У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 березня 2010 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі :
головуючої-судді Іванів О.Й.,
суддів: Томенчука Б.М., Гриновецького Б.М.,
з участю прокурора Біньковської Н.В.,
розглянувши 04 березня 2010 року у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Долинського районного суду від 22 грудня 2009 року,-
в с т а н о в и л а:
Вказаним вироком ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Кропивня Новоград-Волинського району Житомирської області, жителя АДРЕСА_1, з середньою спеціальною освітою, непрацюючого, неодруженого, має на утриманні малолітню дитину, раніше судимого 13.12.2007 року Тернопільським міськрайонним судом за ст. 185 ч.2 КК України на три роки обмеження волі, громадянина України,-
засуджено за ст. 307 ч.2 КК України на п’ять років позбавлення волі з конфіскацією майна; за ст. 311 ч.1 КК України на один рік обмеження волі.
________________________________________________________________________________
Справа №11-122/2010р. Головуючий у І інстанції Монташевич С.М.
Категорія ст. 307 ч.2 КК України Доповідач Іванів О.Й.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_2 покарання - п’ять років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Згідно ст. 71 КК України за сукупністю вироків частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Тернопільського міськрайонного суду від 13.12.2007 року та визначено засудженому остаточне покарання - п’ять років п’ять місяців позбавлення волі з конфіскацією майна.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_2 - тримання під вартою - залишено без зміни до вступу вироку в законну силу.
Строк відбування покарання засудженому постановлено рахувати з 18 вересня 2009 року.
Постановлено стягнути із засудженого ОСОБА_2 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Івано-Франківській області 573,04 грн. витрат за проведення експертизи.
Долю речових доказів вирішено відповідно до вимог ст. 81 КПК України.
За вироком суду ОСОБА_2 визнано винним і засуджено за те, що він 13 вересня 2009 року приблизно о 20 год. 40 хв., перебуваючи на лікуванні в Долинській ЦРЛ, куди був направлений у зв’язку із захворюванням із Долинського виправного центру № 118, у якому відбував покарання у виді обмеження волі, придбав в аптеці даної лікарні 5 грам калію перманганату та 20 таблеток «Теофедрин ІС» з метою їх використання для виготовлення наркотичного засобу.
Крім цього, того ж дня о 21 год. 10 хв. ОСОБА_2, знаходячись в палаті № 4 інфекційного відділення Долинської ЦРЛ, використовуючи десять таблеток «Теофедрин ІС» та калій перманганат, незаконно виготовив особливо небезпечний наркотичний засіб – ефедрон, який зберігав для власного вживання та з метою збуту засудженому ОСОБА_3
Того ж дня о 21 год. 15 хв. під час огляду вищевказаної лікарняної палати № 4 працівниками Долинського РВ УМВС та працівниками Долинського ВЦ № 118 у ОСОБА_2 було виявлено та вилучено особливо небезпечний наркотичний засіб – ефедрон, вага якого в перерахунку на суху речовину в загальному становить 0,32 грама, а також 3,8 грама калію перманганату, який є прекурсором, стосовно якого встановлюються заходи контролю, та десять таблеток «Теофедрин ІС», які містять прекурсор – ефедрин.
В апеляції та доповненні до неї засуджений ОСОБА_2 покликається на суворість призначеного йому покарання, вважає, що судом не в повній мірі враховано всі обставини, що пом’якшують покарання, зокрема те, що він у судовому засіданні свою вину у вчиненому визнав повністю та щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, має на утриманні малолітню дитину. Також вказує на те, що не погоджується із кваліфікацією його дій за ч.2 ст. 307 КК України, зазначаючи, що мети збуту наркотичного засобу у нього не було. Просить вирок суду змінити і призначити йому більш м’яке покарання.
В запереченні на апеляцію засудженого ОСОБА_2 прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, вважає, що подана апеляція є безпідставною, а вирок суду законним та обґрунтованим. Вказує на те, що судом повністю враховано обставини, що пом’якшують покарання, ступінь тяжкості вчинених злочинів і особу засудженого, зокрема те, що він неодноразово притягався до кримінальної відповідальності і вчинив злочин під час відбування покарання у виді обмеження волі, та призначено йому мінімальне покарання, передбачене санкціями ст.ст. 307 ч.2, 311 ч.1 КК України. Просить апеляцію засудженого залишити без задоволення, а вирок суду – без зміни.
Заслухавши доповідь судді Іванів О.Й., думку прокурора Біньковської Н.В. щодо законності та обґрунтованості вироку суду, яка просить апеляцію залишити без задоволення, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши викладені в апеляції доводи, колегія суддів вважає, що апеляція до задоволення не підлягає з наступних підстав.
Покликання засудженого ОСОБА_2 на суворість призначеного покарання і прохання його пом’якшення не може бути задоволене з наступних підстав.
Призначаючи ОСОБА_2 покарання суд в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, пом’якшуючі покарання обставини, дані про його особу.
Зокрема, враховано і ті обставини, на які покликається засуджений в апеляції: визнання вини, щире каяття у вчиненому, активне сприяння слідству у розкритті злочину.
З огляду на тяжкість вчиненого злочину, особу винного, який неодноразово судимий і судимості не зняті та не погашені у відповідності до вимог закону, з врахуванням обставин справи суд першої інстанції призначив ОСОБА_2 за ст.307 ч.2 КК України мінімальне покарання, яке відповідає вимогам ст. 65 КК України, є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчиненню ним нових злочинів.
Що стосується доводів апеляції засудженого про відсутність у нього умислу на збут наркотичних засобів та неправильну кваліфікацію його дій за ч.2 ст.307 КК України, то він позбавлений можливості оспорювати ці фактичні обставини справи, оскільки при визначенні судом першої інстанції обсягу доказів, що підлягають дослідженню, ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою, що повністю визнає свою вину у вчиненому, згідний на скорочене судове слідство, правильно розуміє зміст ст. 299 КПК України і його позиція при цьому є добровільною та істинною.
Таким чином, висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи, зокрема щодо кваліфікації неправомірних дій засудженого за ст. 307 ч.2 КК України, стосовно яких відповідно до вимог частини першої ст.299 КПК України докази не досліджувалися, апеляційною інстанцією згідно частини першої ст. 365 КПК України не перевіряються.
Враховуючи наведене колегія суддів вважає, що покликання ОСОБА_2 в апеляції на те, що має на утриманні малолітню дитину, яка проживає з його матір’ю, і що йому призначено надто суворе покарання при наявності пом’якшуючих покарання обставин, не може бути підставою для пом’якшення призначеного судом покарання.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Апеляцію засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Долинського районного суду від 22 грудня 2009 року відносно нього, - без зміни.
Головуюча О.Й. Іванів
Судді: Б.М.Томенчук
Б.М. Гриновецький
Згідно з оригіналом:
Суддя О.Й. Іванів