 31.01.2018, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 22.03.2018 та постановою Верховного Суду від 16.10.2018, відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_2 про заміну в наказі стягувача з ПАТ "Дельта Банк" на ОСОБА_2 .

Верховний Суд у справі №923/151/17 дійшов такого висновку у зв`язку з тим, що з укладенням договору №67/К від 01.12.2017 та договору №67/К/1 від 01.12.2017 про відступлення права вимоги за кредитним договором №04.1/14/11-КЛТ від 12.09.2011 відбулася заміна кредитодавця-банку, який є фінансовою установою, що має право на здійснення операцій з надання фінансових послуг, на фізичну особу - ОСОБА_2 , який не є юридичною особою та фінансовою установою, а тому не може надавати фінансові послуги згідно з наведеними нормами права. Крім того, у постанові Верховного Суду зазначено, що такої ж позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11.09.2018 у справі №909/968/16.

У справі №910/16109/14 ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2018, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2018 та постановою Верховного Суду від 20.02.2019, відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркет-Сервіс" (далі - ТОВ "Маркет-Сервіс") про заміну сторони виконавчого провадження.

Суд касаційної інстанції вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції про неможливість ТОВ "Маркет-Сервіс" бути належним правонаступником позивача у виконавчому провадженні з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 20.10.2015 у справі №910/16109/14, на тій підставі, що матеріали справи не містять ліцензії ТОВ "Маркет-Сервіс" на здійснення фінансових послуг. Зазначене питання не є предметом розгляду цієї справи у межах вирішення питання про наявність підстав для заміни стягувача у виконавчому провадженні.

Крім того Верховний Суд зазначив, що встановлена обставина судом апеляційної інстанції, що у ТОВ "Маркет-Сервіс" відсутні докази підтвердження здійснення повної оплати банку за договором відступлення права вимоги (доказів, які б підтверджували належність виконання ним своїх зобов`язань за договором) є самостійною та достатньою підставою для відмови ТОВ "Маркет-Сервіс" у задоволенні його заяви про заміну стягувача за наказом Господарського суду міста Києва від 20.10.2015 у справі №910/16109/14.

У справі №905/1976/16 Верховний Суд скасував постанову апеляційного господарського суду про відмову у задоволенні заяви Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Ілюс" (ДАЛІ - СГ ТОВ "Ілюс") про заміну сторони виконавчого провадження. Ухвалу Господарського суду Донецької області від 04.02.2019, якою задоволено заяву про заміну сторони виконавчого провадження та замінено стягувача Публічного акціонерного товариства "Банк Національний кредит" на його правонаступника - СГ ТОВ "Ілюс", залишено в силі.

Верховний Суд у справі №905/1976/16 вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції про неможливість СГ ТОВ "Ілюс" бути належним правонаступником позивача у виконавчому провадженні з виконання наказів Господарського суду Донецької області виданих у справі №905/1976/16, на тій підставі, що СГ ТОВ "Ілюс" не є фінансовою установою, а недійсність правочину про відступлення права вимоги не є предметом розгляду цієї справи у межах вирішення питання про наявність підстав для заміни стягувача у виконавчому провадженні.

Згідно з частиною другою статті 302 Господарського процесуального кодексу України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.

Згідно з частиною 1 статті 334 ГПК України у разі вибуття однієї зі сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Відповідно до положень статті 52 ГПК України, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.

Колегія суддів Верховного Суду, ознайомившись з матеріалами справи №916/2286/16 та касаційної скарги ОСОБА_1, враховує правову позицію Верховного Суду у постанові від 23.07.2019 у справі №905/1976/16 та вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №923/151/17 щодо застосування норм права у справах про заміну сторони виконавчого провадження на підставі договору відступлення права вимоги (факторингу особі (фізичній чи юридичній)), яка не є фінансовою установою на стадії виконавчого провадження.

Керуючись статтями 234, 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Справу №916/2286/16 разом із касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.05.2019 і ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.02.2019 передати на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Зуєв

Судді Н. О. Багай

Т. Б. Дроботова