Справа № 22-ц-1255-Ф/09 Головуючий у першій інстанції Самойлова О.В.
Суддя - доповідач Іщенко В.І.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
у м. Феодосії
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2009 року м. Феодосія
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:
головуючого судді: Іщенка В.І.,
суддів Авраміді Т.С., Полянської В.О.,
при секретарі: Алієвій Е.Е.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Управління виробничого житлово-комунального господарства» смт. Щебетівка м.Феодосія про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, за апеляційною скаргою представника Комунального підприємства «Управління виробничого житлово-комунального господарства» смт. Щебетівка м.Феодосія - Мамутова Шевкета Сервєровича на рішення Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 31 липня 2009 року,
ВСТАНОВИЛА:
У листопаді 2008 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Комунального підприємства «Управління виробничого житлово-комунального господарства» смт. Щебетівка м.Феодосія (далі - КП «УВЖКГ») про скасування наказу директора Комунального підприємства «Управління виробничого .житлово-комунального господарства» смт.Щебетівка № 61-ОТ від 20 жовтня 2008 року про її звільнення за п.4 ст.40 КЗпП України за прогули без поважних причин з 01.08. по 18.09.2008 року, поновлення на роботі на посаді машиніста насосних установок, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди у сумі 3000 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що вона з 01 грудня 2005 року працювала у відповідача на посаді машиніста насосних установок. Наказом № 61-ОТ від 20 жовтня 2008 року вона була звільнена за п.4 ст. 40 КЗпП України за прогули. Позивач вважає, що звільнення є незаконним, оскільки прогулів вона не допускала, 04 жовтня 2008 року до неї на роботу приїхали голова селищної ради та начальник дільниці і відсторонили її від роботи, посилаючись на те, що мається наказ про її звільнення. Раніше директор КП «УВЖКГ» неодноразово пропонував їй звільнитися за власним бажанням, а якщо вона не звільниться добровільно, то буде звільнена за прогули. Про наявність прогулів вона дізналася з наказу про звільнення. ОСОБА_1 зазначає, що неправомірним звільненням їй спричинена моральна шкода, яку вона оцінює в 3000 грн., мотивуючи це тим, що з моменту звільнення випробовувала моральне приниження, депресію, погіршення стану здоров'я, оскільки у неї підвищився артеріальний тиск, головний біль, безсоння, втрата апетиту, в зв'язку чим вона була вимушена звернутися в лікарню за медичною допомогою.
Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 31 липня 2009 року позов ОСОБА_1 задоволений частково: скасований наказ директора КП «УВЖКГ» № 61-ОТ від 20 жовтня 2008 року про звільнення ОСОБА_1 за п. 4 ст. 40 КЗпП України з 20 жовтня 2008 року за скоєння прогулів без поважних причин з 01 серпня по 18 вересня 2008 року; поновлено ОСОБА_1 на посаді машиніста насосних установок КП «УВЖКГ» смт. Щебетівка; стягнуто з КП «УВЖКГ» смт. Щебетівка на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 21 жовтня 2008 року по 31 липня 2009 року в сумі 7250 грн. 76 коп.3 урахуванням страхових та інших обов'язкових виплат, моральну шкоду у сумі 500 грн., судові витрати у сумі 16грн., а всього 7766 грн. 76 коп. У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Стягнено з відповідача на користь держави судовий збір у сумі 72 грн. 51 коп. та недоплачену суму збору за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 22 грн. 50 коп. Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді машиніста насосних установок та стягнення на її користь заробітної плати за один місяць, допущено до негайного виконання.
Представник відповідача Мамутов Ш.С. не погодився з таким судовим рішенням та подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване ним судове рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування суттєвих обставин по справі і надання неналежної правової оцінки доказам, які надавалися апелянтом.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга представника КП «УВЖКГ» - Мамутова Ш.С. не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позові вимоги ОСОБА_1 про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів відсутності ОСОБА_1 на роботі з 01.08. по 18.09.2008 року. Суд вказав, що після переведення ОСОБА_1 на насосну станцію у смт. Щебетівка з 01.08.2008 року, позивач працювала саме у смт. Щебетівка і не була у цей час підлеглою ОСОБА_5, який є начальником дільниці с. Краснокам'яннка, що визнав в судовому засіданні представник відповідача, тому докладна ОСОБА_5 про відсутність на роботі ОСОБА_1 на станції с. Краснокам'янка не має правового значення для вирішення даної справи. Доводи представника відповідача про те, що ОСОБА_1 передала ключ від насосної станції водію ОСОБА_2, а сама не з'являлася на робоче місце, спростовуються показаннями допитаних у суді свідків ОСОБА_3, ОСОБА_2 Суд першої інстанції дійшов до висновку про правомірність вимог ОСОБА_1 про скасування наказу № 61-ОТ від 20 жовтня 2008 року, як такого, що не відповідає вимогам трудового законодавства України, а отже звільнення ОСОБА_1 з роботи не можна визнати правомірним і позивачка підлягає поновленню на посаді машиніста насосних установок, а крім того з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу.
З такими висновками суду погоджується колегія суддів, оскільки судом правильно встановлені фактичні обставини справи, характер спірних правовідносин і ухвалено судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального закону.
Відповідно до ч.1 ст.303 Цивільного процесуального кодексу У країн/, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 відповідно до наказу № 40-ОК від 30.11.2005 року була прийнята на роботу машиністом насосних установок КП Управління виробничого житлово-комунального господарства з 01.12.2005 року. Наказом № 45-ОТ від 01 серпня 2008 року у зв'язку з виробничою необхідністю машиніста насосних установок ОСОБА_1 з 01 серпня по 20 вересня 2008 року переведено з дільниці сел. Краснокам'янка на насосну станцію № 5 смт. Щебетівка(а.с.43). Наказом директора КП «ВУЖКГ» № 61-ОТ від 20 жовтня 2008 року ОСОБА_1 була звільнена за п.4 ст.40 КЗпП України, за прогули без поважних причин за період з 01 серпня по 18 вересня 2008 року(а.с.5).
Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Частинами 1 і 4 статті 149 КЗпП України, передбачено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення і стягнення оголошується у наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.
Матеріали справи не містять доказів, що перед застосуванням дисциплінарного стягнення відповідач вимагав від працівника пояснення з приводу прогулів та про відмову ОСОБА_1 надати пояснення щодо факту порушення трудової дисципліни.
Посилання апелянта на порушення ОСОБА_1 посадової Інструкції машиніста насосних установок, відносно необхідності вести записи в журналі роботи насосних установок, є неспроможними, оскільки відповідно довідки КП «ВУЖКГ» від 23 червня 2009 року, вказана інструкція затверджена і діє з 01 січня 2009 року, а станом на 2008 рік посадова інструкція була відсутня(а.с.83).
Суд першої інстанції належним чином оцінив показання свідків, які були допитані у судовому засіданні, і які підтвердили, що ОСОБА_1 постійно була присутня на насосній станції та прогулів не допускала.
Вказане підтверджується довідкою про нарахування ОСОБА_1 заробітної плати за період з квітня по вересень 2008 року ОСОБА_1 в розмірі 4962 гри. 48 коп. яка була нарахована на підставі табелю обліку використання робочого часу (типова форма № П-5), що вбачається з пояснень бухгалтера ОСОБА_4, яка заповнювала табелі(а.с.51).
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що до не надання відповідачем належних та допустимих доказів стосовно відсутності ОСОБА_1 на робочому місці з 1 серпня по 18 вересня 2008 року, оскільки такі докази у матеріалах справи відсутні.
Не заслуговує на увкгу посилання апелянта, у підтвердження прогулу ОСОБА_1 у період з 1 серпня цо 19 вересня 2008 року, на її реєстрацію як фізичної особи -підприємця, оскільки законодавством України не встановлено обмежень, щодо зайняття підприємницькою діяльністю особи, яка працює на іншій роботі, а також виконувати роботу на умовах сумісництва.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки відповідно до частини 2 статті 235 КЗпП України при винесені рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи.
Також колегія суддів погоджується з висновком суду про стягнення з відповідача 500 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про правильність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції, ухвалення його з дотриманням вимог норм матеріального і процесуального права, з урахуванням усіх суттєвих обставин у справі та наданням належної правової оцінки доказам у справі, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги представника КП «УВЖКГ» - Мамутова Ш.С. та скасування оскаржуваного ним рішення не вбачається.
На підставі наведеного і, керуючись статтями 303, 307, 308, 313-315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати по цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу представника Комунального підприємства «Управління виробничого житлово-комунального господарства» смт. Щебетівка м.Феодосія -Мамутова Шевкета Сервєровича на рішення Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 31 липня 2009 року відхилити.
Рішення Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 31 липня 2009 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної, сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців до суду касаційної інстанції.