УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22ц-658/10 Головуючий в суді 1-ї інстанції Сікан В.М.
Категорія 30 Доповідач Балашкевич С.В.
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
18 січня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області
в складі: головуючого – судді Балашкевича С.В.
суддів: Рафальської І.М., Зарицької Г.В.
при секретарі Гаврилюк М.В.
з участю позивача
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 20 січня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, -
встановила:
У грудні 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди в сумі 5 000 грн. На обгрунтування своїх позовних вимог зазначав, що його сусідка (відповідачка у справі) чинила йому перешкоди у встановленні межової споруди – паркану, що стало підставою для його звернення до суду з відповідним позовом, який рішенням Попільнянського районного суду від 21 січня 2009 року був задоволений. Посилаючись на те, що вказаними неправомірними діями ОСОБА_2 заподіяла йому моральну шкоду, позивач просив задовольнити позов.
Рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 20 січня 2010 року позов задоволено частково. Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 1000 грн. на відшкодування моральної шкоди, 8,50 грн. сплаченого державного мита та 30 грн. витрат, пов’язаних з інформаційно-технічним забезпеченням розгляду справи.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права й ставить питання про скасування рішення суду й ухвалення нового – про відмову в задоволенні позову.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно з рішенням Попільнянського районного суду від 21 січня 2009 року ОСОБА_2 зобов’язано не чинити перешкод ОСОБА_3 у спорудженні паркану в межах державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯА №886073 від 5 грудня 2005 року (а.с.7).
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції керувався вимогами статті 1167 ЦК та виходив з факту доведеності заподіяння позивачу моральної шкоди.
Проте з таким висновком погодитися не можна з наступних підстав.
Пленум Верховного Суду України в пункті 6 постанови від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз’яснив, що оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з’ясувати характер правовідносин сторін і встановлювати, якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.
Вирішуючи спір, суд на вказані роз’яснення уваги не звернув та не з’ясував, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами виникли правовідносини з приводу встановлення та використання межової споруди (паркану), що врегульовані нормами земельного законодавства. Земельним кодексом України не передбачено відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин.
Враховуючи наведене, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин і положення статті 1167 ЦК.
За таких обставин рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового – про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 303,304,307,309,313,314,316 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 20 січня 2010 року скасувати й ухвалити нове рішення.
У позові ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди відмовити за безпідставністю.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий Судді