Справа №2-183/2010

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

    19 лютого 2010 року  Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської                              області в складі: головуючого – судді Серебрякової Т.В., при секретарі судового              засідання - Лукіянчиній Т.І.,  за участю – позивачки ОСОБА_1, відповідача             ОСОБА_2, розглянувши у відкритому  судовому засіданні в залі суду  в місті Вознесенськ Миколаївської області  цивільну справу за позовом   ОСОБА_1   до ОСОБА_2  про розірвання шлюбу ,  -  

ВСТАНОВИВ:

    В листопаді 2009 р. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом  до  ОСОБА_2  про розірвання шлюбу.

В позовній заяві зазначено, що 19 серпня 2006 р. виконавчим комітетом  Воронівської  сільської  Ради Вознесенського району Миколаївської області був зареєстрований шлюб між позивачкою ОСОБА_2  (до шлюбу – Слукіна) О.О. та  відповідачем  ОСОБА_2  Від  даного шлюбу  сторони мають малолітню дитину – сина ОСОБА_3,                                ІНФОРМАЦІЯ_1.  В позові  позивачка вказувала, що причиною розпаду сім’ї є те,  що вона  та відповідач виявилися  різними людьми, зі своєрідними характерами та  з  різними поглядами  щодо  вирішення  життєвих проблем, через що, між подружжям   постійно  виникали  сварки та непорозуміння. Посилаючись на те, що сім’я розпалася остаточно, примирення та подальше спільне проживання з  відповідачем неможливе, позивачка  просила   позов задовольнити, а шлюб  розірвати.  

 В судовому засіданні  позивачка ОСОБА_1 позовні вимоги  підтримала та наполягала на розірванні шлюбу, оскільки вважала,  що сім’я  остаточно розпалася і збережена не може бути. При цьому зазначала, що час,  який суд надав подружжю  для примирення виявився неефективним, оскільки  останнє не відбулося  та  сторони  згоди не дійшли.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні  позовні вимоги  не визнав та  заперечував проти розірвання шлюбу з позивачкою ОСОБА_1, посилаючись на  необхідність збереження  сім’ї.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені  наступні  факти  і відповідні їм правовідносини.

Так, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2,                               ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_2  (до   шлюбу – Слукіна)  ОСОБА_4,                       ІНФОРМАЦІЯ_3, знаходяться  в зареєстрованому шлюбі з 19 серпня 2006 р., що підтверджується свідоцтвом про одруження,  серія І–ФП  №089803, виданим  Воронівською сільською Радою Вознесенського району  Миколаївської області 19 серпня 2006 р.  (а.с.5).

Від даного шлюбу сторони мають малолітню дитину -  сина  ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1,  що підтверджується копією свідоцтва про народження, серія І–ФП №064372, виданого виконавчим комітетом  Воронівської сільської Ради   Вознесенського району  Миколаївської області 05 листопада  2007 р. (а.с.6).

За  ст.51 Конституції України, ст.ст.21,110-112 СК України, шлюб, як сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану, охороняється державою.

Суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства (ст.111 СК України).

Під час розгляду справи, судом встановлено, що за час наданий  подружжю для примирення,  ними  не було  вчинено  жодних дій направлених на примирення.

Відповідно до ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Дружина та чоловік  зобов’язані спільно піклуватися про  побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім’ї  на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги, що передбачено ст.55 СК України.

Кожен з подружжя також має право припинити шлюбні відносини.  Примушування до їх збереження, є порушенням права дружини, чоловіка на особисту недоторканість  і може мати наслідки, встановлені законом (ст.56 СК України).    

Згідно ст.112 СК України, суд, з’ясувавши фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову, постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу  суперечило б інтересам одного з них,  інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

В судовому засіданні встановлено, що сторони  припинили шлюбні відносини починаючи  з 30 вересня  2009 р. За таких обставин, враховуючи характер відносин, що склалися між сторонами, відсутність  взаєморозуміння між ними, суд вважає, що збереження шлюбу є неможливим і суперечить інтересам сторін, оскільки  суд прийняв міри по його збереженню, які не привели до позитивного результату, а категоричне заперечення відповідача не може бути  прийнято  судом до уваги, оскільки не відповідає  положенням ст.ст.24, 55,56 СК України.

На підставі  викладеного  та згідно зі ст.ст.104,110,112 СК України, суд приходить до висновку, що заявлений позов підлягає задоволенню, а шлюб, зареєстрований                                  19 серпня 2006  р.  між  ОСОБА_2   та  ОСОБА_2   (до  шлюбу – Слукіна)  ОСОБА_4   розірванню.    

Керуючись ст.ст.10,11,209,212,213,214,215  ЦПК України, суд,  –

ВИРІШИВ:

    Позов   ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу   задовольнити.

Шлюб, зареєстрований   19 серпня 2006 р. виконавчим комітетом  Воронівської сільської Ради  Вознесенського  району   Миколаївської області   (актовий запис №2) між ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженцем                      ІНФОРМАЦІЯ_4,  та  ОСОБА_2  (до шлюбу -  Слукіна) ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженкою                            ІНФОРМАЦІЯ_5,   – розірвати.  

    При видачі свідоцтва  про розірвання шлюбу в органах РАЦС  стягнути   з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_4,  на користь держави  судовий збір   в розмірі  17 (сімнадцять) грн. 00 коп.  ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженку  ІНФОРМАЦІЯ_5, звільнити від сплати судового збору.

           Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку  до  апеляційного суду Миколаївської області через Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області  шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів після проголошення рішення та подачі апеляційної скарги протягом двадцяти  днів після подання заяви про апеляційне оскарження або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Суддя                                                    Т.В. Серебрякова