АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-841/10 Головуючий у 1-й інстанції: Громова І.Б.
Суддя-доповідач: Мануйлов Ю.С.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 березня 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Осоцького І.І.
суддів : Мануйлова Ю.С.
Давискиби Н.Ф.
при секретарі: Бурима В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Запорізького району Запорізької області, що діє в інтересах держави в особі Управління з контролю за використанням та охороною земель в Запорізькій області, на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 30 жовтня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності на земельну ділянку в рахунок повернення боргу за договором позики та припинення права власності на земельну ділянку,
ВСТАНОВИЛА:
У жовтні 2008 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_4. про стягнення суми боргу за договором позики, засвідченим приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_5, реєстровий номер № 2327 30.05,2008 року, Позика надавалася готівкою. Факт передачі грошової суми в розмірі 6 5475 грн. відповідно до п .З Договору підтверджено підписами сторін. Відповідно до п.4 договору відповідач ОСОБА_4 зобов’язався повернути суму позики позивачеві в строк до 14.06.2008 року. До теперішнього часу зобов’язання свої не виконав. Спроби отримати гроші від відповідача у вказаний термін виявилися марними, тому за вирішенням даного питання позивач змушений звернутися до суду.
Пунктом 11 договору передбачено, що при поверненні суми позики ОСОБА_3 повинен передати ОСОБА_4 оригінал договору позики з відміткою про погашення позики. Оригінал договору на час розгляду справи знаходиться у позивача, що свідчить про наявність боргу.
У власності відповідача перебуває земельна ділянка розташована по вул. Садовій в
с. Григорівка Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області площею 0,68 га.
Позивач ОСОБА_3 просив суд в рахунок повернення боргу за договором позики від 30 травня 2008 року визнати за ним право власності на земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_1 площею 0,68 га, яка належить ОСОБА_4
Просив судові витрати покласти на відповідача.
Відповідач ОСОБА_4 позив визнав в повному обсязі.
Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 30 жовтня 2008 року позов задоволено.
В рахунок повернення боргу ОСОБА_4 визнано за ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_1 площею 0,68 га, що належала ОСОБА_4 та має кадастровий номер 2322182400:02:001:0205.
Припинено право власності ОСОБА_4 на зазначену земельну ділянку, відповідно до Державного акту на землю серія І-ЗП № 0023339, виданого 05 листопада 2001 року на підставі рішення 19 сесії 23 скликання Григорівської сільської ради, Запорізького району, Запорізької області від 23 жовтня 2001 року за № 15, зареєстрованого за № 182, кадастровий номер 2322182400:02:001:0205.
Прокурор Запорізького району Запорізької області, що діє в інтересах держави в особі Управління з контролю за використанням та охороною земель в Запорізькій області (надалі - прокурор), подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
За слухавши доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з п.2 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
Відповідно до п.4 ст.309 ЦПК України порушення або неправильне застосування норм матеріального права є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.
Питання набуття та реалізації права власності врегульовано Цивільним кодексом України (далі за текстом - ЦК України), та, у відношенні права власності на земельні ділянки - Земельним кодексом України (далі за текстом - ЗК України).
Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Процедура відчуження земельних ділянок та набуття права власності на них врегульована нормами Земельного кодексу України.
Відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 90 ЗК України власники земельних ділянок мають право: продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину.
Проте обмеження зазначеного права власників земельних ділянок встановлено Перехідними положеннями Земельного кодексу України.
Відповідно до підпункту «б» п. 15 Перехідних положень Земельного кодексу України, до набрання чинності законами України про державний земельний кадастр та про ринок земель не допускається: купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб.
Угоди (у тому числі довіреності), укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами «а» та «б» цього пункту, в частині їх купівлі-продажу та іншим способом відчуження, а так само в частині передачі прав на відчуження цих земельних ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення).
Відповідно до змісту ст. 22 Земельного кодексу України земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва є земельними ділянками сільськогосподарського призначення.
За рішенням суду не може здійснюватися перехід права власності на земельні ділянки та земельні частки (паї), щодо яких існує заборона на її відчуження (крім передачі їх у спадщину,
обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу)
земельних ділянок для суспільних потреб), встановлена п.15 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України (далі - ЗК України). Не допускається також зміна їх цільового призначення.
Неприпустимим є звернення стягнення на земельні ділянки за рішенням суду в разі невиконання боржником зобов’язань за договором позики та іншими зобов’язаннями з одночасним припиненням на них права власності боржника і визнанням права власності за кредитором (ст..139 ЗК України).
Згідно з рішенням суду ОСОБА_4 передав у власність гр. ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,68 га, яка належить йому на праві власності відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серія І-ЗП № 0023339.
Згідно довідки про правовий статус земельної ділянки (а.с.8), земельна ділянка загальною площею 0,68 га, яка належить ОСОБА_6 на підставі державного акту на право власності на землю, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
За рішенням суду не може здійснюватися перехід права власності на земельні ділянки та земельні частки (паї), щодо яких існує заборона на її відчуження (крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу)
Земельних ділянок для суспільних потреб), встановлена п.15 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України. Не допускається також зміна їх цільового призначення.
Неприпустимим є звернення стягнення на земельні ділянки за рішенням суду в разі невиконання боржником зобов’язань за договором позики та іншими зобов’язаннями з одночасним припиненням на них права власності боржника і визнанням права власності за кредитором (ст..139 ЗК України).
Таким чином, за рішенням суду звернено стягнення на земельну ділянку при невиконанні боржником зобов’язань за договором позики з одночасним припиненням на неї права власності боржника і визнанням права власності за кредитором, тобто фактично здійснено відчуження земельної ділянки сільськогосподарського призначення, що прямо заборонено п.15 «Перехідних положень» Земельного кодексу України.
Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить висновку про те, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволені позову.
Керуючись ст. ст. 307,309,313,317 ЦПК України, колегія суддів,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу прокурора Запорізького району Запорізької області, що діє в інтересах держави в особі Управління з контролю за використанням та охороною земель в Запорізькій області, задовольнити.
Рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 30 жовтня 2008 року у цій справі скасувати Ухвалити нове рішення наступного змісту: «Відмовити ОСОБА_3 в рахунок повернення боргу за договором позики у визнанні за ним права власності на земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_1 площею 0,68 га, що належить ОСОБА_4 та має кадастровий номер 2322182400:02:001:0205 та у припиненні права власності ОСОБА_4 на зазначену земельну ділянку відповідно до Державного акту на землю серія І-ЗП № 0023339, виданого 05 листопада 2001 року на підставі рішення 19 сесії 23 скликання Григорівської сільської ради, Запорізького району, Запорізької області від 23 жовтня 2001 року за № 15, зареєстрованого за № 182, кадастровий номер 2322182400:02:001:0205.»
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте, може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двох місяців шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду України
Головуючий:
судді: