Справа № 22-ц-5452\2009 р.   Головуючий у першій інстанції - Гордєйчик Т.Ф.

Доповідач апеляційної інстанції - Білоусова В.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2009 року

Судова колегія у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого - судді Луніна С.В.,

Суддів - Білоусової В.В, Адаменко О.Г.

При секретарі - Кравчук З.І,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про вселення, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання свідоцтва про право власності на житло недійсним, визнання права власності на квартиру, визнання втратившим право користування жилим приміщенням,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Алуштинського міського суду АР Крим від 22 травня 2009 року

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про вселення у квартиру АДРЕСА_1, обґрунтовуючи тим, що їм належить ця квартира на праві власності, квартира складається з двох житлових кімнат. У серпні 1992 року ОСОБА_2 одружився та став проживати у квартирі разом із дружиною та сином. Сторони домовилися, що ОСОБА_2 придбає для нього однокімнатну квартиру, а спірна перейде у його власність. Відповідач повністю зайняв квартиру разом із сім'єю , позбавивши позивача місця проживання.

У липні 2005 року ОСОБА_2 заявив зустрічний позов до ОСОБА_1 про визнання свідоцтва про право власності недійсним, визнання права власності на квартиру у рівних частках за ним, дружиною та сином; визнати ОСОБА_1 втративши право користування житловим приміщенням. Вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 втратив право на користування житловим приміщенням, оскільки у спірній квартирі не мешкає з 1989 року, тому на час приватизації квартири не мав такого права.

Ухвалою суду першої інстанції позовні вимоги об'єднані у одне провадження, до участі у справі залучена у якості співвідповідача ОСОБА_3 Справа розглядалася неодноразово.

Рішенням Алуштинського міського суду АР Крим від 22 травня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено та вселено до квартири АДРЕСА_1.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання свідоцтва про право власності на житло недійсним, визнання права власності на квартиру, визнання втратившим право користування жилим приміщенням, відмовлено.

У апеляційній скарзі ОСОБА_2, ОСОБА_3. просять рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким первісний позов залишити без задоволення, зустрічний позов задовольнити, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права.

Вислухавши суддю - доповідача, представника ОСОБА_2, ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення скасувати з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Судовим розглядом встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності на житло від 02.02.2001 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 у рівних частках набули права власності у порядку приватизації на квартиру АДРЕСА_1.

Свідоцтво про право власності від 02.02.2001 року видане на підставі розпорядження від 02.02.2001 року органом приватизації - Ялтинським КСЧ.

Фактично у квартирі мешкає ОСОБА_2 із дружиною ОСОБА_3 та неповнолітнім сином - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Уточнюючи позовні вимоги, ОСОБА_2 ( арк.. справи 46, 47) просив визнати недійсним вищевказане свідоцтво про приватизацію та визнати за ним, його дружиною - ОСОБА_3 та неповнолітнім сином ОСОБА_4 право власності на спірну квартиру у рівних частках.

Згідно із ч.1 та ч.2 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У випадках, встановлених законом , до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.

З матеріалів справи не слідує, що ОСОБА_3. просить суд визнати за нею право власності у порядку приватизації на частку квартири. Таким чином , правом на звернення до суду за захистом своїх прав, вона не скористалася, а також не подала позову у інтересах неповнолітнього сину. Суду потрібно було роз'яснити ОСОБА_3 порядок звернення до суду за захистом порушеного права.

Крім того, суд не уточнив у позивача підстави зустрічного позову. Якщо ОСОБА_2 вважають, що ОСОБА_1 втратив право на житлове приміщення з 1989 року, то ОСОБА_1 у такому разі не мав права на приватизацію квартири. У випадку, якщо ставиться питання про визнання свідоцтва про власності у порядку приватизації недійсним, оскільки не врахували усіх осіб, які мають таке право, то потрібно враховувати положення Закону України « Про приватизацію державного житлового фонду», згідно якого приватизація може бути здійснена лише із згоди всіх осіб, наділених правом участі у приватизації житла.

З'ясовуючи питання про наявність у ОСОБА_3 права на приватизацію спірної квартири, необхідно було вияснити, чи являлася квартира єдиним постійним місцем її проживання та чим це підтверджено, коли вона приймала участь у приватизації іншої квартири та коли ця квартира стала постійним місцем її проживання.

Суд першої інстанції розглядаючи позовні вимоги щодо права неповнолітньої дитини, у порушення вимог Закону України «Про охорону дитинства» не залучив до участі у справі орган опіки та піклування, на якого законом покладено здійснення контролю за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей.

Розглядаючи позовні вимоги стосовно недійсності свідоцтва виданого органом приватизації, суд не притягнув до участі у справі орган приватизації - Ялтинський КЄЧ.

Згідно з п.3 ч.1 ст. 311 ЦПК України, рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участі у справі.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення першої інстанції - скасуванню, а справа направленню до суду на новий розгляд.

Керуючись ст.ст. 304, 307, 311 ч. 1 п. 4, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Алуштинського міського суду від 22 травня 2009 року задовольнити частково.

Рішення Алуштинського міського суду АР Крим від 22 травня 2009 року скасувати та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дні набрання нею законної сили безпосередньо до Верховного Суду України.