Справа № 1 - 46/ 2010р.

В И Р О К

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

    23 лютого 2010 року Перемишлянський районний суд Львівської області в складі:

головуючого- с удді                       ОСОБА_1,

при секретарі                         Подусівській Л.В.,

з участю:                 прокурора    Кохалика Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Перемишляни кримінальну справу про обвинувачення:

                                            ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1,  

                                            уродженця та  жителя ІНФОРМАЦІЯ_2

                                           Львівської області, громадянина України, з середньою

                                           освітою,  розлученого,  не працюючого, військовозобов’язаного,  

                                           раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.164 КК України,-

встановив :

           Підсудний ОСОБА_2 злісно ухиляється від сплати встановлених рішенням суду аліментів на утримання дитини, які згідно рішення Перемишлянського  районного суду Львівської області від 19.01.2009р. зобов’язаний сплачувати в користь ОСОБА_3  на утримання дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5, 27.01.2006р. народження у розмірі по 200,00 грн. на кожну дитину  щомісячно, починаючи з 17.10.2008р. до досягнення  повноліття. Незважаючи на доходи, отримані  під час праці на тимчасових роботах, та на неодноразові попередження працівниками ДВС про кримінальну відповідальність за злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини, ОСОБА_2 допустив заборгованість по сплаті аліментів станом на 01.12.2009 р. у сумі  3713,55грн.

Будучи допитаним в судовому засіданні, підсудний свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю та показав, що у 2002році одружився з ОСОБА_3, шлюб з якою за рішенням суду був розірваний. Від шлюбу у них  народилося  два сина –ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які  після розлучення проживають з матір»ю. Йому було відомо про рішення суду з приводу стягнення з нього аліментів  на утримання дітей в розмірі по 200,00 грн.на кожну дитину щомісяця. До травня 2009р. з нього відраховувалися аліменти, але пізніше звільнився з роботи, не мав доходів, тому не мав можливості  сплачувати вчасно  аліменти. Має намір за три місяці повністю погасити заборгованість, в скоєному розкаюється.

Крім повного визнання підсудним ОСОБА_2 своєї вини, його винуватість у вчиненні злочину повністю і об»єктивно підтверджується зібраними в ході досудового слідства доказами, які  зазначені в обвинувальному висновку. Підсудним не оспорюються фактичні обставини справи та докази по даній кримінальній справі, і  останній  не наполягає на їх дослідженні. Підсудним правильно розуміються зазначені обставини і в суду не виникає сумнівів у добровільності та істинності його  позиції,  якому протокольно роз’яснено наслідки такої відмови, передбачені ст.299 КПК України. Тому суд вважає  визнати недоцільним дослідження доказів стосовно тих  фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються , і проти  цього  учасники судового засідання не заперечують.

       Згідно довідки, виданої Перемишлянською центральною районною лікарнею 06.10.2009р. ОСОБА_2. за меддопомогою в наркологічний та психіатричний кабінети не звертався  (а.с.31).

      Згідно характеристики з місця проживання, підсудний характеризується позитивно  (а.с.29).

Таким чином, аналізуючи зібрані та перевірені у судовому засіданні докази, суд приходить до висновку, що вина підсудного у вчинені злочину доведена повністю.

Суд вважає, що дії підсудного вірно кваліфіковані за ч.1 ст.164 КК України, оскільки він вчинив злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів).

При обрані виду і міри покарання підсудному суд враховує ступінь суспільної небезпечності вчиненого діяння, особу винного, який раніше не судимий та позитивно характеризується по місцю проживання, його вік та  поведінку. Як пом’якшуючі покарання обставини суд визнає щире каяття у вчиненому. Обтяжуючих покарання обставин суд не знаходить.

Керуючись ст.ст.299, 321, 323, 324, 327,332, 341, 347,-349  КПК України, суд -

присудив:

          ОСОБА_2  визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого

  ч.1 ст.164 КК України  і призначити йому покарання у виді  1 ( один)  рік обмеження волі.

На підставі ст.75  КК України  звільнити засудженого від  відбування призначеного за даним вироком покарання з  1 (один)  річним іспитовим строком, якщо він не вчинить  нового злочину і виконає  покладені на нього обов»язки у вигляді:  не виїзджати за межі  України  на постійне  місце проживання без дозволу органу кримінальної-виконавчої системи та повідомляти ці органи про зміну місця проживання; періодично з»являтися в органи кримінально-виконавчої системи для реєстрації.

         Запобіжний захід засудженому  ОСОБА_2 - підписку про невиїзд, до набрання вироком законної сили, залишити без змін.

 На вирок може бути подано апеляцію до апеляційного суду Львівської області через місцевий суд протягом п`ятнадцяти діб з моменту його проголошення.

Суддя                                                             Кіпчарський М.О.