Справа № 200/20362/18

Провадження № 2/200/2700/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«12» вересня 2019 року. Бабушкінський районний суд м.Дніпропетровська в складі:

головуючого - судді: Томаш В.І.,

за участю секретаря: Кубрак К.В.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Чоха К.О.,

представника третьої особи - Горобець Ю . В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному провадженні в залі суду м.Дніпропетровська цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради, Комунального підприємства «Благоустрій міста» Дніпровської міської ради, треті особи: Дніпровська міська рада, Виконавчий комітет Дніпровської міської ради «про відшкодування матеріальної шкоди», -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з позовом до Департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради, Комунального підприємства «Благоустрій міста» Дніпровської міської ради, треті особи: Дніпровська міська рада, Виконавчий комітет Дніпровської міської ради про відшкодування матеріальної шкоди.

05.07.2019 року до суду надійшла уточнена позовна заява від ОСОБА_3 до Департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради, Комунального підприємства «Благоустрій міста» Дніпровської міської ради, треті особи: Дніпровська міська рада, Виконавчий комітет Дніпровської міської ради, в якій позивач просить стягнути з відповідачів солідарно на її користь в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 1 912 594,48 гривень, що була завдана незаконними діями відповідачів, 155 850,00 гривень не отриманого прибутку, 100 000,00 гривень моральної шкоди та 10 000,00 гривень витрат на адвокатську допомогу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що в результаті незаконних та протиправних дій відповідачів вона втратила належне їй на праві приватної особистої власності майно, а саме: майновий комплекс, що складався з нерухомих і тимчасових будівель та споруд для провадження підприємницької діяльності, який був розташований за адресою АДРЕСА_1 . В результаті таких дій позивач зазнала матеріальної і моральної шкоди та була позбавлена можливості отримувати прибуток від провадження підприємницької діяльності за вищевказаною адресою.

Представником відповідача Департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради було надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого він просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В заперечення позовних вимог посилається на те, що позивачем не доведено розмір матеріальної та моральної шкоди, розмір упущеної вигоди, що остання просить стягнути з відповідачів на свою користь.

Представником Відповідача Комунального підприємства «Благоустрій міста» Дніпровської міської ради було надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого він просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В заперечення позовних вимог посилається на те, що позивачем не доведено розмір матеріальної та моральної шкоди, розмір упущеної вигоди, що остання просить стягнути з відповідачів на свою користь.

В судовому засіданні представник Позивача підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити у повному обсязі.

Представник Департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради в судовому засіданні з позовними вимогами не погодився та просив відмовити у задоволенні позовної заяви у повному обсязі.

Представник Комунального підприємства «Благоустрій міста» Дніпровської міської ради в судовому засіданні з позовними вимогами не погодився та просив відмовити у задоволенні позовної заяви у повному обсязі.

Представник третьої особи в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог позивача.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено наступне.

Позивач ОСОБА_3 стала власником будівель та споруд, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу НАС№843089 від 04 грудня 2015 року. Право власності було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Згідно наданого Позивачем технічного паспорту та договору купівлі-продажу нерухоме майно складалось з літ.В-убиральня, літ.Г-1-пункт приймання м`ясопродуктів, літ.г-1-прибудова, загальною площею 102,3 кв.м., літ.г,г1,г2-ганки, літ.Д-лоток, літ.П-гараж (тимчасовий), літ.О,І,Ї,К,Л,Р,С,Т-навіси (тимчасові), №1-споруда, «4-хвіртка,№5-ворота з хвірткою, №6-хвіртка, №7,8,10-огорожі, №11-ворота з хвірткою. Таким чином, до складу майна, що придбав Позивач входили нерухомі і тимчасові будівлі та споруди. Всі будівлі та споруди відповідно до чинного законодавства України були внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Окрім того, вказаний об`єкт було внесено в генеральний план міста, що підтверджує надана Позивачем довідка містобудівного кадастру.

Що стосується земельної ділянки під зазначеним майном, то судом встановлено наступне, 21.06.2017 року Дніпровська міська рада на сесії VII скликання прийняла рішення №126/22, яким надала Позивачу дозвіл на розроблення відповідного проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по фактичному розміщенню будівель та споруд по АДРЕСА_1 . Як зазначено Позивачем розроблення проекту землеустрою наразі знаходиться на стадії завершення.

04.08.2017 року та 15.08.2017 року в результаті дій Департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради та Комунального підприємства «Благоустрій міста» Дніпровської міської ради було демонтовано та знищено майно, а саме тимчасові будівлі та споруди, які були розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та належали Позивачу на праві приватної особистої власності.

Під час здійснення таких дій, Відповідачі керувалися дійсними на той час наказом Департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради від 02.08.2017 року № 220 «Про демонтаж тимчасових споруд», приписом Комунального підприємства «Благоустрій міста» Дніпровської міської ради № 7821 від 04.08.2017 року «Про усунення порушень Правил благоустрою території міста Дніпро та демонтаж тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, що розташовані за адресою: перехрестя вул. Північно-Донецька та вул. Зоопарковій. » та приписом Департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради № 4/08/1 д від 04.08.2017 року «Про усунення порушень Правил благоустрою території міста Дніпро та демонтаж тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, що розташовані за адресою: перехрестя вул. Північно- Донецької та вул. Зоопаркової. ».

Як встановлено з матеріалів справи, зазначені вище наказ та приписи були скасовані постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2018 року.

Окрім того, як встановлено з позовної заяви та підтверджується матеріалами справи, 17.03.2018 року незаконними та протиправними діями Відповідачів було проведено другий демонтаж тимчасових будівель та споруд, які Позивачу вдалося відновити на території майнового комплексу за адресою: АДРЕСА_1 . Проте, Відповідачами не виносилось ані наказів ані приписів про здійснення таких дій, що в свою чергу дає суду підстави вважати такі дії незаконними та направленими проти особистої приватної власності.

Відповідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений власності. Право приватної власності є непорушним.

В ст. 319 Цивільного Кодексу України вказано власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Ст. 321 Цивільного Кодексу право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості.

Судом встановлено, що Позивачем було замовлено звіт про проведення технічного огляду будівельних конструкцій та інженерних мереж від 18.09.2017 року, відповідно до якого було виконано кошторис на будівельні роботи по відновленню будівель навісів К, С. Згідно вищеназваного кошторису, для відновлення становища, що передувало протиправним діям Відповідачів 04.08.2017 року та 15.08.2017 року, необхідні грошові кошти у розмірі 1 590 482,60 гривень. Також Позивачем було замовлено звіт про проведення технічного огляду будівельних конструкцій та інженерних мереж від 03.05.2018 року, відповідно до якого було виконано кошторис на будівельні роботи по відновленню будівель навісів К, С. Згідно вищеназваного кошторису, для відновлення становища, що передувало протиправним діям Відповідачів 17.03.2018 року, необхідні грошові кошти у розмірі 322 111,88 гривень.

Суд відхиляє доводи Відповідачів про неможливість врахування при вирішені судового спору зазначених експертних висновків від 18.09.2017 року та 03.05.2018 року, виконаних експертом Інституту проектування та будівельних експертиз ОСОБА_4 . Хоча вказаний експертний висновок від 18.09.2017 року не є висновком судової експертизи в розумінні ЦПК України, при вирішенні справи він може бути врахований в загальному порядку як письмовий доказ.

Суд дає критичну оцінку і іншим доводам відповідача та третьої особи, висловлені ними в судовому засіданні щодо невизнання позовних вимог позивача, оскільки вони є голослівними, безпідставними та нічим не доведеними і спрямовані лише на уникнення від відповідальності за завдану позивачу шкоду, розмір якої доведений у встановленому законом порядку.

З матеріалів справи випливає, що необхідність та можливість провести судову експертизу для встановлення вартості по відновленню тимчасових будівель та споруд - відсутні, оскільки наявних в матеріалах справи доказів достатньо для правильного її вирішення по суті.

Приписами статей 12,13 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд приходить до висновку, що Позивачем доведено наявність матеріальної шкоди у розмірі 1 912 594,48 гривень, що була завдана йому незаконними діями Відповідачів.

Що стосується не отриманого прибутку за період 16.08.2017 року по 16.11.2018 року, то ця вимога не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Позивач в позовній заяві зазначає, що оскільки незаконними діями Відповідачів було демонтовано та зруйновано його власність, він був позбавлений можливості отримувати прибуток від провадження підприємницької діяльності, яку він проводив за адресою: АДРЕСА_1 і просив стягнути з Відповідачів солідарно 155 850,00 гривень не отриманого прибутку.

Так, статтею 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Як вже було зазначено раніше, позивач повинен довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Судом встановлено, що Позивач не надав жодного доказу на підтвердження того, що у період з 01.01.2017 року по 15.08.2017 року вона отримала 77 925,00 гривень прибутку з провадження підприємницької діяльності, на що вона посилається під час розрахунку розміру упущеної вигоди. Ретельний аналіз цих обставин свідчить про те, що позивач не довів спричинення йому упущеної вигоди, а отже вимога щодо стягнення з Відповідачів солідарно 155 850,00 гривень не отриманого прибутку за період з 16.08.2017 року по 16.11.2018 року не підлягає задоволенню.

Що стосується моральної шкоди, то така вимога підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Позивач зазначає, що в результаті вчинення незаконних дій зі сторони Відповідачів під час знищення її особистої приватної власності, вона зазнала душевних страждань та просила стягнути солідарно з Відповідачів 100 000,00 гривень моральної шкоди.

Стаття 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, в тому числі завданої внаслідок знищення чи пошкодження її майна. При цьому моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, порушення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди мають враховуватись вимоги розумності та справедливості, а також майнового стану цивільного відповідача.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди суд враховує характер та обсяг душевних страждань, які зазнала Позивач внаслідок пошкодження її майна, тривалість цих негативних наслідків та необхідність докладати додаткових зусиль для можливості відновлення порушеного права, що Відповідачі добровільно не вжили жодних заходів для вирішення питання про відшкодування завданої Позивачу шкоди, і оцінює заподіяну шкоду в розмірі 20 000,00 гривень, що є достатнім, розумним та справедливим для відшкодування заподіяного виду шкоди, з огляду на можливість реального отримання відшкодування з урахуванням майнового стану Відповідачів.

Що стосується витрат понесених Позивачем на адвокатську допомогу, то суд приходить до висновку про задоволення такої вимоги з огляду на наступне.

Як встановлено з матеріалів справи представник Позивача - Резніченко Л.І. є адвокатом.

Згідно ст.133 ЦПК України, до витрат пов`язаних з розглядом справи відносять витрати на правову допомогу.

Згідно ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Розмір компенсаційних витрат має граничний розмір, який встановлюється законом.

При вирішенні питання про стягнення витрат на правову допомогу суд також враховує, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору. Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу.

Згідно ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» від 20.12.2011 № 4191-VI (надалі - Закон № 4191-VI), який згідно прикінцевих положень, набрав чинності з 1 січня 2012 року, встановлено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб`єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Згідно ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2019 р.», розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 січня 2019 року становить 1853 гривень. Тобто, розмір компенсації за годину надання правової допомоги не може перевищувати 741 гривню 20 копійок.

Суд, при вирішенні питання про відшкодування витрат на правову допомогу виходить із того, що провадження по даній справі було відкрито на початку січня 2019 року, а рішення винесено в вересні 2019 року, а отже, суд приходить до висновку про співрозмірність понесених Позивачем витрат на адвокатську допомогу у розмірі 10 000,00 гривень.

Керуючись ст. ст. 22, 23, 319, 321, 391, 1166, 1167, 1173 Цивільного кодексу України, ст. ст. 5, 12, 13, 76, 81, 259 - 263 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 до Департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради, Комунального підприємства «Благоустрій міста» Дніпровської міської ради, треті особи: Дніпровська міська рада, Виконавчий комітет Дніпровської міської ради про відшкодування матеріальної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з Департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради та Комунального підприємства «Благоустрій міста» Дніпровської міської ради на користь ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) 1 912 594,48 (один мільйон дев`ятсот дванадцять тисяч п`ятсот дев`яносто чотири гривні 48 копійок) гривень матеріальної шкоди.

Стягнути солідарно з Департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради та Комунального підприємства «Благоустрій міста» Дніпровської міської ради на користь ОСОБА_3 20 000,00 (двадцять тисяч гривень 00 копійок) гривень моральної шкоди.

Стягнути солідарно з Департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради та Комунального підприємства «Благоустрій міста» Дніпровської міської ради на користь ОСОБА_3 10 000,00 (десять тисяч гривень 00 копійок) гривень витрат на адвокатську допомогу.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Бабушкінського

районного суду В.І. Томаш