ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.06.06 р. Справа № 7/73а
м. Донецьк, вул. Артема, 157
нарадча кімната
Суддя господарськогосуду Донецької області Малашкевич С. А.
при секретарі судового засідання Юриній І. Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом: Виробничого об”єднання шахтної геології та технічного буріння „Укрвуглегеологія”, м. Донецьк
до відповідача : Красноармійської ОДПІ, м. Красноармійськ
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 30.09.05 р. № 0001342340/0
за участю представників сторін:
від позивача – Гордієнко Н. Я. – юриск.; Щербинка О.М. – гол.бух.;
від відповідача – Луценко С. А. – ст. держ. под. інсп.; Гришкан О.Г. – гол.держ.под.рев.-інсп.;
В С Т А Н О В И В:
Виробниче об”єднання шахтної геології та технічного буріння „Укрвуглегеологія”, м. Донецьк звернулось до господарського суду з позовом до Красноармійської ОДПІ, м. Красноармійськ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 30.09.05 р. № 0001342340/0.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що він обґрунтовано у відповідності з п.п. 1.22.1 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” включив до складу валового доходу в 1 кв. 2005 р. суму кредиторської заборгованості у розмірі 3968 грн., в т. ч. 661 грн. – ПДВ, строк позовної давності по якій минув.
Відповідач позовні вимоги заперечує посилаючись на те, що підприємством не була здійснена компенсація вартості товарів, які воно отримало фактично безоплатно, а тому позивач не вправі був відносити їхню вартість до валових витрат, бо їх вартість не відповідає визначенню валових витрат, наведених у п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”. У зв”язку з чим, відповідач вважає, що донарахування податкових зобов”язань та застосування фінансових санкцій правомірне та проведено згідно з діючим законодавством.
Судом були досліджені письмові докази додані сторонами до матеріалів справи, заслухані пояснення і доводи сторін і обґрунтування вимог і заперечень.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив.
За результатами виїзної планової перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства Димитрівською геологорозвідувальною експедицію виробничого об”єднання шахтної геології та технічного буріння „Укрвуглегеологія”, код ЄДРПОУ 33161800 за період з 01.01.05 р. по 31.03.05 р., співробітниками Красноармійської ОДПІ, був складений акт від 26.09.05 р. № 111-23-3-33161800 (далі “акт перевірки”). Перевіркою було встановлено порушення позивачем у т. ч. п.п. 1.22 ст. 1, ст. 11, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” № 283/97-ВР від 22.05.97 р. (із змінами та доповненнями), - підприємством занижено податкове зобов”язання з податку на прибуток за 1 квартал 2005 р. в сумі 827 грн.
Відповідачем, на підставі акту перевірки, було прийняте податкове повідомлення-рішення від 30.09.05 р. № 0001342340/0, яким Димитрівській ГРЕ ВО шахтної геології та технічного буріння „Укрвуглегеологія” визначено суму податкового зобов”язання з податку на прибуток в сумі 997 грн., у т. ч. 170 грн. – штрафні (фінансові) санкції.
За результатами адміністративного оскарження, вказане повідомлення-рішення було залишено без змін.
Позивач просить визнати недійсним зазначене податкове повідомлення-рішення, посилаючись при цьому на незаконність його прийняття.
Суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню з наступних мотивів.
З акту перевірки вбачається, що у позивача лічиться кредиторська заборгованість перед постачальниками: Донецьке регіональне управління „Донецькгеологія” з 30.11.01р.; Красно армійська філія №3 АТЗТ АСМС з 30.06.04р.; ДВАТ „Шахта „Білозірська” з 31.01.02р.
За висновками перевіряючих позивач, в порушення п.5.1 ст5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” у 1 кв.2005р. не відкоригував валові витрати на суму вказаної вище кредиторської заборгованості в сумі 3307,43 грн., для стягнення якої закінчився строк позовної давності. На думку відповідача ця заборгованість є безповоротною фінансовою допомогою за визначенням п.1.22 ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.
З такими висновками суд не може погодитися.
Формування валових витрат здійснюється відповідно п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”. Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку – день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) – дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
Згідно п.5.1 ст.5 цього ж Закону валові витрати – сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідач в акті перевірки не встановив що придбані від постачальників ТМЦ не були використані в господарській діяльності позивача.
Закон України „Про оподаткування прибутку підприємств”, зокрема, його п.5.1 ст.5 не передбачає необхідність чи обов”язок платника податків проводити коригування валових витрат на суму заборгованості, по якій скінчився строк позовної давності.
Окрім того, відповідачем в акті перевірки взагалі не описані первинні документи, з яких він виходив при обчисленні строку позовної давності по зобов”язанням позивача з постачальниками. З акту перевірки слідує, що відповідач відраховував строк позовної давності, виходячи з наступних документів: акт передачі майна у зв”язку з реорганізацією підприємства та опис дебіторської та кредиторської заборгованості. Зазначені документи не є первинними, що відображають господарські операції позивача з контрагентами, тому не містять відомостей про суттєві умови господарських операцій у т.ч. строк виконання позивачем зобов”язань по сплаті отриманих ТМЦ.
Таке обчислення строку позовної давності не ґрунтується на приписах чинного законодавства. Зокрема, нормами Цивільного кодексу України встановлюєтся початок перебігу строку позовної давності з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про своє порушене право. Зазначене питання при перевірці відповідачем не досліджено, строк виконання позивачем зобов”язань по сплаті за ТМЦ перевіряючими не встановлений. Отже, відповідач, взагалі не довів, що строк позовної давності для стягнення заборгованості закінчився. До того ж, по одному з контрагентів, а саме Красноармійській філії №3 АТЗТ АСМС, де сума кредиторської заборгованості складає 3484,54 грн., датою виникнення такої заборгованості, як вказано перевіряючи ми є 30.06.04р. Тобто, навіть, якщо обчислювати строк позовної давності з цієї дати, то станом на 1 кв.2005р. трирічний строк не скінчився.
Посилання відповідача на те, що позивач не надав для перевірки первинні документи по взаємовідносинам з підприємствами – постачальниками (угоди, накладні тощо) не беруться судом до уваги, оскільки такі дії позивача не є підставою для зміни порядку обчислення строку позовної давності, а відповідач не позбавлений був права запросити необхідні документи, у т.ч. від контрагентів позивача по угодах або ініціювати зустрічні перевірки цих підприємств з метою встановлення фактичних обставин стосовно проведення господарських операцій.
За перелічених умов, суд вважає, що відповідач не довів, як того вимагає стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України, правомірність свого рішення про визначення позивачу податкового зобов”язання з податку на прибуток у сумі 827 грн. та штрафних санкцій в сумі 170 грн.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 4, 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, ст. ст. 86, 94, 159, 160, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Позовні вимоги Виробничого об”єднання шахтної геології та технічного буріння „Укрвуглегеологія”, м. Донецьк задовольнити.
Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Красноармійської ОДПІ від 30.09.05 р. № 0001342340/0 про визначення Димитрівській ГРЕ ВО шахтної геології та технічного буріння „Укрвуглегеологія” податкового зобов”язання з податку на прибуток у сумі 997 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Виробничого об”єднання шахтної геології та технічного буріння „Укрвуглегеологія”, м. Донецьк судовий збір в сумі 3,40 грн.
Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови в повному обсязі – з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова викладена у повному обсязі 05.06.06 р.
Суддя Малашкевич С.А.