СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" вересня 2019 р.                                                                                   Справа № 25/7  

          Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Геза Т.Д., суддя Бородіна Л.І., суддя  Мартюхіна Н.О.

Секретар судового засідання – Соляник Н.В.

за участю:

від позивача  (апелянта)  – Майданевич Г.А.

від відповідача – Паламаренко Т.І.

від ДВС – не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду  

апеляційну скаргу Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, м.Київ, (вх.№2658 Д/2)

на ухвалу Господарського суду Донецької області від 05.08.2019 у справі № 25/7 (суддя Харакоз К.С., постановлену у м.Харків 05.08.2019 о 12:55 год.),

за результатом розгляду скарги Приватного акціонерного товариства “Концерн Стирол”, м.Горлівка

на дії Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в особі Відділу примусового виконання рішень,

у справі № 25/7

за позовом Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, м.Київ,

до відповідача Публічного акціонерного товариства “Концерн Стирол”, м.Горлівка,

про стягнення 732998147,45 грн.,

ВСТАНОВИВ:

24.07.2019 на адресу господарського суду Донецької області надійшла скарга Приватного акціонерного товариства “Концерн Стирол” №1056/07-19 від 18.07.2019 на дії Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в особі Відділу примусового виконання рішень, в якій скаржник просив суд:

1) Прийняти до розгляду скаргу ПрАТ “Концерн Стирол” на дії Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в особі Відділу примусового виконання рішень, що виявились у прийнятті головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України постанови ВП №58667587 від 19.03.2019 про відкриття виконавчого провадження, за Ухвалою Господарського суду Донецької області від 07.10.2015 про затвердження Мирової угоди у справі № 25/7,

2) Визнати неправомірними дії Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в особі Відділу примусового виконання рішень, що виявились у прийнятті головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України постанови ВП №58667587 від 19.03.2019 про відкриття виконавчого провадження, за Ухвалою Господарського суду Донецької області від 07.10.2015 про затвердження Мирової угоди у справі № 25/7,

3) Визнати незаконною постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ВП № 58667587 від 19.03.2019 про відкриття виконавчого провадження за ухвалою Господарського суду Донецької області від 07.10.2015 про затвердження Мирової угоди у справі № 25/7.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 05.08.2019 у справі № 25/7 скаргу Приватного акціонерного товариства “Концерн Стирол” №1056/07-19 від 18.07.2019 на дії Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в особі Відділу примусового виконання рішень, задоволено повністю.

Визнано неправомірними дії Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в особі Відділу примусового виконання рішень, що виявились у прийнятті головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України постанови ВП №58667587 від 19.03.2019 про відкриття виконавчого провадження, за Ухвалою господарського суду Донецької області від 07.10.2015 про затвердження Мирової угоди у справі № 25/7.

Визнано незаконною постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ВП №58667587 від 19.03.2019 про відкриття виконавчого провадження за ухвалою господарського суду Донецької області від 07.10.2015 про затвердження Мирової угоди у справі № 25/7.

Суд першої інстанції в ухвалі від 05.08.2019 зазначив, що підставою для відкриття виконавчого провадження стало завершення антитерористичної операції, що проводилася у зв`язку з подіями в окремих районах Донецької та Луганської областей, тобто настала обставина для завершення відстрочки виконання судового рішення, встановленої ухвалою господарського суду Донецької області від 07.10.2015.

Господарський суд Донецької області дійшов до висновку, що встановлена мировою угодою та затверджена ухвалою суду відстрочка виконання судового рішення до теперішнього часу не закінчилася, оскільки, укладаючи мирову угоду від 16.09.2015, затверджену ухвалою господарського суду Донецької області від 07.10.2015, сторони керувались саме фактичними обставинами, а не формальним найменуванням військової операції - “антитерористична операція”, головною метою якої є звільнення тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях та відновлення на цих територіях конституційного ладу України

Враховуючи вищенаведене та те, що на теперішній час відсутнє офіційне або інше оприлюднення нормативного акту про завершення антитерористичної операції, суд першої інстанції дійшов висновку, що державний виконавець повинен був повернути виконавчий документ - ухвалу господарського суду Донецької області від 07.10.2015 стягувачу на підставі пп. 8 ч.1 ст.37 Закону України “Про виконавче провадження”, а не відкривати виконавче провадження, та задовольнив скаргу Приватного акціонерного товариства “Концерн Стирол” №1056/07-19 від 18.07.2019 на дії Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в особі Відділу примусового виконання рішень в повному обсязі.

Позивач - Дочірня компанія “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу господарського суду Донецької області від 05.08.2019 у справі № 25/7 та відмовити ПрАТ “Концерн Стирол” у задоволенні скарги на дії Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в особі Відділу примусового виконання рішень, що виявились у прийнятті головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель І.В. постанови ВП №58667587 від 19.03.2019 про відкриття виконавчого провадження, за Ухвалою господарського суду Донецької області від 07.10.2015 про затвердження Мирової угоди у справі № 25/7 в повному обсязі.

Апелянт вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з неправильним застосуванням норм матеріального (ст.ст. 4, 26, 37 Закону України «Про виконавче провадження») та процесуального (ст.ст. 76, 77, 86 Господарського процесуального кодексу України) права.

Апелянт посилається на те, що Указ Президента №116/2018 “Про затвердження рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30 квітня 2018 року “Про широкомасштабну антитерористичну операцію в Донецькій та Луганській областях”, який оприлюднено у офіційному друкованому виданні, свідчить про завершення антитерористичної операції з 14:00 30.04.2018 року.

На його думку, про завершення антитерористичної операції свідчать також Закон України “Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях” від 18.01.2018 та інформація з сайту Адміністрації Президента України та АТЦ при СБ України.

Апелянт вважає, що продовження військових дій та відсутність контролю над окремими районами не є підставою для невиконання ПрАТ «Концерн Стирол» ухвали господарського суду Донецької області від 07.10.2015 про затвердження мирової угоди, оскільки її виконання має розпочатися боржником з місяця, що слідує за місяцем, в якому набере чинності нормативно-правовий акт про завершення антитерористичної операції, а не про завершення військових дій, тобто з травня 2018 року.

У відзиві на апеляційну скаргу Приватне акціонерне товариство “Концерн Стирол” вважає, що твердження та доводи, викладені стягувачем в апеляційній скарзі, за своїм змістом не вказують, яким саме нормам не відповідає скарга на дії державної виконавчої служби та ухвала суду першої інстанції, що оскаржується.

Відповідач вважає, що  офіційне оприлюднення зазначених у апеляційній скарзі нормативно-правових документів не свідчить про завершення антитерористичної операції. Крім того, на думку відповідача, обставинами, які мають загальновідомий характер підтверджується, що на даний час відсутні підстави для її завершення.

Приватне акціонерне товариство “Концерн Стирол” зазначає, що оскільки антитерористична операція на даний час триває, тому не закінчилася відстрочка, встановлена мировою угодою, затвердженою ухвалою господарського суду Донецької області від 07.10.2015, оскільки початок виконання мирової угоди безпосередньо пов`язаний із фактом закінчення антитерористичної операції.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.08.2019 сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий суддя – Геза Т.Д., суддя Мартюхіна Н.О., суддя Шутенко І.А.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.08.2019  відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” на ухвалу господарського суду Донецької області від 05.08.2019 у справі № 25/7, розгляд справи призначено на 18.09.2019.

Про дату, час та місце судового засідання учасники провадження повідомлені належним чином.

У зв`язку з відпусткою судді-члена колегії Шутенко І.А. на дату призначення справи до розгляду, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.09.2019 сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий суддя – Геза Т.Д., суддя Бородіна Л.І., суддя Мартюхіна Н.О.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з приписами          статті          271 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 2 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Фіксація судового засідання апеляційної інстанції здійснювалась за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно вимог ст.ст.222, 223 та п.17.7 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України в порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.270 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши суддю-доповідача, присутніх у судовому засіданні представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з урахуванням повноважень, визначених в ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила.

За приписами ст. 129 Конституції України та ст. 326 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України і виконуються в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження».

Статтею 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч.1 ст. 327 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст.339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження»).

Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права, обов`язковості виконання рішень, законності, диспозитивності, справедливості, неупередженості та об`єктивності, гласності та відкритості виконавчого провадження, розумності строків виконавчого провадження, співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями, забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців. (ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно ч.1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання. У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти. У разі пред`явлення до примусового виконання рішення міжнародного юрисдикційного органу у випадках, передбачених міжнародним договором України, такий виконавчий документ повинен відповідати вимогам, встановленим міжнародним договором України.

Згідно з ч.ч.1, 5 ст.26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього заяви або повідомлення, передбачених частиною першою цієї статті, отримує в Єдиному державному реєстрі виконавчих документів електронну копію виконавчого документа та виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

З аналізу вищевказаних положень Закону України "Про виконавче провадження" вбачається, що державний виконавець зобов`язаний прийняти виконавчий документ до виконання та відкрити виконавче провадження у разі відповідності виконавчого документа вимогам, зокрема, передбаченими ст.ст.4, 26 Закону України "Про виконавче провадження", або повернути виконавчий документ без прийняття до виконання.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду Донецької області від 22.04.2013 у справі №25/7 позовні вимоги Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” до Публічного акціонерного товариства “Концерн Стирол” про стягнення 74.840.452,99 грн. основного боргу, пені у розмірі 20.590.376,71 грн., 3% річних – 2.240.477,91 грн. та інфляційних втрат у розмірі 5.529.903,32 грн., задоволено частково. Зменшено розмір пені на 20 % - до 16.472.301,36 грн. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства “Концерн Стирол” на користь Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” 74.840.452,99 грн. основного боргу, 16.472.301,36грн. пені, 25.500,00грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

30.04.2013 винесено додаткове рішення, яким стягнуто з Публічного акціонерного товариства “Концерн Стирол” на користь Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” 3% річних у розмірі 2.240.477,91 грн. та інфляційні у розмірі 5.529.903,32 грн.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.02.2015р. по справі №25/7пеляційну скаргу залишено без задоволення; рішення господарського суду Донецької області від 22.04.2013р. у справі №25/7 скасовано в частині зменшення пені      на 20% - до 16.472.301,36 грн.; прийнято у вказаній частині нове рішення, яким стягнуто з Публічного акціонерного товариства “Концерн Стирол” на користь Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” 20.590.376,71 грн. пені; в іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 22.04.2013р. у справі №25/7 залишено без змін.

Господарським судом Запорізької області 26.02.2015 видано наказ на примусове виконання постанови Харківського апеляційного господарського суду від 03.02.2015.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 07.10.2015 затверджено мирову угоду від 16.09.2015, укладену між Публічним акціонерним товариством “Концерн Стирол” та Дочірньою компанією “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 22.10.2015 наказ господарського суду Запорізької області від 26.02.2015 по справі №25/7 визнано таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства “Концерн Стирол” на користь Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” основного боргу - 74840452,99 грн., 25500,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Як вбачається із тексту мирової угоди від 16.09.2015, затвердженої ухвалою господарського суду Донецької області від  07.10.2015, боржник зобов`язується сплатити на користь Стягувача 74 840 452,99 гривень (сімдесят чотири мільйони вісімсот сорок тисяч чотириста п`ятдесят дві гривні 99 коп.) суму основного боргу, 25 500,00 гривень (двадцять п`ять тисяч п`ятсот грн. 00 коп.) державного мита (судового збору) та 236,00 гривень (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу рівними частинами щомісячно впродовж 23 місяців по 3 119 424,54 грн. (три мільйони сто дев`ятнадцять тисяч чотириста двадцять чотири гривні 54 коп.), а в двадцять четвертому місяці 3119424,57 грн. (три мільйони сто дев`ятнадцять тисяч чотириста двадцять чотири гривні 57 коп.) починаючи з місяця, що слідує за місяцем, в якому завершиться антитерористична операція, що проводиться у зв`язку з подіями в окремих районах Донецької та Луганської областей.

При цьому місяцем, в якому завершиться антитерористична операція, вважається місяць, в якому набере чинності нормативно-правовий акт про завершення антитерористичної операції.

З матеріалів справи вбачається, що 19.03.2019 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №58667587 про примусове виконання ухвали господарського суду Донецької області від 07.10.2015 про затвердження Мирової угоди у справі № 25/7.

Судом встановлено, що вищевказаною мировою угодою сторони у справі № 25/7 досягли домовленості встановити відстрочку та розстрочку сплати грошових коштів до моменту закінчення проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

Згідно з ч.1 ст. 1 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року  № 405/2014  та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Аналіз вищевказаної правової норми дає змогу дійти висновку, що законодавцем чітко визначено період проведення АТО, а саме з 14.04.2014 (набрання чинності Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України") до дати набрання чинності Указу Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

В той же час, Президентом України до теперішнього часу не видавалось жодного Указу про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України, а існуючі в даний час події в Донецькій та Луганській областях, свідчать про подальше проведення заходів, направлених на боротьбу з тероризмом, військових дій, звільнення заручників, тощо.

Що стосується доводів Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", що антитерористична операція закінчила свою дію 30.04.2018 (з моменту прийняття Указу Президента України від 30.04.2018 № 116/2018 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30 квітня 2018 року "Про широкомасштабну антитерористичну операцію в Донецькій та Луганській областях"), останні не приймаються судовою колегією апеляційної інстанції, зважаючи на наступне.

Указом Президента України від 30.04.2018 № 116/2018 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30 квітня 2018 року "Про широкомасштабну антитерористичну операцію в Донецькій та Луганській областях" вирішено увести в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30 квітня 2018 року "Про широкомасштабну антитерористичну операцію в Донецькій та Луганській областях" (додається, для службового користування).

Указом Президента України від 30.04.2018 № 116 “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30 квітня 2018 року “Про широкомасштабну антитерористичну операцію в Донецькій та Луганській областях” визначено наступне:

“Відповідно до статті 107 Конституції України постановляю:

1. Увести в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30 квітня 2018 року “Про широкомасштабну антитерористичну операцію в Донецькій та Луганській областях” (додається, для службового користування)”.

Вищевказане рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30 квітня 2018 року "Про широкомасштабну антитерористичну операцію в Донецькій та Луганській областях" має обмежений доступ, відсутнє у вільному доступі, що унеможливлює можливість дослідження його змісту.

В той же час, зміст вищевказаного Указу Президента України від 30.04.2018 №116/2018 свідчить про відсутність в останньому будь-яких посилань на закінчення проведення антитерористичної операції, та навпаки, його зміст дає змогу дійти висновку про введення Президентом України та РНБО України широкомасштабної антитерористичної операції в Донецькій та Луганській областях.

Отже, зважаючи на відсутність жодних прийнятих Президентом України указів про завершення проведення антитерористичної операції, та наявність Указу Президента України від 30.04.2018 № 116/2018, яким введено широкомасштабну антитерористичну операцію, судова колегія апеляційної інстанції погоджується із висновком місцевого господарського суду, що станом на прийняття оскаржуваної ухвали АТО не завершена.

Як вже зазначалось вище, ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює певні вимоги до змісту виконавчого документу. Однією із таких вимог є зазначення в виконавчому документі строку пред`явлення рішення до виконання (п.7 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження»).

При цьому, аналіз положень Закону України «Про виконавче провадження» свідчить, що в виконавчому документі повинно бути зазначено не тільки строк пред`явлення рішення до виконання, а і фактичне настання такого строку, із настанням якого пов`язується можливість стягувача пред`явити виконавчий документ до виконання до органу державної виконавчої служби.

Зміст резолютивної частини ухвали господарського суду Донецької області від 07.10.2015 у справі №25/7 про затвердження мирової угоди свідчить, що остання може бути пред`явлена до примусового виконання з врахуванням однорічного строку пред`явлення виконавчих документів до виконання, встановленого  статтею 22 Закону України «Про виконавче провадження», протягом тридцяти шести місяців, починаючи з місяця, що слідує за місяцем в якому набере чинності нормативно-правовий акт про завершення антитерористичної операції.

Можливість пред`явлення до виконання ухвали господарського суду Донецької області від 07.10.2015 у справі №25/7 виключно після закінчення проведення антитерористичної операції також передбачена і у тексті мирової угоди, укладеної між сторонами.

Як вже зазначалося вище, антитерористична операція на території Донецької та Луганської областей триває до теперішнього часу, що свідчить про ненастання строку пред`явлення ухвали господарського суду Донецької області від 07.10.2015 у справі №25/7 до виконання та невідповідність вказаного виконавчого документу положенням Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, зокрема, якщо:

7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень.

Враховуючи, що строк пред`явлення ухвали господарського суду Донецької області від 07.10.2015 у справі №25/7 до виконання не настав, постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження не відповідає вимогам п.7 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку із чим державний виконавець повинен був повернути зазначений виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання на підставі п.6 ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження».

Аналогічний висновок викладено в ухвалі Верховного суду від 09.09.2019 у справі №9/5014/969/2012(5/65/2011) та у постановах Східного апеляційного господарського суду від 22.07.2019 у справі №9/5014/969/2012(5/65/2011), від 08.08.2019 у справі № 3/5014/866/2012(9/11/2011).

За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов обгрунтованого висновку щодо наявності підстав для визнання постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ВП № 58667587 від 19.03.2019 про відкриття виконавчого провадження за ухвалою Господарського суду Донецької області від 07.10.2015 про затвердження Мирової угоди у справі № 25/7 незаконною та визнання дій державного виконавця щодо її прийняття неправомірними.

Разом з тим, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що державний виконавець повинен був повернути виконавчий документ стягувачу на підставі п.п. 8 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки повернення виконавчого документу стягувачу на підставі вказаної норми можливо лише в разі наявності відкритого виконавчого провадження, а не на стадії вирішення питання щодо прийняття виконавчого документа до виконання.

Однак вищевказаний висновок суду не призвів до прийняття неправильного рішення, у зв`язку з чим відсутні підстави для скасування ухвали господарського суду Донецької області від 05.08.2019 у справі № 25/7.

Доводи апеляційної скарги Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” на ухвалу господарського суду Донецької області від 05.08.2019 у справі № 25/7 не спростовують висновків суду першої інстанції.

За таких обставин, апеляційна скарга Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” на ухвалу господарського суду Донецької області від 05.08.2019 у справі № 25/7 не підлягає задоволенню.

Ухвала господарського суду Донецької області від 05.08.2019 у справі № 25/7 підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” на ухвалу господарського суду Донецької області від 05.08.2019 у справі № 25/7 залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Донецької області від 05.08.2019 у справі № 25/7 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок та строки оскарження постанови передбачені статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 20.09.2019

Головуючий суддя                                                                    Т.Д. Геза

Суддя                                                                                           Л.І. Бородіна

Суддя                                                                                           Н.О. Мартюхіна