ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
12.11.2009 р. № 2а-11166/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого - судді Кочана В.М.,
секретаря судового засідання Іщук А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов
Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Києві
до Закритого акціонерного товариства "РУУККІ УКРАЇНА", Товариства з обмеженою відповідальністю "Арма-Строй"
простягнення коштів, одержаних за договором № 21 від 15.09.2008р.,
В С Т А Н О В И В:
Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Києві звернулася до суду з адміністративним позовом до Закритого акціонерного товариства "РУУККІ УКРАЇНА", Товариство з обмеженою відповідальністю "Арма-Строй" з вимогами про стягнення в дохід держави коштів, одержаних за договором від 15.09.2008р. № 21, укладеним з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства у зв`язку з його нікчемністю.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та пояснив, що між Закритим акціонерним товариством "Рууккі Україна" з одного боку та Товариством з обмеженою відповідальністю "Арма - Строй" укладено договір на виконання підрядних будівельних робіт № 21 від 15.09.2008р.
Згідно з листом ДПІ у Печерському районі м. Києва від 08.07.2009р. № 15966/7/15-311 ТОВ "Арма - Строй" зареєстровано у м. Києві, вул. Лейпцигська, буд. 5, але за вказаною адресою підприємство не знаходиться. ДПІ у Печерському районі м. Києва до ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва направлено запит від 16.09.2008р. № 11991/15-3 щодо встановлення місцезнаходження ТОВ "Арма - Строй" та проведення заходів, направлених на отримання пояснень та копій документів з питань проведення фінансово-господарських стосунків з ЗАТ "Рууккі Україна".
Представник позивача зазначив, що згідно з інформацією з бази облікових даних ТОВ "Арма-Строй" не звітує, останній звіт подано за 2007 рік з податку на прибуток підприємства та за серпень 2008 року з податку на додану вартість. За даними Системи автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України ТОВ "Арма-строй" не відобразило у складі податкових зобов`язань за вересень та жовтень 2008 обсяги розрахунків з ЗАТ "Рууккі Україна".
Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Києві вважає договір від 15.09.2008р. № 21 недійсним в силу закону, оскільки зазначений правочин не відповідає загальним умовам дійсності правочинів.
Оскільки укладена угода, на думку позивача, є нікчемною, а нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.
Позивач надав інформацію з пошуково-довідкової системи ЦБД ДПА України про те, що ТОВ "Арма-строй" знаходиться на обліку в ДПІ Печерського району м. Києва.
Підприємство має стан платника 7 - до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей.
Представник відповідач ЗАТ "Рууккі Україна" в судовому засіданні надав пояснення по суті заявленого адміністративного позову та заперечив проти задоволення позовних вимог. Зазначив, що підстави для застосування наслідків недійсності правочину відсутні, оскільки позивачем не доведено факту недійсності укладеного відповідачами правочину.
Представник відповідача пояснив, що при приведенні перевірки не було надано об`єктивної оцінки доказам, які мали значення для прийняття обґрунтованого рішення.
Вислухавши пояснення сторін, які з`явилися в судове засідання, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що в ході планової документальної перевірки ЗАТ "Рууккі Україна" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства (акт №249/40-10/25277777 від 13.07.2009р.) було встановлено, що між ЗАТ "Рууккі Україна" в особі директора Лукіна К.В. (Замовник) з одного боку та Товариством з обмеженою відповідальністю "Арма - Строй" (ТОВ "Арма Строй) в особі директора ОСОБА_1 (Підрядник) укладено договір №21 від 15.09.2008р., згідно з яким підрядник приймає на себе обов`язок виконати роботи, а замовник приймає на себе обов`язок прийняти та оплатити виконані роботи підрядника.
Загальна сума договору № 21 від 15.09.2008р. склала 54 053,00 грн., в т.ч. ПДВ - 9 008,83 грн.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Арма - Строй" виписано Закритому акціонерному товариству "Рууккі Україна" податкові накладні за підписом директора ОСОБА_1 .
Судом встановлено, що згідно з пошуково-довідковою системою ЦБД ДПА України ТОВ "Арма-строй" знаходиться на обліку в ДПІ Печерського району м. Києва.
Відповідно до листа ДПІ у Печерському районі м. Києва від 08.07.2009 року №15966/7/15-311 ТОВ "Арма - Строй" зареєстровано у м. Києві, вул. Лейпцигська, буд.5, однак станом на 08.07.2009р. за вказаною адресою підприємство не знаходиться.
Згідно із частиною 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов`язані із його недійсністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Зазначена норма недійсність господарського зобов`язання пов`язує з наступним:
1) невідповідністю його змісту вимогам закону;
2) наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства;
3) укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності).
Відповідно до положень цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).
Оскільки відповідачем не надано належних доказів про визнання договорів недійсними, посилання на їх фіктивність є безпідставним та до у ваги судом не береться.
Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов`язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов`язковому доведенню.
Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставши можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.
Позивачем не надано доказів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання відповідачами у даній справі договору № 21 від 15.09.2008р.
Крім того, позивачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у відповідачів, як обов`язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій.
Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку про безпідставність позиції позивача щодо визначення спірного правочину як такого, що укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та стягнення коштів одержаних за договором в дохід держави у зв`зку з його нікчемністю.
Частиною 1 статті 208 Господарського кодексу України передбачено, якщо господарське зобов`язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов`язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов`язанням, а у разі виконання зобов`язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
Позивачем не надано суду доказів визнання недійсним у судовому порядку договору № 21 від 15.09.2008р., укладеного між відповідачами.
Отже, заявлена позивачем вимога про застосування наслідків визнання недійсним спірного правочину викладена без урахування приписів зазначеної вище норми, а також належним чином не обґрунтована, що підтверджується обставинами, які встановлені судом та викладені вище.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Позивач по справі, як суб`єкт владних повноважень, не виконав покладеного на нього обов`язку щодо доказування.
Таким чином, суд приходить до висновку, що Спеціалізованою державною податковою інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Києві не надано належних доказів для задоволення позовних вимог та стягнення в дохід держави коштів, одержаних за договором від 15.09.2008р. № 21.
На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова суду може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Київському апеляційному адміністративному суду через Окружний адміністративний суд міста Києва.
Суддя Кочан В.М.