Справа № 308/7716/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2019 року                                                                 місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:  

головуючого судді Тхір О.А.,  

за участю секретаря Віраг Е.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін справу за позовом ОСОБА_1 до поліцейського батальйону 1 роти №1 Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції капрала поліції Стрічко Анастасії Юріївни про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до поліцейського батальйону 1 роти №1 Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції капрала поліції Стрічко Анастасії Юріївни про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, у якому просить суд визнати незаконною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП18 №628951 від 28 червня 2019 року, винесену капралом поліції Стрічко Анастасією Юріївною поліцейським роти N9 батальйону №1 УПП в Закарпатській області ДПП, про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн., а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.

Позов обґрунтований тим, що правопорушення, яке передбачено ч.2 ст. 122 КУпАП, і за яке ОСОБА_1  визнано винним, згідно до оскаржуваної постанови він не вчиняв, засобами зв`язку, а саме мобільним телефоном,  не користувався. Окрім того, Відповідачем порушено процедуру розгляду справи та притягнення ОСОБА_1  до відповідальності. 28.06.2019 р.,  ОСОБА_1  повертався додому, оскільки проживає за адресою  АДРЕСА_1 . Автомобіль патрульної поліції їхав позаду.  ОСОБА_1  проїжджав по дорозі, тоді як працівника поліції безпідставно його зупинили і почали вказувати, що ОСОБА_1  розмовляє по телефону, проте останній по телефону не розмовляв. Окрім того, подія мала місце в темну пору доби, а тому, на думку позивача, працівники поліції не могли взагалі бачити салон автомобіля  ОСОБА_1 Сама постанова не відповідає вимог закону, оскільки : поліцейським, під час розгляду питання про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, не роз`яснено всіх прав, передбачених ст. 268 КУпАП, що є порушенням положень ст. 279 КУпАП, п. п. 4, 9, 10 Розділу 111 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07 листопада 2015 року за № 1395. По - друге, Відповідачем порушено процедуру розгляду справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності. А саме, розділ III Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07 листопада 2015 року за № 1395.

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12.07.2019 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за вказаною позовною заявою, розгляд справи постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Копію даної ухвали надіслано сторонам та запропоновано відповідачеві надати суду відзив на позовну заяву та копію відзиву одночасно надіслати позивачу.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи належним чином повідомлений.

Відповідачем не подано відзив на позовну заяву протягом строку, встановленого судом.

Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Згідно з ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За правилами ч. ч. 5, 7 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Відповідно до ч.ч. 1,2,8 ст. 262 КАС України розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.  Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, заслухавши пояснення позивача, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 28.06.2019 поліцейським батальйону №1 роти № 1 УПП в Закарпатській області ДПП, капралом поліції Стрічко Анастасією Юріївною, винесено постанову про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ДП 18 № 628951 від 28.06.2019, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425,00 грн.

Не погоджуючись з постановою, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом.

Таким чином, між сторонами склалися правовідносини з приводу оскарження постанови суб`єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності.

Статтею 19 Конституції України регламентовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені  Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до п. п. 1.3, 1.9 Правил дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог ст. 245 КУпАП відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

У наведених положеннях визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.

Як роз`яснено у п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст.283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з приписами ч. ч. 1, 2  ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, в адміністративному процесі у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача суб`єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.

Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі, суд під час розгляду справи повинен створювати необхідні умови для всебічного, повного й об`єктивного дослідження справи, однак не зобов`язаний підміняти собою осіб, шукаючи доказів виключно за власною ініціативою. Адміністративний суд має активно підтримувати перебіг провадження, досліджувати фактичні обставини справи в найбільш повному обсязі.

Суд констатує, що належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність у діях позивача ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП відповідачем не надано. Зокрема, не надано жодних доказів фото- чи відеофіксації наявності обставин порушення позивачем вимог Правил дорожнього руху  та його тверджень не спростовано.

Відповідачем до суду відзив на позов не подано, а також не подано доказів, які б підтверджували вчинення правопорушення позивачем та доказів, якими останнє зафіксовано.

Статтею 62 Конституції України встановлено, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. За змістом цієї норми на особу не може бути покладений і обов`язок доводити свою невинуватість в учиненні адміністративного правопорушення.

Таким чином, суд доходить переконання, що матеріалами справи не підтверджено факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП, а також не доведено дотримання при винесенні оскаржуваної постанови вимог ст. ст. 248, 280 КУпАП щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин та вирішення її в точній відповідності з законом.

За змістом ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Отже, враховуючи викладене та беручи до уваги вищенаведені норми, суд вважає, що позов слід задовольнити повністю та скасувати постанову серії ДП18 №628951 від 28 червня 2019, винесену капралом поліції Стрічко Анастасією Юріївною поліцейським роти N9 батальйону №1 УПП в Закарпатській області ДПП, про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн., а провадження у справі про адміністративне правопорушення слід закрити.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 76, 77, 90, 241-246, 255, 262, 271, 272, 286 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Позовну заяву задовольнити повністю.

Скасувати постанову серії ДП18 №628951 від 28 червня 2019 року, винесену капралом поліції Стрічко Анастасією Юріївною поліцейським роти N9 батальйону №1 УПП в Закарпатській області ДПП, про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн., а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду, або через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених ч. 2 ст. 299 КАС України.

Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених ст. 286 КАС України, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Суддя                                                О.А.Тхір