ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/22761/23 пров. № А/857/877/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді:                                                 Гудима Л.Я.,

суддів:                                                                      Затолочного В.С., Качмара В.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Національної поліції у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2023 року, головуючий суддя – Кухар Н.А., ухвалене у м. Львові, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,-

                                                     В С Т А Н О В И В:

В вересні 2023 року позивач – ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ГУНП у Львівській області, в якому просив визнати протиправною відмову Головного управління Національної поліції у Львівській області не здійсненні перерахунку вислуги років ОСОБА_1 , який зараховується на пільгових умовах, за період безпосередньої участі в АТО та ООС на території Донецької та Луганської області у період з 08.02.2015 року по 08.03.2015 року, з 29.03.2018 року по 30.04.2018 року, з 30.04.2018 року по 30.05.2018 року, не зарахуванні ОСОБА_1 до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії та до стажу служби в поліції, вислугу в пільговому обчисленні, тобто періоди служби за посадами дільничного інспектора міліції, інспектора-чергового ізолятора тимчасового тримання затриманих та взятих під варту осіб та період, коли ОСОБА_1 приймав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, перебуваючи безпосередньо на території проведення АТО та ООС, згідно листа ГУНП у Львівській області від 15.08.2022 року №З-66/Аз/05/13-2022; зобов`язати Головне управління Національної поліції у Львівській області провести перерахунок вислуги років ОСОБА_1 , який зараховується на пільгових умовах, за період безпосередньої участі в АТО та ООС на території  Донецької та Луганської області у період з 08.02.2015 року по 08.03.2015 року, з 29.03.2018 року по 30.04.2018 року, з 30.04.2018 року по 30.05.2018 року, зарахувати ОСОБА_1 до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії та до стажу служби в поліції, вислугу в пільговому обчисленні, тобто періоди служби за посадами зазначеними у листі ГУНП у Львівській області від 15.08.2022 року №З-66/Аз/05/13-2022, а саме: дільничного інспектора міліції, інспектора чергового ізолятора тимчасового тримання затриманих та взятих під варту осіб та період, коли ОСОБА_1 приймав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, перебуваючи безпосередньо на території проведення АТО та ООС.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що згідно правових висновків об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду, викладених у постанові від 03.03.2021 року у справі №805/3923/18-а, при встановленні наявності в особи права на пенсію за нормами Закону №2262, обрахунок вислуги років такої слід здійснювати з урахуванням пільгового зарахування періодів служби, визначених Порядком №393.  Вважав, що відповідач неправомірно відмовив у зарахуванні пільгової вислуги років до календарної вислуги.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2023 року адміністративний позов задоволено частково; визнано відмову Головного управління  Національної поліції у Львівській області  у зарахуванні ОСОБА_1 пільгової вислуги років до  календарної вислуги років  до  стажу служби в поліції,  викладену у листі  від 01 вересня 2023 року протиправною; зобов`язано Головне управління  Національної поліції у Львівській області зарахувати   ОСОБА_1  до  календарної вислуги років  до  стажу служби в поліції його пільгову  вислугу  років; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 та ГУНП у Львівській області оскаржили його в апеляційному порядку, які, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просять суд апеляційної інстанції: позивач - скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити в повному обсязі; відповідач - скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

ОСОБА_1 свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Свою апеляційну скаргу ГУНП у Львівській області обґрунтовує тим, що саме календарна вислуга років є визначальною для набуття права на призначення такої пенсії.   Звертає увагу суду, що навіть з урахуванням пільгової вислуги років, позивач не набуде права для призначення пенсії за вислугу років відповідно до положень Закону №2262-ХІІ.

На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подані апеляційні скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 23 серпня 2023 року представник позивача звернувся до ГУНП у Львівській області із заявою №327, у якій просив: здійснити перерахунок вислуги років ОСОБА_1 , який зараховується на пільгових умовах, за період безпосередньої участі в антитерористичній операції з розрахунку один місяць за три місяці; здійснити перерахунок та зарахувати ОСОБА_1 до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії та до стажу служби в поліції, вислугу в пільговому обчисленні, тобто періоди служби, зазначені у листі ГУНП у  Львівській області від 15.08.2022 року, за посадами дільничного інспектора міліції, інспектора-чергового ізолятора тимчасового тримання затриманих та взятих під варту осіб та період, коли ОСОБА_1 приймав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, перебуваючи безпосередньо на території проведення АТО та ООС.

Листом ГУНП у Львівській області від 01.09.2023 року №З-231/ез/05/13-2023 у задоволенні заяви відмовлено. Зазначено, що  вислуга років на пільгових умовах зараховується для визначення  розміру пенсії. Вислуга років на день звільнення в календарному обчисленні становить 21 рік 00 місяців 25 днів, права на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «а» ст.12 Закону України  « Про  пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» у позивача немає.

Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач звільнений зі служби в поліції 15.02.2022 року,  тобто  до  внесення змін до постанови №393, а, отже,  висновок  про те, що визначальною для набуття права на призначення пенсії за вислугу років є саме календарна вислуга років ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення, визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, в органах внутрішніх справ є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» № 2262-XII від 09.04.1992 року (далі - Закон № 2262-ХІІ).

Відповідно до пункту «а» частини 1 статті 12 Закону № 2262-ХІІ право на пенсійне забезпечення на умовах цього закону мають звільнені зі служби особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом.

Як передбачено пунктом «а» частини 1 статті 12 Закону № 2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б» - «д» , «ж» статті 12 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема, з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.

До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону. Статтею 17 Закону №2262-ХІІ визначено види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії. При призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення.

Відповідно до статті 17-1 Закону № 2262-ХІІ порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначених вимог Закону № 2262-ХІІ Кабінетом Міністрів України постановою №393 від 17.07.1992 року затверджено Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсії і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей (далі - Порядок № 393). Вказаним Порядком № 393 також визначаються періоди проходження військової служби, що зараховуються до вислуги років, зокрема, на пільгових умовах.

Отже, Законом №2262-ХІІ передбачено пільгові умови для призначення пенсій за вислугу років, які встановлюються урядом шляхом прийняття підзаконних нормативно-правових актів.

Таким чином, основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон № 2262-ХІІ. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою №393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов`язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права висловлений Верховним Судом в постановах від 27.06.2018 року у справі № 750/9775/16-а, від 03.03.2021 року у справі №805/3923/18-а, від 10.03.2021 року у справі № 812/1100/17, від 16.03.2021 року у справі №826/16811/18 та від 14.04.2021 року у справі № 480/4241/18, які відповідно до приписів ч. 5 ст. 242 КАС України враховуються судом при вирішенні спірних правовідносин.

Крім того, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду в постанові від 03 березня 2021 року у справі № 805/3923/18-а з метою приведення судової практики до єдиного тлумачення та застосування норм Закону №2262-ХІІ в частині призначення пенсії за вислугу років, враховуючи пільгове нарахування стажу, вважав за необхідне відступити від правових висновків, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі № 725/1959/17, від 27 березня 2018 року у справі № 295/6301/17 (на які, зокрема, посилається представник відповідача). При цьому Верховний Суд зазначив про необґрунтованість висновку суду апеляційної інстанції про те, що визначальною для набуття права на призначення пенсії за вислугу років є саме календарна вислуга років, оскільки цей висновок ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає необґрунтованими доводами апелянта про те, що визначальною для набуття права на призначення пенсії за вислугу років є саме календарна вислуга років.

Так,  після прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 року № 119 «Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393», і стаття 12 Закону №2262-XII, і Постанова №393 встановлюють однакове правове регулювання спірних правовідносин в частині розмежування календарної та пільгової вислуги, порядку їх обчислення та застосування.

Натомість, колегія суддів вважає вірним висновок суду попередньої інстанції про те, що позивач звільнений зі служби в поліції 15.02.2022 року,  тобто  до  внесення змін до постанови №393, а висновок  про те, що визначальною для набуття права на призначення пенсії за вислугу років є саме календарна вислуга років ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Аналізуючи вищенаведене норми чинного законодавства та обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції про підставність та обґрунтованість позовних вимог в цій частині, відтак такі підлягають задоволенню.

Крім цього, колегія суддів вважає вірним висновок суду попередньої інстанції про передчасність позовних вимог щодо перерахунку  вислуги років безпосередньої участі в АТО та ООС на території  Донецької та Луганської області у період з 08.02.2015 по 08.03.2015 року, з 29.03.2018 року по 30.04.2018 року, з 30.04.2018 року по 30.05.2018 року та не зарахуванні   вислуги в пільговому обчисленні, тобто періоди служби за посадами дільничного інспектора міліції, інспектора-чергового ізолятора тимчасового тримання затриманих та взятих під варту осіб та період, коли ОСОБА_1 приймав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, перебуваючи безпосередньо на території проведення АТО та ООС, оскільки відповідач відмовив  у  зарахуванні  вислуги років на пільгових умовах до календарної вислуги років  не  надаючи оцінки  вислузі  років позивача на пільгових умовах.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В частині решти доводів апеляційних скарг колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені в апеляційних скаргах обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді.

З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційні скарги на нього слід залишити без задоволення.

Також, у відповідності до ч. 6 ст. 139 КАС України залишаючи без змін судове рішення, суд апеляційної інстанції не змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

                                                  П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та Головного управління Національної поліції у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2023 року у справі №380/22761/23 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Л. Я. Гудим

судді В. С. Затолочний

В. Я. Качмар