Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 лютого 2010 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Девляшевського В.А.,
суддів: Беркій О.Ю., Меленко О.Є.
секретаря Кащишин Л.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Калуського міськрайонного суду від 16 грудня 2009 року
з участю:апелянта і його представника - ОСОБА_2; позивача – ОСОБА_3 та її представника – ОСОБА_4,
в с т а н о в и л а:
В жовтні 2009 року ОСОБА_3 пред’явила до ОСОБА_1 позов про виселення його з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення. Позивачка свій позов аргументувала тим, що її син – ОСОБА_1 протягом останніх півтора року, будучи у нетверезому виді, неодноразово вчиняє з нею сварки, ображає її, погрожує розправою та виганяє з квартири.Оскільки відповідач не реагує на повторні попередження органу внутрішніх справ про недопустимість негативної поведінки, продовжуючи порушувати правила співжиття, ОСОБА_3 просила задовольнити її вимоги.
Рішенням Калуського міськрайонного суду від 16 грудня 2009 року позов задоволено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що суд першої інстанції дійшов до безпідставного висновку про наявність передбачених статтею 116 Житлового Кодексу України підстав для його виселення у зв’язку із неможливістю проживання з ним у одній квартирі. Апелянт зазначає, що між ним і ОСОБА_3 дійсно виникають конфлікти через його небажання дати згоду на прописку в їх квартирі дочки брата. Однак, вказує, що ці сварки провокує сама позивачка, намагаючись виселити його із спірного жилого приміщення. На думку ОСОБА_1, офіційні застереження міліції, які ним підписані, не повинні прийматись до уваги, оскільки він не вчиняв насильства щодо матері, і його жодного разу не було притягнуто до адміністративної відповідальності за такі дії. У зв’язку із наведеним вище ОСОБА_1, вважаючи оскаржене рішення незаконним і необґрунтованим, просить його скасувати, ухваливши нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3 про виселення.
В засіданні Апеляційного суду ОСОБА_1 та його представник апеляційну скаргу з наведених підстав підтримали.
ОСОБА_3 та її представник доводи апеляційної скарги заперечили, вважаючи, що відповідача на законних підставах виселено із спірної квартири, оскільки він систематично вчиняв у цьому жилому приміщення сварки і дебоші, незважаючи на офіційні заходи попередження органу міліції.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.
В п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року №2 з наступними змінами і доповненнями "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" зазначено, що при вирішенні справ про виселення на підставі ст..116 ЖК України осіб, які систематично порушують правила співжиття і роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі або будинку, слід виходити з того, що при триваючій антигромадській поведінці виселення винного може статися і при повторному порушенні, якщо раніше вжиті заходи попередження або громадського впливу не дали позитивних результатів.
Отже, предметом доказування по даній справі є наявність обґрунтованих офіційних попереджень відповідача за антигромадську поведінку в квартирі та вчинення ним в послідуючому протиправних дій. Саме ці обставини підлягали ретельній перевірці. Однак, всупереч вимог норм процесуального законодавства суд першої інстанції судом першої інстанції не було з’ясовано всебічно, повно та об’єктивно дійсні обставини справи.
Так, з пояснень сторін та матеріалів справи випливає, що конфлікти між ними почали виникати з приводу відмови ОСОБА_1 від приватизації спірної квартири та реєстрації в ній внучки ОСОБА_3 Заперечуючи проти позову про виселення, ОСОБА_1 посилався на те, що не він є ініціатором сварок з позивачкою, а саме вона провокує його на такі дії, намагаючись заволодіти всією квартирою. Він підтверджує, що після звернення ОСОБА_3 із заявами в міліцію підписував винесені йому офіційні попередження, однак завжди заперечував вчинення ним умисно винних протиправних дій у спірній квартирі.
До цієї цивільної справи додано чотири відмовні матеріали Калуського МВ УМВС за результатами перевірки заяв ОСОБА_3 у 2008-2009 роках. З цих матеріалів вбачається, що конфлікти між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 виникали з приводу користування згаданою вище квартирою, і саме по цій причині між ними існують неприязні відносини.
В своєму поясненні ОСОБА_3 від 30.07.2008 року (відмовний матеріал №776) зазначає, що сварка з сином 21.07.2008 року почалась з приводу користування журнального столика, який знаходився в його кімнаті. Вона вказувала, що ОСОБА_1 часто вживає спиртне та веде розмову про поділ майна, однак погроз розправою не висловлює.
Аналогічні пояснення щодо причин конфлікту ОСОБА_3 давала і при перевірці інших її заяв, адресованих органу внутрішніх справ. У згаданих відмовних матеріалах містяться тільки пояснення сторін конфлікту, в окремих випадках – пояснення сусідів, які заперечують твердження ОСОБА_3 щодо антигромадської поведінки ОСОБА_1 за місцем проживання. Тому дійти до висновку про те, що відповідач умисно систематично порушував протягом 2008-2009 років правила співжиття, чим унеможливлює проживання з ним в одній квартирі, на думку колегії суддів, не можна.
Якщо навіть вважати, що всі офіційні застереження ОСОБА_1 органом міліції винесено обґрунтовано за конкретні винні правопорушення у спірній квартирі, то позивачу слід було довести об’єктивними і належними доказами, що відповідач після винесення останнього попередження від 01.10.2009 року знову допустив порушення правил співжиття у згаданому жилому приміщенні. Однак, позивачем цієї обставини не було доведено. Даний факт ОСОБА_3 визнала у засіданні Апеляційного суду.
Оскільки висновки суду про наявність правових підстав для виселення ОСОБА_1 за неможливістю спільного проживання з ним не ґрунтуються на належних та об’єктивних доказах, то оскаржене рішення по даній справі не може вважатись законним і обґрунтованим. Тому воно підлягає скасуванню. Приймаючи до уваги наведене вище, є підстави для ухвалення нового рішення про відмову у позові ОСОБА_1 за недоведеністю позовних вимог.
_____________________________________________________________________________
Справа № 22-ц-240/2010р. Головуючий у 1 інстанції - М.А.Гринів
Категорія 42 Доповідач - В.А. Девляшевський
Керуючись ст..ст.209;307;309;313; 314;319;324;325 ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Калуського міськрайонного суду від 16 грудня 2009 року по даній справі скасувати.
Ухвалити нове рішення.
У позові ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про виселення з квартири АДРЕСА_2 відмовити.
Рішення набирає законної сили негайно, однак може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України на протязі двох місяців після дня його проголошення.
Головуючий: В.А. Девляшевський
Судді О.Ю.Беркій
О.Є.Меленко