У Х В А Л А

Справа №  2-а-867/11

10 вересня 2019 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача:  Капустинського М.М.

суддів:  Охрімчук І.Г.  Моніча Б.С.

за участю:

секретаря судового засідання Довганюк В.В.,

позивача, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Ладижин Вінницької області на рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 23 лютого 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Ладижин Вінницької області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії щодо перерахунку та виплати пенсії,

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2011 року ОСОБА_1 звернувся до Ладижинського районного суду Вінницької області з позовом до Управління ПФУ, у якому просив:

- визнати неправомірними дії відповідача щодо здійсненого позивачу перерахунку пенсії у 2009 році;

- зобов`язати Управління ПФУ виплатити йому пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в цілому по Україні за календарний рік, що передує року перерахунку, тобто за 2007 рік. В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що Управління ПФУ здійснило перерахунок його пенсії всупереч вимог Закону України від 09 липня 2003 року №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку чим обмежило його право на пенсійне забезпечення в повному обсязі.

Ладижинський районний суд Вінницької області постановою від 23 лютого 2011 року, прийнятою в порядку  скороченого провадження, адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнив. Визнав протиправними дії Управління ПФУ та зобов`язав відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за 2008 рік, починаючи із 07 серпня 2010 року, згідно Закону №1058-ІV.

Не погодившись із таким рішенням суду першої інстанції, Управління ПФУ 16 березня 2011 року звернулося до Вінницького апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою про скасування постанови Ладижинського районного суду Вінницької області від 23 лютого 2011 року та відмови у задоволенні позову.

18 вересня 2012 року ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду за вказаною апеляційною скаргою УПФУ відкрито апеляційне провадження та призначено до розгляду в порядку письмового провадження на 18 жовтня 2012 року.

18 жовтня 2012 року постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління ПФУ на рішення суду першої інстанції, скасовано постанову Ладижинського районного суду Вінницької області від 23 лютого 2011 року та відмовлено у задоволенні позову.

Не погодившись із судовим рішенням апеляційної інстанції, ОСОБА_1 подав до Європейського суду з прав людини заяву, у якій скаржився на порушення своїх прав - порушення принципу рівності сторін в апеляційному провадженні у зв"язку з неповідомленням його про апеляційну скаргу відповідача та розгляду справи без його участі.

У лютому 2019 року до Великої Палати Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2012 року на підставі п.3 ч.5 ст.361 КАС України, а саме встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов"язань при вирішенні цієї справи судом (рішення Європейського суду з прав людини  від 07 грудня 2018 року, у справі "Болюх проти України")

14 травня 2019 року постановою Великої Палати Верховного Суду заяву ОСОБА_1 задоволено частково.

Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2012 року скасовано, а справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у м.Ладижині про перерахунок пенсії направлено на новий розгляд до Сьомого апеляційного адміністративного суду з підстав порушення судом положень адміністративного процесуального законодавства (порушено гарантії справедливого судового розгляду, а саме принципу рівності сторін).

10 червня 2019 року ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у м. Ладижин Вінницької області на рішення  Ладижинського міського суду Вінницької області від 23 лютого 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Ладижин Вінницької області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії щодо перерахунку та виплати пенсії.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги Управління ПФУ.

Позивачем рішення суду першої інстанції (постанову) на час апеляційного перегляду справи - не оскаржено.

21 червня 2019 року на ухвалу про відкриття апеляційного провадження по справі від 10.06.2019 року від позивача надійшов відзив у якому ОСОБА_1 зазначив, що  про апеляційну скаргу на рішення 2011 року він дізнався в січні 2013 року. Не маючи даних суду щодо дати отримання відповідачем копії оскарженого рішення, окрім відповіді відповідача з зазначенням такої дати як 10.03.2011 року, він не міг вчасно довести обставини пропуску апелянтом строку подачі апеляційної скарги - 16.03.2011 року. Отримавши лист за підписом голови Ладижінського міського суду за №867/11/4682/2018 від 13.12.2018 року про те, що представником УПФУ копія постанови отримана 25.02.2011 року про що свідчить підпис останнього яка міститься в справі, він набув доказів факту пропуску відповідачем строку на апеляційне оскарження судового рішення 2011 року за його позовом. Просив апеляційний суд врахувати вимоги ст.186 КАСУ, яка визначає строки на апеляційне оскарження.

Відповідно до вимог ч.1,2 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та обгрунтування наведені позивачем як у відзиві на ухвалу про відкриття апеляційного провадження від 21.06.2019 року так і в судовому засіданні, судова колегія вважає, що апеляційна скарга управління Пенсійного фонду України підлягає зняттю з апеляційного розгляду та залишенню без розгляду з огляду на таке.

Так, розглядаючи питання про законність та обґрунтованість судового рішення, яким позов задоволено, суд апеляційної інстанції враховує наступне.

В ході судового розгляду справи позивачем зазначено, що апеляційна скарга Управління Пенсійного фонду України у м.Ладижин Вінницької області, правонаступником якого є Бершадське об`єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області  на рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 23 лютого 2011 року подана з пропуском встановленого законом строку, а саме: 16 березня 2011 року, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції Ладижинського міського суду Вінницької області, тоді як копію постанови Ладижинського міського суду Вінницької області від 23 лютого 2011 року представником УПФУ отримано 25.02.2011р., що підтверджується його підписом на довідковому листі до справи (обкладинка справи) та повідомленням від 13.12.2018 року №867/11/4682/2018 за підписом в.о. голови Ладижинського міського суду Вінницької області І.О.Патраманського (а.с.41).

Лист Управління Пенсійного фонду України у м.Ладижин Вінницької області, про те, що постанову Ладижинського міського суду Вінницької області від 23 лютого 2011 року, управлінням Пенсійного фонду у м.Ладижин  отримано - 10.03.2011р. (а.с.69), вважає як намагання останнього скрити від апеляційного суду  та нього, як сторони у справі, факт пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду від 23.02.2011 року.

У зв`язку з наведеним, Бершадське об`єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області, у визначений судом строк зобов"язано надати свої пояснення (з наданням доказів на їх обгрунтування, поважності можливих причин) стосовно (не)пропущеного строку Управлінням Пенсійного фонду України у м.Ладижин Вінницької області на апеляційне оскарження рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 23 лютого 2011 року.

Як слідує з відповіді УПФУ на даний запит, єдиним доказом отримання 10.03.2011 року Управлінням судового рішення від 23.02.2011 року міг бути журнал вхідної кореспонденції. Але, у зв"язку з певним строком зберігання журналів, останній знищено, а тому, на час розгляду справи, у них відсутня будь-яка інформація щодо дати отримання вказаного судового рішення.

Таким чином, ОСОБА_1 вважає не спростованою відповідачем обставину, що апеляційне провадження у справі відкрито помилково, оскільки апеляційна скарга подана з пропуском встановленого законом строку.

Колегія суддів погоджується з доводами позивача виходячи з такого.

Рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 23.02.2011 р. позовну заяву ОСОБА_1 задоволено.

Відповідачем зазначене судове рішення 16.03.2011 року оскаржено до суду апеляційної інстанції (а.с.22).

Згідно ч.2 ст.186 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2017 року) апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови в письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржуване рішення прийнято у скороченому провадженні без участі сторін (а.с.19), а тому строк на апеляційне оскарження цього рішення сплив 07.03.2011 р., оскільки  його копія отримана представником Управління особисто саме 25.02.2011 року про що свідчать підпис на довідковому листі до справи (обкладинка справи). Дана обставина підтверджується повідомленням в.о. голови Ладижинського міського суду Вінницької області І.О.Патраманського за №867/11/4682/2018  від 13.12.2018 року (а.с.41).

Управління Пенсійного фонду України в Радомишльському районі Житомирської області подало апеляційну скаргу 16.03.2011 р., тобто з порушенням строку на апеляційне оскарження. Клопотання про поновлення строку не подано.

За змістом ч.4 ст.189 КАС України суддя-доповідач на стадії прийняття апеляційної скарги мав би залишити апеляційну скаргу без руху та надати апелянту можливість заявити клопотання про поновлення пропущеного строку.

Разом з тим, процесуальне законодавство, як у редакції до 15.12.2017 року не містило, так і  після зазначеної дати - у діючій редакції, не містить норм які б регулювали вирішення цього питання у разі якщо апеляційна скарга подана поза межами строку і провадження апеляційне відкрито.

За таких обставин колегія суддів вирішує це питання виходячи із загальних засад права.

Статтею 8 КАС України, в редакції чинній до 15.12.2017 р. як і ст.6 КАС України в редакції чинній на час розгляду справи, визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. При цьому суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року№3477-1У, рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню як джерела права.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини (у справах "Осман проти Сполученого королівства" від 28.10.1998 р. та "Круз проти Польщі" від 19.06.2001 р.) виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

У справах "Стаббігс та інші проти Великобританії", "Девеер проти Бельгії", суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 (справа "Мельник проти України") погодився з тим, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. А також указав, що зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність. Звідси, розгляд апеляційної скарги, поданої з пропуском строку на апеляційне оскарження порушить принцип рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, принцип законності, оскільки в такому разі органу - відповідачу буде надана перевага, що не ґрунтується на законі.

В судовому засіданні колегія суддів з`ясовувала у відповідача питання, чи має він будь-які поважні причини з наданням доказів на їх обгрунтування, стосовно (не)пропущення строку на апеляційне оскарження постанови Ладижинського міського суду Вінницької області від 23 лютого 2011 року на що від відповідача отримана письмова відповідь про відсутність на час розгляду справи - інформації, щодо дати (10.03.2011р.) отримання оскарженого судового рішення, у зв"язку зі знищенням журналу реєстрації, на той час, вхідної кореспонденції.

Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В суді, позивачем доведено недотримання відповідачем строку на апеляційне оскарження постанови суду за його позовом, при недоведеності відповідачем попереднього твердження - отримання оскарженої постанови 10.03.2011 року та не запереченні факту її отримання представником управління - 25.02.2011 року.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційній інстанції встановив, що апеляційна скарга Пенсійним фондом подана без дотримання встановлених строків і не містить у собі клопотання про поновлення пропущеного  строку,  під  час розгляду  справи таке клопотання не заявлене, надані суду пояснення сторін вичерпно вказують на відсутність будь-яких поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження, тому, колегія суддів не вбачає підстав для залишення апеляційної скарги без руху, а виходячи із загальних засад права, вважає за необхідне, апеляційну скаргу, провадження по якій відкрито помилково, ухвалою, зняти з апеляційного розгляду та залишити її без розгляду у зв"язку з пропуском строку на її подачу.

Керуючись ст.ст. 248, 328, 329, п. 15-5 Перехідних положень КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Ладижин Вінницької області на рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 23 лютого 2011 року зняти з апеляційного розгляду Сьомого апеляційного адміністративного суду залишивши її без розгляду у зв"язку з пропуском строку на її подачу.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст.325 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 23.09.2019 року.

Суддя-доповідач Капустинський М.М.

Судді Охрімчук І.Г.  Моніч Б.С.