Справа № 2a-1405
2009 рік
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 квітня 2009 року Конотопський міськрайонний суд Сумської області
в складі: головуючого судді Кравченка В.О.,
при секретарі Юда М. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Конотопі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Конотопському районі про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни» та поновлення пропущеного строку для звернення до суду, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом та прохає суд визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Конотопському районі щодо невиплати у 2006-2008 роках належних йому сум та зобов»язати управління Пенсійного фонду України в Конотопському районі нарахувати і виплатити на його користь недоплачену йому як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2008 роки в сумі 3888 грн. 70 коп. Вимоги обгрунтовує тим, що вона є дитиною війни та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 1 січня 2006 року йому повинна виплачуватися щомісячна соціальна допомога в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, з урахуванням положень ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої розмір мінімальної пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Прохає також поновити пропущений строк звернення до суду за захистом своїх порушених прав, оскільки про їх порушення дізнався лише в серпні 2007 року після ухвалення Конституційним Судом України рішення від 09.07.2007 року.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з’явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з’явився, надав заяву про розгляд справи без участі його представника. В письмових запереченнях просить відмовити у задоволенні позовних вимог мотивуючи тим, що позивачка дійсно є дитиною війни та має право на отримання щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». В той же час, статтею 7 зазначеного Закону передбачено, що фінансування виплат по даному Закону проводиться із Державного бюджету України. Органи Пенсійного фонду України, відповідно до ст. 6, 19 Конституції України, повинні діяти на підставі своїх повноважень та відповідно до Законів України, ніхто не може бути вимушений робити те, що не передбачено законодавством. Статтею 110 Закону України «Про Державний бюджет України» на 2006 рік» передбачене поетапне запровадження у 2006 році виплат дітям війни за результатами виконання державного бюджету у порядку, визначеному КМУ України. Оскільки на законодавчому рівні не було врегульовано, яким саме органом та за рахунок яких коштів, та в якому порядку здійснюється призначення і виплата підвищення пенсій, то підвищення пенсій дітям війни у 2006 році проведено не було. Що стосується проведення виплат у 2007 році, то п. 12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» призупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 рік від 09.07.07 визнано такими, що не відповідають Конституції України норми ст. ст. 71, 11 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік». Тобто вимоги позивача щодо виплати йому підвищення пенсії за період з 09.07.07 є такими, що не суперечать чинному законодавству. Проте, механізм реалізації положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» був відсутній. Так як механізм реалізації положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» відсутній, то відповідно до роз»яснень Міністерства юстиції України питання щодо розмірів підвищення пенсій особам, яким встановлено статус дитини війни в 2006, 2007 роках має бути вирішено після його законодавчого врегулювання. Це питання було врегульовано Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік», яким внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та визначено, що дітям війни до пенсії виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни - 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Після набрання чинності рішенням Конституційного Суду України від 22.05.08 № 10-рп/2008 рік, постановою КМУ України від 28.05.08 № 530 (п.8) встановлено, що дітям війни до пенсії проводиться підвищення в таких розмірах - з 22.05.08 - 48, 10грн., з 01.07.08 - 48 грн. 20 коп., з 01.10.08 - 49 грн. 80 коп. Вказані підвищення і були проведені позивачці. Вважає, що управління ПФУ у м. Конотопі діяло на підставі діючого законодавства та не допускало порушення прав позивача. Крім того, прохає суд застосувати строк позовної давності, оскільки про розмір підвищення пенсії позивачці було відомо протягом всього періоду одержання пенсії, тобто з січня 2006 року.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов піддягає частковому задоволенню.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 є "дитиною війни" (а.с. 7) та має право на пільги, встановлені законодавством для дітей війни.
Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Статтею 7 вказаного закону визначено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до п. 17 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» на 2006 рік зупинена дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Вказані положення Закону України «Про Державний бюджет» неконституційними визнані не були та нарахування і виплата державної соціальної підтримки дітям війни у 2006 році не проводилася.
Відповідно до п.12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено. Проте, Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року за № 6-рп/2007 рік, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (неконституційності) положень ст. 29, 36 ч.2, 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, п. п. 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян), визнано такими, що не відповідає Конституції України (є неконституційними) положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік»
Згідно ч. 2 ст. 152 Конституції України закони та інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність.
Рішення Конституційного Суду України є обов»язковим для виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що управлінням ПФУ в Конотопському районі не було допущено порушення прав позивача щодо виплати йому державної соціальної підтримки як дитині війни за 2006 рік та до 9 липня 2007 року.
В той же час, суд вважає, що з дати ухвалення рішення Конституційним Судом України, тобто з 9 липня 2007 року, управління ПФУ України у в Конотопському районі мало проводити підвищення пенсії дітям війни відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
На думку суду посилання відповідача як на обгрунтування своїх заперечень проти позову в частині підвищення пенсії дітям війни за 2007 рік на відсутність механізму реалізації положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та лист Міністерства юстиції України № 21-46-561 від 31.08.2007 року на заслуговують на увагу, оскільки не можуть обмежувати права позивача, як дитини війни.
Суд вважає, що з моменту прийняття Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності положення п. 12 ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет на 2007 рік" ця норма Закону втратила чинність, а ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» чітко визначено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. З огляду на це, дане питання цілком врегульоване чинним законодавством України.
Пунктом 41 розділом П Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік» були внесені зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ст. 6 вказаного закону була викладена в новій редакції, якою визначено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Відповідно до п. 14 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії підвищується на 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Як встановлено в судовому засіданні позивачу у 2008 році здійснювалася виплата державної соціальної підтримки як дитині війни у розмірі 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Однак, рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 рік визнані неконституційними положення п. 36-100 розділу П «Про внесення змін до деяких законодавчих актів».
Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України з дати ухвалення рішення Конституційного Суду України, тобто з 22 травня 2008 року управління ПФУ України у в Конотопському районі мало проводити підвищення пенсії дітям війни відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
За таких обставин, суд приходить до переконання, що за період з 9 липня 2007 року по грудень 2007 року включно та за період з 22 травня 2008 року по грудень 2008 року включно відповідачем було допущено порушення прав позивача, щодо підвищення йому пенсії як дитині війни на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», тобто його право на отримання державної соціальної підтримки як дитині війни. В той же час, ст. ст. 99, 100 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася, або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, а пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Позивач ОСОБА_1 в позові ставить питання про поновлення пропущеного строку звернення до суду та проведення відрахування строку звернення до адміністративного суду понад півтора роки тому, коли він дізналася про порушення своїх прав.
Проте, суд критично оцінює посилання позивачки на те, що про порушення своїх прав вона дізнався півтора роки тому, оскільки державна соціальна підтримка як дитині війни (підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком), про нарахування якої прохає позивачка, носить щомісячний характер, заборгованості з виплати пенсії перед позивачкою не було та про порушення своїх права вона мала дізнатися безпосередньо при отриманні пенсії.
З позовом до суду ОСОБА_1 звернувся 02.04.2009 року (а.с. 2).
Управління Пенсійного фонду України в Конотопському районі протягом 2007-2008 років не визнавало право позивача на отримання підвищення пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Згідно ч.2 ст. 100 КАС України якщо суд визнає причину пропущення звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується судом в порядку, встановленому цим Кодексом.
Позивачем не надано доказів пропуску строку звернення до адміністративного суду з вимогами про зобов»язання управління ПФУ в Конотопському районі нарахувати їй як дитині війни щомісячну державну соціальну допомоги за 2006 рік та 2007 рік, з поважних причин (тривала хвороба, виїзд за межі України, відрядження тощо), а незнання діючого законодавства не може бути віднесено до поважності причини пропущення такого строку. Суд вважає, що про порушення своїх прав позивачка повинна була дізнатися безпосередньо після отримання нею пенсії без відповідного підвищення як дитині війни, а тому підстав для поновлення строку звернення до суду не вбачається.
За таких обставин, суд приходить до переконання, що управління Пенсійного фонду України в Конотопському районі слід зобов»язати провести перерахунок та здійснити дії щодо виплати позивачці державної соціальної підтримки відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 22 травня 2008 року по грудень 2008 року включно та визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Конотопському районі щодо невиплати позивачці у 2008 році належних їй сум.
Оскільки, згідно ст. 58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" в 2008 році позивачці слід було б виплатити такі суми доплат до пенсії: травень 481 х 30% = 144, 3 грн.;
червень 481 х 30% = 144, 3 грн.;
липень 482 х 30% = 144, 6 грн.;
серпень 482 х 30% = 144, 6 грн.;
вересень 482 х 30% = 144, 6 грн.;
жовтень 498 х 30% = 149, 4 грн.;
листопад 498 х 30% = 149, 4 грн.;
грудень 498 х 30% = 149, 4 грн.;
всього: 1170, 60 грн.
Однак їй було виплачено лише: за травень, червень по 48, 10 грн.; липень, серпень, вересень по 48, 20 грн.; жовтень, листопад, грудень по 49, 80, а всього: 390, 20 грн.
Таким чином недоплачена різниця суми становить 780, 40 грн. (1170, 60 — 390, 20).
Судові витрати по справі підлягають розподілу у відповідності до ч. 3 ст. 94 КАС України. Керуючись: ст. ст. 6, 19, 124, 152 Конституції України, ст. ст. 61, 69 Закону України «Про Конституційний Суд України», ст. ст. 3, 6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Законами України «Про державний бюджет на 2006-2008 роки», ст. 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», ст. 14 закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.07 № 6-рп/2007 рік, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.08 № 10-рп/2008 рік, п.15 Положення «Про Пенсійний фонд України», ст. ст. 3, 10, 69-71, 99, 100, 158-161 КАС України, -
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Конотопському районі щодо невиплати позивачу у 2008 році належних йому сум.
Зобов»язати Управління Пенсійного фонду України в Конотопському районі провести перерахунок та здійснити дії щодо виплати ОСОБА_1 державної соціальної допомоги відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 22 травня 2008 року по грудень 2008 року включно в розмірі 780 грн. 40 коп.
В іншій частині - у задоволенні позову відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 з Державного бюджету України понесені ним судові витрати в розмірі 1 грн. 70 коп.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Конотопський міськрайонний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення постанови та апеляційної скарги - протягом 20 днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження, або шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення постанови без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження.