КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 753/11953/19

провадження № 22-ц/824/12953/2019

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Писаної Т.О.

суддів - Приходька К.П., Журби С.О.

за участю секретаря судового засідання - Тімуш Д.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Дарницького районного суду міста Київ від 18 липня 2019 року за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне підприємство «Агропромінвест» про розірвання договору, стягнення передоплати та неустойки, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2019 року представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне підприємство «Агропромінвест» (надалі - ТОВ СП «Агропромінвест», відповідач) про розірвання договору, стягнення передоплати та неустойки.

18 липня 2019 року представник позивача звернувся до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежилі приміщення з №1 по № 10(групи приміщень №202) (літ. А) загальною площею 204, 40 кв.м, що знаходяться за адресо: місто Київ, бульвар Кольцова, будинок 14 к та належать ТОВ СП «Агропромінвест» на праві приватної власності в межах суми позовних вимог 1290893,40 грн (один мільйон двісті дев`яносто тисяч вісімсот дев`яносто три гривні, 40 коп).

Заяву обґрунтовує тим, що існують підстави для вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно.

Зазначає, що між позивачем та відповідачем укладено договір про виконання робіт, на виконання якого позивачем сплачено попередню оплату у розмірі, визначеному договором, але відповідачем порушено умови вказаного договору, роботи не виконані та не передані відповідачу, а позивачем вказані роботи не прийняті та не підписані акти приймання-передачі, тобто між сторонами дійсно виник спір.

Указує, що позивач у даній справі є споживачем послуг за договором про виконання робіт, що в свою чергу свідчить про наявність особливих прав та статусу, які визначені Законом України «Про захист прав споживачів». Відповідач протягом року з моменту укладення договору та виникнення договірних зобов`язань не виконує та не може їх виконати належним чином, внаслідок чого позивач має намір розірвати договір та вимагати повернення передоплати та стягнення неустойки.

Також зазначає, що відповідач визнав претензію позивача та частково повернув суму отриманої попередньої оплати, але в той же час більше ніж протягом п`яти місяців не здійснює будь-яких дій щодо повернення всієї суми попередньої оплати, що свідчить про небажання відповідача повертати повну суму попередньої оплати, чого фактично прагне позивач за результатами розгляду даної справи та виконання рішення суду.

Указує, що відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, яка була отримана ОСОБА_1 04 червня 2019 року, ТОВ СП «Агропромінвест» має у приватній власності нерухоме майно, а саме нежилі приміщення з №1 по №10 (групи приміщень №202) ( літ. А) загальною площею 204,40 кв.м, що знаходиться за адресою: місто Київ, бульвар Кольцова, будинок 14к .

В мережі Інтернет міститься інформація про те, що відповідач намагається здійснити продаж вказаних нежилих приміщень, що в свою чергу свідчить про намір позбутися нерухомого майна з метою уникнення виконання грошового зобов`язання та може свідчити про намір припинення фактичної діяльності відповідача. Таким чином у разі відчуження нерухомого майна відповідачем виконання рішення суду за результатами розгляду даної справи може істотно бути ускладнене або взагалі неможливим його виконання.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 18 липня 2019 року заяву про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ СП «Агропромінвест» про розірвання договору, стягнення передоплати та неустойки - залишено без задоволення.

Не погоджуючись із постановленою ухвалою, представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції повністю та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на частину нежилих приміщень з №1 по № 10 (групи приміщень №202) (літ. А) загальною площею 204, 40 кв.м, що знаходяться за адресо: місто Київ, бульвар Кольцова, будинок 14к та належать ТОВ СП «Агропромінвест» на праві приватної власності в межах суми позовних вимог 1 290 893,40 грн.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що не застосування вказаного виду забезпечення позову призведе до продовження порушення прав ОСОБА_1 та створить умови, за яких ТОВ СП «Агропромінвест» може здійснити продаж зазначеного вище нерухомого майна, що в подальшому призведе до неможливості виконання рішення суду.

Зазначає, що вимога про стягнення заборгованості у розмірі 1 290 893, 40 грн є вимогою матеріального характеру та виконання рішення суду за результатами розгляду даної справи залежить від матеріального становища ТОВ СП «Агропромінвест», зокрема від наявності нерухомого майна у його власності, що свідчить про те, що захід забезпечення позову у виді накладення арешту на майно відповідає способу захисту за позовом - стягнення грошових коштів, оскільки обидва вказаних способи є матеріальними.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим та має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеного цим Кодексом. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відмовляючи у задоволенні заяви представника позивача Войнікаканіс - Мирського Я.С. про забезпечення позову у виді накладення арешту на майно, суд першої інстанції виходив із того, що наведені у заяві обставини не свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування заходів по забезпеченню позову, може утруднити або взагалі унеможливити виконання рішення суду.

Також суд першої інстанції вважає, що забезпечення позову у вказаний заявником спосіб призведе до порушення балансу інтересів сторін, та що засоби забезпечення позову, наведені у заяві за своєю суттю є вирішенням справи на стадії відкриття провадження; є не співмірними по відношенню з вимогами позову, оскільки за наданою представником позивача інформацією вартість нерухомого майна, на яке представник позивача просить накласти арешт становить 200 000 доларів США, а позов заявлений на суму 1 290 893, 40 грн.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції враховуючи наступне.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно із статтею 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

У пунктах 1, 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» судам роз`яснено, що забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 124 Конституції України визначено принцип обов`язковості судових рішень, який поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі для попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Аналізуючи наведені процесуальні норми, обставини справи, вбачається, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог у справі.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості забезпечення позову з урахуванням співмірності із заявленими вимогами, відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу.

Із змісту позовної заяви вбачається, що між ОСОБА_1 та ПАТ СП «Агропромінвест» 06 квітня 2018 року було укладено договір № 147 про виконання робіт. В обґрунтування вимог позову позивач зазначає, що на виконання договору нею були сплачені грошові кошти на умовах попередньої оплати, а відповідач свої зобов`язання по виконанню робіт і поставці виробів у встановлений термін не виконав, внаслідок чого ОСОБА_1 просить розірвати договір та стягнути на її користь суму попередньої оплати та неустойки.

Таким чином, між сторонами існують правовідносини, з приводу яких існує спір, який підлягає вирішенню в судовому порядку. Предметом позову є стягнення грошових коштів у розмірі 1290893,40 грн, відтак вимоги позову є майновими.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача суд першої інстанції вважав недоведеними підстави для такого забезпечення та не дав оцінки вказаній позивачем обставині про вчинення відповідачем дій щодо відчуження належного останньому майна.

Обставин, якими відповідач заперечує факт намагання відчужити належне йому майно, або спростовує такі дії судом у оскаржуваній ухвалі не зазначено.

Враховуючи наведене колегія суддів не може погодитись із таким висновком рішення місцевого суду у цій частині, оскільки до заяви про забезпечення позову представником позивача було додано копії роздруківок з сайтів, що свідчать про наміри СП «Агропромінвест» відчужити нежилі приміщення з №1 по №10 (групи приміщень №202) ( літ. А) загальною площею 204,40 кв.м, що знаходиться за адресою: місто Київ, бульвар Кольцова, будинок 14к .

Таким чином, у доводах апеляційної скарги позивачем наведено обґрунтовані підстави вважати, що у разі відчуження єдиного майна, яке згідно з даними реєстру прав власності належить відповідачеві, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову у заявленому розмірі.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги судова колегія вважає висновок суду першої інстанції про те, що засоби забезпечення позову, наведені у заяві за своєю суттю є вирішенням справи на стадії відкриття провадження безпідставним, оскільки внаслідок вирішення цього спору про стягнення грошових коштів не буде вирішуватись питання власності щодо майна відповідача.

Не можна також погодитись із висновком суду першої інстанції про не співмірність позовних вимог у зв`язку з тим, що розмір позовних вимог не відповідає вартості нерухомого майна, на яке позивач просить накласти арешт, оскільки лише невідповідність суми позову і вартості такого майна не мають визначального значення, доведенню підлягають також інші обставини. Так, відповідач не вказав іншого майна, за рахунок якого слід було б забезпечити позов, а виокремити із майна, що зазначене позивачкою як предмет забезпечення, окремої частини, яка б була співмірна ціні позову не вбачається можливим. Крім того, співмірність це співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків накладення арешту на майно відповідача з метою забезпечення позову.

Отже, враховуючи зазначене вище, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги є такими, що мають суттєвий вплив на прийняття рішення щодо забезпечення позову, а накладення арешту на майно, яке знаходиться у власності ТОВ СП «Агропромінвест», є необхідним та обґрунтованим, оскільки невжиття вказаного виду забезпечення позову може утруднити виконання можливого рішення суду про задоволення позову, зокрема у разі продажу, передачі приміщення у довготривалу оренду третім особам, тощо.

Крім того, арешт щодо вказаного майна відповідача підлягає застосуванню в межах суми позовних вимог; є тимчасовим заходом, що не обмежує відповідача у його володінні та використанні з метою здійснення його господарської діяльності, а лише обмежує у праві розпорядження цим майном.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норми матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції не відповідає обставинам справи, тому підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про задоволення заяви представника позивача Войніканіс - Мирського Я.С. про забезпечення позову у виді накладення арешту на майно в межах суми позовних вимог 1 290 893,40 грн.

Керуючись ст.ст., 268, 367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК Україниапеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Дарницького районного суду міста Київ від 18 липня 2019 року задовольнити.

Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 11 червня 2019 року - скасувати та прийняти постанову :

Накласти арешт на частину нежилих приміщень з №1 по №10 (групи приміщень №202) (в літ. А) загальною площею 204, 40 кв. м, що знаходяться за адресою: місто Київ, бульвар Кольцова, будинок 14к та належать Товариству з обмеженою відповідальністю Спільне підприємство «Агропромінвест» на праві приватної власності в межах суми позовних вимог 1 290 893,40 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 19 вересня 2019 року.

Головуючий Т.О. Писана

Судді К.П. Приходько

С.О. Журба