Справа № 2-а-571/2010/1101
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 лютого 2010 року Бобринецький районний суд Кіровоградської області в складі:
головуючого-судді - Замши О.В.
розглянувши в письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Бобринецькому районі Кіровоградської області на неправомірні дії, що ущемляють права, стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни», інших виплат, пов’язаних з її недоплатою, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з позовними вимогами до управління Пенсійного фонду в Бобринецькому районі Кіровоградської області обґрунтовуючи їх тим, що є пенсіонером та має статус "дитини війни", тому у відповідності до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6 – рп/2007 р., має право на щомісячну соціальну державну допомогу у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Оскільки відповідач не здійснив у відповідності до вказаних норм нарахування щомісячної соціальної допомоги за 2007-2009 роки, просить визнати його дії неправомірними та стягнути 10334 грн. 95 коп., з яких 7641 грн. 30 коп. - недоплачена державна допомога, 2693 грн. 65 коп. – компенсація за порушення строку виплати.
Позивач в судове засідання не з’явився, але в позовній заяві просить розглянути справу в його відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Представник відповідача надав заяву про розгляд справи без його участі, надавши заперечення на позов, в якому позов не визнав, зазначив, що Пенсійним Фондом за рахунок коштів Державного бюджету України у 2007 році та у 2008 році в межах асигнувань проводилася виплата пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених згідно із Законом України "Про соціальний захист дітей війни" з урахуванням пункту 12 ст.71 та ст..111 ЗУ "Про Державний бюджет на 2007 рік" з розрахунку 20,04 грн. на одну особу. Зазначає, що питання пов’язані з підвищенням пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст.. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" слід вирішувати шляхом внесення змін до Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Законом України "Про соціальний захист дітей війни" та Законом України "Про державний бюджет на 2009 рік" не передбачено коштів для проведення виплат підвищення до пенсії, у зв’язку з чим Управління Пенсійного Фонду не мало змоги здійснити виплату даного підвищення.
У відповідності до ч.3 ст.122 КАС України суд вважає за можливе судовий розгляд адміністративної справи провести в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку що позовна заява підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом ч.1 ст. 58 Закону України "Про загальнообов’язкове пенсійне страхування" Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.
З матеріалів справи вбачається, що позивач – ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має статус дитини війни, вказані обставини підтверджуються також відміткою в пенсійному посвідченні № НОМЕР_1, виданого на ім’я ОСОБА_1
На підставі того, що позивач належить до категорії «дітей війни» у відповідності до Закону України "Про соціальний захист дітей війни", суд вважає, що на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України "Про соціальний захист дітей війни", в тому числі й право на підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком, як це передбачено статтею 6 зазначеного Закону.
Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
При цьому статтею 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Однак, суд вважає за можливе застосувати саме частину 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України "Про соціальний захист дітей війни", оскільки цей закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, що не суперечить вимогам частини 3 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Також суд вважає, за необхідне застосувати дану норму Закону, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою названої статті мінімального розміру пенсії за віком.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для «дітей війни» є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону, є «дітьми війни». Тобто, фактично ця щомісячна надбавка є формою реалізації Конституційного права громадян, які є «дітьми війни», на соціальний захист.
Враховуючи те, що позивач є «дитиною війни», він наділений державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на підвищення до пенсії.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» «дітям війни» до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була призупинена п.12 ст.71 і ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Рішенням Конституційного суду України № 6-рп від 09.07.2007 року положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо призупинення дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані неконституційними.
Законом України “Про Державний бюджет на 2008 рік”, а саме п.2 ч.41 ст.85 було внесено зміни до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та визначено, що на 2008 рік щомісячна соціальна допомога виплачується в розмірі надбавки встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року вищезазначені зміни визнані неконституційними та втратили чинність з дня їх ухвалення.
Рішення Конституційного Суду України мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними та є обов’язковим до виконання на території України та відповідно до ст.73 Закону України “Про Конституційний Суд України” у разі, якщо акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), вони оголошуються нечинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність .
Таким чином, після прийняття вищезазначених рішень Конституційного Суду України, а також враховуючи те, що дія статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не зупинялася на 2009 рік чинним законодавством, відповідач повинен був здійснити перерахунок пенсії позивачу у розмірах, передбачених ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", відповідно з 09.07.2007 року по 31.12.2007 рік та з 22.05.2008 року по 31.12.2009 рік.
Встановлені в судовому засіданні обставини дають підставу суду зробити висновок про те, що в період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 рік та з 22.05.2008 року по 31.12.2009 рік право позивача на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком передбаченого ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", було обмежено відповідачем, який незаконно не здійснив відповідний перерахунок та виплату пенсії у відповідності до зазначеної норми Закону без належних для цього правових підстав, а тому суд приходить до висновку, що бездіяльність відповідача по справі управління Пенсійного фонду України у Бобринецькому районі, щодо нездійснення перерахунку та виплати позивачу підвищення до пенсії в розмірі, встановленому ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” є протиправною.
Порушені позивачем права підлягають усуненню шляхом зобов’язання відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу пенсії у відповідності до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 рік та з 22.05.2008 року по 31.12.2009 рік.
Доводи представника відповідача про відсутність порядку перерахунку та виплати зазначеного підвищення пенсії та відсутності відповідного фінансування не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, так як саме на органи Пенсійного фонду України покладено обов'язок перерахування та виплати пенсії з відповідними підвищеннями.
В частині вимог позивача про зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити фіксовану суму підвищення пенсії, то в цій частині в задоволенні позову слід відмовити, оскільки обов'язок по здійсненню перерахунку належних до виплати грошових сум законом покладено на управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді, у зв'язку із чим суд не може виконувати обов'язки суб'єктів владних повноважень, покладених на них законом. З цих підстав суд не вправі здійснювати перерахунок належного підвищення, а тому відмовляє у задоволенні позову про зобов'язання відповідача виплатити підвищення до пенсії у певній сумі.
Крім того вимоги позивача щодо індексації невиплаченої у відповідності до ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» за період з 2007 року по 2009 роки та стягнення з відповідача 2693 грн. 65 коп., то вони не ґрунтуються на законі, оскільки стаття 3 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати” передбачає індексацію нарахованих, але не виплачених доходів. У випадку позивача спірне підвищення до пенсії відповідачем взагалі не нараховувалось, а тому відсутні підстави його індексувати.
Приймаючи до уваги вимоги позивача, а також встановлені судом та підтверджені матеріалами справи обставини щодо дій відповідача у період 2007-2009 рр., який після прийняття Конституційним Судом України рішення №9-рп/2007 та № 10- рп/ 2008 не тільки повинен був діяти відповідно до вимог ст.6 Закону 3 2195-ІУ від 18.11.2004р., а й зобов’язаний був роз’яснити позивачу про відновлення права на отримання пенсії, підвищеної на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, що зроблено не було, а тому відповідно до вимог ч.2 ст.11 КАС України суд виходить за межі позовних вимог, оскільки вважає, що це необхідно для позовного захисту порушених прав, свобод та інтересів позивача, на захист яких подано позов, та вважає за доцільне поновити строк звернення до суду, який пропущено з поважних причин.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 6, 10 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", ст.ст. 28, 58 Закону України "Про загальнообов’язкове пенсійне страхування", ст. 62 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік", Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007, Законом “Про Державний бюджет на 2008 рік”, Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008, ст.ст. 2, 7, 11, 69-71, 99, 158-163, 256 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Поновити ОСОБА_1 строк звернення до адміністративного суду за захистом прав до управління Пенсійного фонду України в Бобринецькому районі Кіровоградської області.
Визнати незаконною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Бобринецькому районі Кіровоградської області щодо своєчасного перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком у відповідності до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 рік та з 22.05.2008 року по 31.12.2009 рік.
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Бобринецькому районі Кіровоградської області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 09.07.2007 року по 31.12.2007 рік та з 22.05.2008 року по 31.12.2009 рік відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена до адміністративного суду апеляційної інстанції – Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Бобринецький районний суд Кіровоградської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови протягом 10 днів з дня її складення в повному обсязі та протягом 20 днів після цього апеляційної скарги.
Суддя Замша О.В.