Справа № 22ц-5019/ 2008 р.

Головуючий в суді І інстанції Зінченко О.М.

Доповідач Хопта С.Ф.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 лютого 2009 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого Хопти С.Ф.,

суддів: Даценко Л.М., Суханової Є.М.,

при секретарі Приходько Л. Г.,

розглянула у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за позовом прокурора Обухівського району в інтересах держави в особі Обухівської районної державної адміністрації. Державного комітету України по водному господарству до ОСОБА_1, третя особа човново-стоянковий кооператив „Риф" про знесення самовільно збудованої споруди за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Обухівського районного суду Київської області від З листопада 2008 року,

встановила:

У липні 2008 року прокурор звернувся із зазначеним позовом, посилаючись на те, що відповідач самочинно, без належного дозволу побудував будинок та елінг на земельних ділянках, що розташовані в межах прибережної захисної смуги Канівського водосховища.

Просив зобов'язати відповідача знести самовільно збудований будинок та елінг на земельних ділянках № 72, 74, 76, що розташовані в межах ЧСК „Риф".

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 3 листопада 2008 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду з ухваленням нового рішення про відмову в позові з підстав неправильного застосування норм матеріального права. порушення норм процесуального права.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно ч. 2 ст. 60 Земельного кодексу України та ч. 2 ст. 88 Водного кодексу України прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води для великих річок, водосховищ на них та озер -100 метрів.

У відповідності з вимогами ст. 61 Земельного кодексу України, ст. 89 Водного кодексу України у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється будівництво будь-яких споруд ( крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів.

Відповідно ч. 1 ст. 22 Закону України „Про основи містобудування", забудова земельних ділянок, що надаються для містобудівних потреб, здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою у порядку, передбаченою законом та отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

Згідно ч. 1 ст. 23 Закону України „ Про планування і забудову територій" будівництво об'єктів містобудування здійснюється згідно з законодавством, державними стандартами, нормами та правилами, регіональними і місцевими планами забудови, містобудівною та проектною документацією.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_1. є членом ЧСК „Риф", з яким він

19.05.2007 року уклав договір про передачу земельних ділянок № 72, 74, 76 площею 300 кв.м. в тимчасове користування для організації стоянки плавзасобу та організації зони відпочинку.

Розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації №814 від 08.12.2004 року човново-стоянковому кооперативу „РИФ" була надана у користування на умовах оренди земельна ділянка площею 6, 1269 га за рахунок земель державної власності на території Української міської ради Обухівського району Київської області строком на 49 років під розміщення човнової станції. Земельна ділянка передана для культурно-оздоровчих та рекреаційних цілей.

9 грудня 2004 року між Обухівською районною державною адміністрацією та ЧСК „Риф" був укладений договір оренди зазначеної земельної ділянки площею 6, 1269 га, виділеної в натуру.

ОСОБА_1. на вказаній вище земельній ділянці на відстані здійснив будівництво капітальних споруд, а саме будинку та елінгу, при цьому відповідний проект не розроблявся, а необхідна технічна документація відсутня.

Спірні будівлі (споруди) збудовані відповідачем самочинно всупереч цільовому призначенню землі та з істотним порушенням будівельних норм і правил, право власності на них не оформлялось.

Постановою інспекції архітектурного будівельного контролю у Київській області № 126 від

21.04.2008 року у справі про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1. був притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу за самочинне будівництво будинку та елінгу.

ОСОБА_1. постанову не оскаржував, сплатив штраф.

За таких обставин, суд дійшов обгрунтованого висновку про задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом не перевірено, чи забудована територія є територією прибережної захисної смуги Канівського водосховища спростовуються дослідженими доказами про те, що територія ЧСК „Риф" омивається водами Канівського водосховища.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що елінг є тимчасова споруда і був збудований відповідно укладеного договору не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються дослідженими доказами про те, що будівлі (споруди) збудовані відповідачем самочинно всупереч цільовому призначенню землі та з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Доводи ОСОБА_1 про неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права не заслуговують на увагу, спростовуються матеріалами справи та висновками суду.

Решта доводів апеляційної скарги не грунтуються на доказах та законі і не спростовують висновків суду, викладених у рішенні.

Перевіряючи законність і обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, -заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, коли рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів відхиляє апеляційну скаргу та залишає рішення суду без змін.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 3 листопада 2008 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.