ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

61022,  м. Харків, пр. Науки, 5,  тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я   

іменем України

12.09.2019                                                                                                          Справа № 905/357/19

Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.

при секретарі судового засідання Пузіковій Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом: Акціонерного товариства Комерційний банк “Приватбанк” (код ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1 Д; адреса для листування: 49027, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50),

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Клайпед Груп” (код ЄДРПОУ 39703085, адреса: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Свободи, буд. 5 каб. 12),

про: стягнення 20.614.458,74 грн., -

за участю представників сторін:

від позивача: Левицька А.В. – адвокат за ордером на надання правової допомоги;

від відповідача: не з`явились;

СУТЬ СПОРУ:

Акціонерне товариство Комерційний банк “Приватбанк” звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Клайпед Груп” про стягнення 20.614.458,74 грн. (двадцять мільйонів шістсот чотирнадцять тисяч чотириста п`ятдесят вісім гривень 74 коп.), з яких: 19.876.276,55 грн. (дев`ятнадцять мільйонів вісімсот сімдесят шість тисяч двісті сімдесят шість гривень 55 коп.) – заборгованість за відсотковою винагородою за користування майном за період з 01.07.2016 до 15.06.2017 та пеня за період з 02.03.2017 до 15.06.2017 у розмірі 738.182,19 грн. (сімсот тридцять вісім тисяч сто вісімдесят дві гривні 19 коп.)

Позовні вимоги мотивовані порушенням з боку відповідача грошових зобов`язань за договором фінансового лізингу №4К16052ЛИ від 01.07.2016 року.

Ухвалою суду від 21.02.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/357/19; визначено    розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 19.03.2019; визначено сторонам строк для вчинення дій процесуального характеру; явка представників сторін у судове засідання визнана не обов`язковою.

Ухвалами від 19.03.2019, від 15.04.2019 підготовче засідання відкладено, строк підготовчого провадження продовжено до 21.05.2019 за ініціативою суду; явка представників сторін у судове засідання визнана не обов`язковою.

Відповідачем 02.05.2019 подано відзив на позовну заяву (вх..№8579/19), в якому заперечує проти задоволення позовних вимог.

Вказує на те, що оскільки договір фінансового лізингу №4К16052ЛИ від 01.07.2016 року укладено у письмовій формі на строк більше ніж три роки без нотаріального посвідчення, як того вимагали вимоги ч. 2 ст. 793 Цивільного кодексу України, тому такий договір є нікчемним в силу ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України і не створює для сторін юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. Вважає вимоги АТ КБ «Приватбанк» по стягненню з ТОВ “Клайпед Груп” 20.614.458,74 грн. (двадцять мільйонів шістсот чотирнадцять тисяч чотириста п`ятдесят вісім гривень 74 коп.) безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

Ухвалою суду від 21.05.2019 зупинено провадження у справі №905/357/19 до набрання законної сили рішенням у справі №910/5730/19 Господарського суду м. Києва; зобов`язано сторін невідкладно повідомити суд про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у даній справі.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 16.07.2019 скасовано ухвалу господарського суду Донецької області від 21.05.2019 у справі №905/357/19, а справу передано на розгляд господарського суду Донецької області.

30.07.2019 матеріали справи №905/357/19 повернулись до господарського суду Донецької області.

Ухвалою від 01.08.2019 поновлено провадження у справі 905/357/19, призначено підготовче засідання на 13.08.2019, явка представників сторін  визнана не обов`язковою.

Ухвалою від 13.08.2019 закрито підготовче провадження у справі № 905/357/19; призначено розгляд справи по суті на 12.09.2019; явка представників сторін обов`язковою не визнавалась.

В судовому засіданні, що відбулось 12.09.2019, представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, на їх задоволенні наполягав.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином 28.08.2019, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення за штрихкодовим ідентифікатором 6102229222677, про причини неявки суд не повідомив.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України  передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони.

Відповідно до ч. 1  ст. 202 Господарського процесуального кодексу України  неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п. п. 1, 2 ч. 3    ст. 202 Господарського процесуального кодексу України    якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки (п. 2).

Враховуючи, що явка уповноважених представників сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась, сторони повідомлені про дату, час та місце судового засідання у встановленому порядку, тому справа розглядається за наявними матеріалами без присутності представника відповідача.

Розглянувши надані документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1  ст. 173 Господарського кодексу України  (далі -  ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1  статті 193 ГК України  закріплено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться

За змістом ч. 1  ст. 174 ГК України  господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1  статті 627 Цивільного кодексу України  (далі -  ЦК України) передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього  Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до  статті 509 ЦК України  зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

01.07.2016 між ПАТ КБ «Приватбанк» (банк) та ТОВ «Клайпед Груп» (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № 4К16052ЛИ (далі - договір, спірний договір).

Відповідно до п. 1.1 якого, банк є власником нерухомого майна яке зазначено у додатку № 1 до договору (далі - майно). Банк передає лізингоодержувачу майно, а лізингоодержувач приймає майно від банка в платне володіння та користування, а після сплати всієї суми лізингових платежів у власність, у визначені цим договором строки, на умовах фінансового лізингу.

У додатку № 1 до договору зазначено, що банк є власником майна, розташованого за адресою:

- Одеська обл., Ананьївський р-н, с. Жеребкове, вул. Железнодорожна, буд. 13 (літера «А» - адміністративна будівля, літера «Б» - битовий блок, літера «Г» - КПП, літера «Д» - АЗС, літера «Е» - операторська, літера «К» - насосна, літера «Л» - склад, літера «М» - автостоянка, № 1-17 - резервуари), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 941708451202, вартість майна 98 005 682,00 грн.;

- Одеська обл., Кодимський р-н, м. Кодима, вул . Промислова, буд. 4 (літера «А» - адміністративна будівля, літера «Б» - будівля, літера «В» - пожежне депо, літера «Е» - склад, літера «Ж» - операторська, літера «З» - тарний склад, літера «И» - насосна, літера «К» - лабораторія, літера «Г», «Д», «Л» - будівля, господарські будівлі, № 1-10 - резервуари, І, ІІ, ІІІ - резервуари), загальною площею 1235,8 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 940646151225, вартість майна 140 274 716,00 грн.;

- Одеська обл., Березівський р-н, с. Березівка, вул. Пристанційна, буд. 2 (літера «А» - адміністративна будівля, літера «Б» - котельня, літера «Д» - склад, літера «З» - склад, літера «И» - прохідна, літера «К» - розливна, літера «В» - весова, літера «Г» - вбиральня, літера «Е», «Ж» - насосні, І-ХХІІІ - резервуари), загальною площею 1451,3 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 940624651212, вартість майна 162 233 714,00 грн.;

- Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Локомотивна, буд. 3 (будівля, адміністративна будівля «А», «Б», майстерні «В», гараж «Г», бензосховище «Д», сторожка «Е», насосна «Ж», розливочна «З», «И», весова «К», котельна «М»), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 943982951106, вартість майна 90 329 282,00 грн.

Згідно п. 1.2 договору, на дату укладання цього договору вартість майна становить 490 843 394,00 грн.

Пунктом 2.1 договору визначено, що розмір, структура, строки оплати лізингових платежів встановлюються додатком № 2.

Умовами договору встановлений обов`язок лізингоодержувача сплачувати відсоткову винагороду за користування майном у розмірі 12% річних від суми залишку несплаченої вартості майна, виходячи з фактичної кількості днів користування майном, та 360 днів у році, щомісяця в період з 25-го числа місяця по останній день місяця, а так само в термін сплати останньої суми лізингового платежу зазначений у додатку 2 (п. 2.3.2 договору).

Відповідно до п. 2.3.3 договору у випадку порушення лізингоодержувачем зобов`язань по сплаті лізингових платежів, передбачених цим договором, відсоткова винагорода за користування майном складає 24% річних від суми залишку несплаченої вчасно частини вартості майна, згідно додатку 2.

Згідно з п. 3.1 договору передача банком та прийом лізингоодержувачем майна у лізинг здійснюється згідно акту прийому-передачі майна - зазначеного у додатку № 3, що є невід`ємною частиною цього договору.

Протягом усього терміну дії цього договору майно є власністю банка (п. 4.1 договору).

Пунктом 6.2.4 договору передбачено, що лізингоодержувач зобов`язаний повернути майно банку у випадку розірвання договору у стані, в якому воно було отримано з урахуванням нормального зносу, сплативши при цьому банку заборгованість по лізингових платежах на поточну дату, інших платежах за цим договором, а також відшкодувавши    заподіяні цим збитки, в строк не пізніше дати розірвання цього договору.

Відповідно до п. 6.2.11 договору лізингоодержувач зобов`язаний сплачувати банку:

- винагороду за відкриття рахунку «Фінансовий лізинг (оренда)»,

- лізинговий платіж (суму, що відшкодовує при кожному платежі частину вартості майна),

- відсоткову винагороду за користування майном,

- винагороду за користування майном отриманим у лізинг,

- інші витрати банку, безпосередньо пов`язані з цим договором.

Згідно з п. 7.1 договору, у випадку порушення лізингоодержувачем зобов`язань по сплаті лізингових платежів, по сплаті винагород, сплачує банку за кожний випадок порушення пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, яка розраховується у відсотках річних від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Сплата пені здійснюється у гривні.

Строки позовної давності по вимогах про стягнення лізингових платежів, винагород, неустойки - пені, штрафів, інших платежів/витрат за цим договором встановлюється сторонами тривалістю 15 років (п. 7.9 договору).

Пунктом 7.10 договору передбачено, що нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов`язань здійснюється протягом 15 років з дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане лізингоодержувачем.

Відповідно до п. 8.2.3 договору він підлягає розірванню в односторонньому порядку за ініціативою банку шляхом письмового повідомлення про це лізингоодержувача за три дні, у випадку, зокрема, повної або часткової несплати лізингового платежу лізингоодержувачем, якщо прострочення сплати становить більше ніж 30 днів.

Згідно з п. 8.3 договору у випадку розірвання цього договору, майно повинне бути повернуте лізингоодержувачем у термін розірвання, по акту прийому-передачі майна в тому стані, в якому воно було отримано з урахуванням нормального зносу.

У повідомленні про розірвання сторони зазначають причину дострокового розірвання цього договору. При цьому для розірвання цього договору, договорів про внесення змін сторони не укладають (п. 8.4 договору).

Пунктом 9.1 договору передбачено, що строк дії договору становить з дати підписання по 25.06.2036. У частині невиконаних сторонами зобов`язань договір діє до повного їх виконання. Зазначений строк може бути змінений у випадку дострокового виконання зобов`язань лізингоодержувача за договором, у випадку розірвання договору.

Відповідно до п. 9.2 договору він набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін. Строк дії цього договору обумовлений строком лізингу. Цей договір втрачає свою силу після виконання сторонами усіх зобов`язань по ньому.

Всі зміни та доповнення до цього договору оформляються договором про внесення змін, що є невід`ємною частиною цього договору (п. 10.6 договору).

Відповідно до ч. 1  ст. 806 ЦК України  за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом (ч. З  ст. 806 ЦК України).

Частиною 2  статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг"  передбачено, що за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно з п. 3 ч. 2  ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг"  лізингоодержувач зобов`язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

01.07.2016 на виконання умов укладеного договору сторонами складено акт № 1 прийому-передачі майна, згідно якого банк передав, а лізингоодержувач прийняв в платне володіння та користування перелічені вище об`єкти нерухомого майна (об`єкт лізингу).

У подальшому сторонами був укладений ряд додаткових угод.

Згідно з положеннями додаткової угоди від 29.07.2016 сторони погодили викласти п. 6.2.11 договору фінансового лізингу у наступній редакції: «Лізингоодержувач зобов`язується сплачувати банку:

- винагороду за відкриття рахунку «Фінансовий лізинг (оренда)»,

- лізинговий платіж (суму, що відшкодовує при кожному платежі частину вартості майна),

- відсоткову винагороду за користування майном,

- інші витрати банку, безпосередньо пов`язані з цим договором».

Шляхом укладення додаткових угод від 03.11.2016 сторони внесли зміни до графіку лізингових платежів та виклали п. 9.1 договору фінансового лізингу у наступній редакції: «Строк дії договору з дати підписання цього договору по 25.06.2026. У частині невиконаних сторонами зобов`язань договір діє до повного їх виконання. Зазначений строк може бути змінений у випадку дострокового виконання зобов`язань лізингоодержувача за договором, у випадку розірвання договору». Також сторони внесли зміни до п.п. 2.3.2 та 2.3.3 та виклали їх у наступній редакції:

- « 2.3.2. Відсоткову винагороду за користування майном у розмірі 10,5% річних від суми залишку несплаченої вартості майна, виходячи з фактичної кількості дні користування майном, та 360 днів у році, щомісяця в період з 25-го числа місяця по останній день місяця, а так само в термін сплати останньої суми лізингового платежу зазначений у додатку 2».

- з 07.11.2016 змінений п. 2.3.3 договору, який викладений у наступній редакції: «У випадку порушення лізингоодержувачем зобов`язань по сплаті лізингових платежів, передбачених цим договором, відсоткова винагорода за користування майном складає 21% річних від суми залишку несплаченої вчасно частини вартості майна, згідно додатку 2».

Матеріали справи свідчать, що АТ КБ «ПриватБанк» направив ТОВ «Клайпед Груп» повідомлення № Э.Upr 1/3-67104 від 31.05.2017 про розірвання договору фінансового лізингу, в якому зазначив, що станом на 30.05.2017 прострочена більше, ніж 30 днів заборгованість з відсоткової винагороди за користування майном лізенгоодержувача за договором складає 8 320 000,00 грн., у зв`язку з чим на підставі п.п. 6.2.11, 6.2.4, 8.2.3, 8.3, 8.4 банк повідомив про розірвання договору фінансового лізингу № 4К16052ЛИ від 01.07.2016 та зазначив, що вказаний договір є розірваним з 15.06.2017, вимагав у строк до 15.06.2017 сплатити заборгованість та повернути об`єкт лізингу.

15.06.2017 сторонами був підписаний акт прийому-передачі майна, згідно з яким ТОВ «Клайпед Груп» повернуло АТ КБ «ПриватБанк» об`єкти нерухомого майна, що були передані в його користування на підставі договору фінансового лізингу № 4К16052ЛИ від 01.07.2016.

З огляду на умови пунктів 2.3.2, 2.3.3, 6.2.4 та 9.1 Договору, лізингоодержувач зобов`язаний повернути майно банку у випадку розірвання договору у стані, в якому воно було отримано з урахуванням нормального зносу, сплативши при цьому банку заборгованість по лізингових платежах на поточну дату, інших платежах за цим договором, а також відшкодувавши    заподіяні цим збитки, в строк не пізніше дати розірвання цього договору. Лізингоодержувач сплачує відсоткову винагороду за користування майном виходячи з фактичної кількості днів користування майном. Оскільки лізингове майно було повернуто позивачу 15.06.2017, відповідач мав сплатити відсоткову винагороду за користування майном за період до 15.06.2017, яка становила 19  903  834,00 грн.

Однак, як вбачається з виписки за рахунком № НОМЕР_1 за період з 01.01.2000 р. по 19.10.2018 ТОВ "Клайпед Груп" за весь час дії договору сплатив лише два лізингові платежі: 25.07.2016р. в розмірі 409 036 грн. та 25.08.2016 р. в розмірі 4  094  114,24 грн. з призначенням платежу: «Лізинговий платіж за договором №4К16052ЛИ від 01.07.2016р.».

В подальшому лізингові платежі ТОВ "Клайпед Груп" не сплачувалися, що не заперечується самим відповідачем.

З цієї ж виписки вбачається, що Банком списана заборгованість з лізингових платежів в рахунок сплати вартості майна.

З банківських виписок по рахунках № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 ТОВ "Клайпед Груп" вбачається, що у відповідача 01.03.2017 р., 01.04.2017 р., 01.05.2017 р., 01.06.2017 р. виникала прострочена заборгованість та порушення строків сплати відсоткової винагороди за користування майном.

За поясненнями позивача, що підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем, 30.06.2017 лізінгоодержувачем було здійснено погашення заборгованості по винагороді за користування лізинговим майном в сумі 27  300 грн. та 25.07.2018 в сумі 257,45 грн., а отже залишок заборгованості за відсотковою винагородою за період з 01.07.2016 до 15.06.2017 становить 19  876  276,55 грн.

Доказів зворотного відповідачем не надано.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що оскільки договір фінансового лізингу №4К16052ЛИ від 01.07.2016 року укладено у письмовій формі на строк більше ніж три роки без нотаріального посвідчення, як того вимагали вимоги ч. 2 ст. 793 Цивільного кодексу України, тому такий договір є нікчемним в силу ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України і не створює для сторін юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Згідно зі  ст. 806 Цивільного кодексу України  та ч. 1 ст.  2, ч. 1 ст.  6 Закону України «Про фінансовий лізинг»  до договору фінансового лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду), викладені в параграфі 1 («Загальні положення про найм (оренду)») глави 58 («Найм (Оренда)»)  Цивільного кодексу України.

Суд зазначає, що за своєю правовою природою договір лізингу є змішаним договором та містить елементи договорів оренди (найму) та купівлі-продажу або договору поставки.

Згідно зі  ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до  ст. 657 Цивільний кодекс України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Згідно зі  ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Частинами 1, 3  ст. 760 Цивільного кодексу України  передбачено, що предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні. Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.

Найм будівлі або іншої капітальної споруди врегульовано параграфом 4  глави 58 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1  ст. 793 Цивільного кодексу України, договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі.

Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню (ч. 2  ст. 793 Цивільного кодексу України).

Вимоги до форми та змісту договору фінансового лізингу, закріплені у  ст. 6 Закону України «Про фінансовий лізинг», якою встановлено, що договір лізингу має бути укладений у письмовій формі. Істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Отже, аналіз зазначеної норми у контексті параграфу 1  глави 58 Цивільного кодексу України  свідчить, що у ч. 2  ст. 806 Цивільного кодексу України  закріплена норма, яка відсилає до загальних положень про договір найму (параграф 1  глави 58 ЦК), тому до договору лізингу можуть субсидіарно застосовуватися норми параграфу 1  Глави 58 ЦК, а не інші параграфи цієї глави. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом. Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 915/865/17.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що положення  ст. 793 Цивільного кодексу України  (згідно з частиною другою якої договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню), вміщеної у параграфі 4 «Найм будівлі або іншої капітальної споруди»  глави 58 Цивільного кодексу України  не поширюються на правовідносини, що виникли на підставі спірного договору фінансового лізингу.

При цьому,  Закон України «Про фінансовий лізинг»  не містить вимоги про обов`язкове    нотаріальне посвідчення договору фінансового лізингу, отже, обов`язковість нотаріального посвідчення спірного договору чинним законодавством не встановлена, водночас, укладений сторонами спірний договір фінансового лізингу № 4К16052ЛИ від 01.07.2016 не містить умови про його нотаріальне посвідчення, матеріали справи також не містять будь-яких інших доказів на підтвердження того, що сторони спірного договору дійшли згоди про необхідність та обов`язковість його нотаріального посвідчення.

Отже, позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк “Приватбанк” про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Клайпед Груп” заборгованості за відсотковою винагородою за період з 01.07.2016 до 15.06.2017 у розмірі 19  876  276,55 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно зі статтями  525,  526,  530 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в термін передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання.

Відповідно до  ст. 611 ЦК України  у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, зміна умов зобов`язання та сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1  ст. 216 ГК України  учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 1  статті 230 ГК України  визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом частин 1 та 3  статті 549 ЦК України  неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6  ст. 231 ГК України  штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У пункті 7.1. Договору сторони визначили, що у випадку порушення лізингоодержувачем зобов`язань по сплаті лізингових платежів, по сплаті винагород, сплачує банку за кожний випадок порушення пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, яка розраховується у відсотках річних від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Сплата пені здійснюється у гривні. Строки позовної давності по вимогах про стягнення лізингових платежів, винагород, неустойки - пені, штрафів, інших платежів/витрат за цим договором встановлюється сторонами тривалістю 15 років (п. 7.9 договору).

У зв`язку з порушенням відповідачем термінів сплати лізингових платежів та відсоткової винагороди за користування майном, відповідно до п. 7.1. договору позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню за період з 30.03.2017 по 15.06.2017 у розмірі 738  182,19 грн., що обліковується Банком на рахунку НОМЕР_4 .

Суд перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, встановив, що вказаний розрахунок здійснений з урахуванням часткових оплат відповідачем відсоткової винагороди за користування лізинговим майном та змін облікової ставки НБУ за відповідний період, отже цей розрахунок є вірним, обґрунтованим та сума пені в розмірі  738  182,19 грн. підлягає стягненню з відповідача.

Правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин: рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак: рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин (ст.7 ГПК України).

Відповідно до ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Тягар доказування (доведення обставин справи) покладається законом на сторону, яка висуває певні вимоги або заявляє заперечення. І в даному випадку цей обов`язок позивачем виконаний, оскільки ним доведено належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог, що зумовлює задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Судовий збір у відповідності до вимог  ст. 129 Господарського процесуального кодексу України      покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст.  73-86,  91,  123,  129,  233,  236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Клайпед Груп” (код ЄДРПОУ 39703085, адреса: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Свободи, буд. 5 каб. 12) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк “Приватбанк” (код ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1 Д; адреса для листування: 49027, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50) 19.876.276,55 грн. (дев`ятнадцять мільйонів вісімсот сімдесят шість тисяч двісті сімдесят шість гривень 55 коп.) – заборгованість за відсотковою винагородою за користування майном, пеню у розмірі 738.182,19 грн. (сімсот тридцять вісім тисяч сто вісімдесят дві гривні 19 коп.), судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 309.216,88 грн. (триста дев`ять тисяч двісті шістнадцять гривень 88 коп.).

3. Видати судовий наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення може бути оскаржено до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня підписання повного тексту у порядку, передбаченому    Розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 20.09.2019.

Суддя                                                                                            Н.В. Величко