Апеляційний суд Запорізької області

Справа № 22 - 1278 / 10                                         Головуючий  у  1 інстанції: Федченко І.М.

                                                                                                  Суддя-доповідач:  Боєва В.В.                                        

У Х В А Л А

Іменем України

          10  березня 2010 року                                                                                    м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого:         Боєвої В.В.

Суддів:                     Коваленко А.І., Денисенко Т.С.                                          

При секретарі:         Остащенко О.В.,

За участю: представника  позивача – ОСОБА_2, представника апелянта -  Кобець Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу   Акціонерного комерційного банку соціального розвитку „Укрсоцбанк” в особі  Донецької філії ЗОФ АКБ „Укрсоцбанк”   на рішення Жовтневого районного  суду м. Запоріжжя   від  21 січня 2010 р.  у справі за позовом ОСОБА_4 до  Запорізької обласної філії „Укрсоцбанк”, Акціонерного комерційного банку соціального розвитку „Укрсоцбанк” про визнання недійсним повідомлення банку та внесення змін до кредитного договору,

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2009 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Запорізької обласної філії „Укрсоцбанк”, Акціонерного комерційного банку соціального розвитку „Укрсоцбанк” про визнання недійсним повідомлення банку та внесення змін до кредитного договору .В позовній заяві зазначав, що 20.10.2006 року він з відповідачем уклав договір кредиту № 06П217. Згідно цього договору йому було надано в кредит грошові кошти в сумі 4000 доларів США зі сплатою 13 % річних з кінцевим терміном погашення заборгованості по кредиту до 19.10.2016 року.

При оплаті ним чергового платежу з’ясувалось, що сума щомісячної сплати зросла на значну суму. Вважає, що банк самовільно без підписання будь-яких правових документів, самостійно змінив умови договору, чим грубо порушив його права. Пунктом 2.6 кредитного договору передбачено, що банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом  за умови – зміни процентних ставок на кредитному ринку України; прийняття компетентними  державними органами України рішень, або опосередковано впливають на стан кредитного ринку України; рішення Правління, Комітету з питань управління активами та пасивами; кредитно-інвестиційного комітету, тарифного комітету кредитора.

Проте банк у його випадку навів два фактори – це подорожчання грошових ресурсів  на світовому та українському фінансових ринках та підвищення рівня облікової ставки НБУ. Щодо другої підстави, банк з метою одержання незаконного прибутку навів у своєму у своєму письмовому повідомленні недостовірну інформацію. Вважає, що підвищення ставки за договором кредиту було б виправдано за умов, якщо б положенням кредитного договору було б передбачено збільшення процентної ставки в межах кількості пунктів, на яке збільшилася ставка НБУ. Зважаючи на те, що даний договір кредиту таких положень не містить, банк станом на 20.11.2008 року не мав жодного права ініціювати укладення додаткової угоди, збільшуючи відсоткову ставку за договором кредиту до 15%, а тому своїми діями банк грубо порушив умови кредитного договору. З цих підстав просив визнати п.2.6, включно 2.6.1, 2.6.2, 2.6.3 договору кредиту № 06П217 –К від 20.10.2006 року та повідомлення Запорізької обласної філії АКБ „Укрсоцбанк” від 20.11.2008 року недійсними, зобов’язати відповідача відновити первісну ставку згідно договору кредиту, а саме продовжувати здійснювати нарахування процентів у розмірі 13% річних, надати йому оновлений графік платежів та стягнути з відповідача на його користь судові витрати.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя  від 21 січня 2010 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано пункт 2.6, включно 2.6.1, 2.6.2, 2.6.3 договору кредиту № 06П217 –К від 20.10.2006 року укладеного між ОСОБА_4  та  АКБ соціального розвитку „Укрсоцбанк” в особі начальника управління приватних клієнтів Запорізької обласної філії АКБ „Укрсоцбанк” та повідомлення Запорізької обласної філії АКБ „Укрсоцбанк” від 20.11.2008 року недійсними. Зобов’язано АКБ соціального розвитку „Укрсоцбанк” в особі Запорізької обласної філії „Укрсоцбанк” відновити первісну процентну ставку згідно договору кредиту, а саме продовжувати здійснювати нарахування процентів у розмірі 13% річних та надати  ОСОБА_4 оновлений графік платежів. Стягнуто з АКБ соціального розвитку „Укрсоцбанк” в особі Запорізької обласної філії „Укрсоцбанк” на користь ОСОБА_4 судовий збір в сумі 8 грн. 50 коп. та витрати з технічного забезпечення розгляду справи в сумі 37 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, Акціонерний комерційний банк соціального розвитку „Укрсоцбанк” подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального  права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів  апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга  не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_4 є добросовісним позичальником, який своєчасно сплачує чергові платежі за кредитним договором № 06П217-К від 20.10.2006 р. (далі – Договір), укладеним сторонами в справі.

Пунктом 2.6 Договору передбачено, що у разі зміни процентних ставок на кредитному ринку України, в тому числі внаслідок прийняття компетентними державними органами України рішень, що прямо або опосередковано впливають на стан кредитного ринку України, а також за рішенням Правління, Комітету з питань управління активами та пасивами, Кредитно-інвестиційного  комітету, Тарифного комітету Кредитора, Кредитор має право ініціювати зміну розміру процентів та комісії, визначених в п. п. 1.1., 3.3.14., 3.3.15. (п. п. 3.4.1.) цього Договору.

Проте, всупереч вищевказаному, відповідач (Кредитор) 20.11.2008 року  ініціював зміну розміру процентів з підстав, що не передбачені п. 2.6. Договору, обґрунтувавши необхідність збільшення відсоткової ставки  подорожчанням грошових ресурсів на світовому та українському фінансових ринках та підвищення рівня облікової ставки Національного банку України.

Задовольнивши позовні вимоги  ОСОБА_4,  суд першої інстанції вірно посилався на положення ст. ст. 652,  1056-1 ЦК України, ст. 55 Закону України „Про банки і банківську діяльність” та  виходив  з того, що ініціювання банком  укладення додаткової угоди про  збільшення  відсоткової ставки з підстав, які не передбачено законом або договором, є безпідставним.

Основний довід апеляційної скарги полягає в тому, що на момент отримання позивачем додаткової угоди від 20.11.2008 року (яку позивач відмовився підписати)  діяла Постанова НБУ № 319 від 11.10.2008 р. згідно якої вимоги Банків стосовно підвищення процентних ставок за кредитними договорами є правомірними у разі підвищення облікової ставки НБУ після 13.10.2008 р.

Проте, такий довід апеляційної скарги не спростовує висновків суду, оскільки в мотивувальній частині судового рішення надано належну оцінку  правовим нормам, що містяться  в  статтях 652,  1056-1 ЦК України, в статті 55 Закону України „Про банки і банківську діяльність”, у  вищевикладеній Постанова НБУ № 319 від 11.10.2008 р. „Про додаткові заходи щодо діяльності банків” (зі змінами, внесеними Постановою НБУ № 328 від 16.10.2008 р.).

Окрім цього висновок суду першої інстанції ґрунтується  також і на  встановленому судом факті, що підстави, зазначені банком як  причини підвищення відсоткової ставки:   подорожчання грошових ресурсів  на світовому та українському фінансових ринках та підвищення рівня облікової ставки Національного банку України  - не передбачені  пунктом 2.6 даного  кредитного  договору.

Інші доводи апеляційної скарги не відносяться до тих підстав, з яких процесуальне законодавство пов’язує можливість прийняття рішення про  скасування або зміну  оскаржуваного судового  рішення.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи є необґрунтованими і правильність висновків суду не спростовують, а відтак підстав для скасування  судового рішення не вбачається.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 317  ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу  Акціонерного комерційного банку соціального розвитку „Укрсоцбанк” в особі  Донецької  філії ЗОФ АКБ „Укрсоцбанк”   відхилити.

Рішення Жовтневого районного  суду м. Запоріжжя  від 21 січня  2010 року залишити без змін.

              Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена протягом двох місяців шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду України.

Головуючий:

Судді: