Справа № 345/1807/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2019 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді Тхір О.А.,

за участю секретаря Віраг Е.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора взводу №1 роти №2 батальйону Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Дубовича Петра Вікторовича про скасування постанови у справі про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

21 червня 2019 року на адресу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора взводу №1 роти №2 батальйону Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Дубовича Петра Вікторовича про скасування постанови у справі про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення для розгляду за підсудністю з Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області.

Позов обґрунтований тим, що згідно з постановою у справі про адміністративне правопорушення серії ДП18 № 536226 від 10.04.2019 року, складеною лейтенантом поліції Дубовичем Петром Вікторовичем, позивач ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом AUDI Q5, номерний знак НОМЕР_1 , 10.04.2019р. о 14 год. 35 хв. на автодорозі М-06, «804 км» с. Барвінок, керуючи транспортним засобом рухався в населеному пункті зі швидкістю 91 км/год, чим порушив п/п 12.4 ПДР України. Даною постановою його притягнуто до адміністративної відповідальності передбаченої ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення, а саме штраф у розмірі 255 гривень.

Зазначену постанову вважає незаконною та винесеною з порушенням норм про­цесуального права.

Зокрема, зазначає, що 10 квітня 2019 року він рухався у потоці автомобілів і будучи поза межами населеного пункту, про який протиправно вказано у постанові, разом з потоком інших

автомобілів почав збільшувати швидкість руху та рухався зі швидкістю 65 км/год, на що вказував спідометр його автомобіля, та в той час був протиправно зупинений інспектором патрульної поліції Дубовичем Петром Вікторовичем, коли інші автомобілі з усього потоку спокійно рухалися далі збільшуючи свою швидкість та віддаляючись від нього.

Зазначачив, що відповідач, разом з іншими інспекторами, знаходилися на службовому автомобілі поза межами населеного пункту, де його протиправно і зупинили за нібито порушення правил дорожнього руху.

На думку позивача, дані вказані у постанові не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки у постанові вказано невідомий йому автомобіль з номерним знаком НОМЕР_1 на якому він не рухався та до якого не має жодного відношення, що вважає грубим порушенням порядку оформлення постанови.

Зауважив, що у складеній за даним фактом постанові про адміністративне правопорушення відповідач вказав про порушення ним підпункту 12.4 Правил дорожнього руху, і за результатами розгляду справи притягнув ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Позивач також посилається на те, що, відсутні дані про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис, відсутні у постанові, і це чітко підтверджується копією постанови врученою мені відповідачем та долученою мною до позовної заяви.

В порушення вимог ст.ст. 251, 280 КУпАП у постанові немає даних чи були свідки правопорушення. Дані цих осіб є відомостями, які мають зазначатися у постанові. Відсутність у справі не тільки пояснень, але й даних свідків, що на думку позивача грубо суперечить приписам правових норм та призводить до відсутності у справі передбачених законом доказів, відповідачем не було з`ясовано чи вчинялося ним таке правопорушення, чи винен він у його вчиненні, чи підлягаю

Позивач та його представник у судове засідання не з`явилися, про час і місце розгляду справи належним чином повідомлені.

Відповідач у судове засідання не з`явився, проте про час і місце розгляду справи належним чином повідомлений. Відповідачем не подано відзив на позовну заяву протягом строку, встановленого судом.

Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Згідно з ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч.ч. 1,2,8 ст. 262 КАС України розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу,через пятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

В зв`язку з неявкою учасників справи в судове засідання фіксування судового процесу звузаписувального технічного засобу не здійснюється, що відповідає ч. 4 ст. 229 КАС України.

Відповідачем не подано відзив на позовну заяву протягом строку, встановленого судом.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 10.04.2019 року, лейтенантом поліції Дубовичем Петром Вікторовичем, складено постанову серії ДП18 № 536226, про притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП за керування транспортним засобом AUDI Q5, номерний знак НОМЕР_1 , 10.04.2019р. о 14 год. 35 хв. на автодорозі М-06, «804 км» с. Барвінок, зі швидкістю 91 км/год., чим він порушив п/п 12.4 ПДР України та накладено адміністративне стягнення, а саме штраф у розмірі 255 гривень.

Не погоджуючись з постановою ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом.

Таким чином, між сторонами склалися правовідносини з приводу оскарження постанови суб`єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності.

Статтею 19 Конституції України регламентовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до п. п. 1.3, 1.9 Правил дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог ст. 245 КУпАП відповідно до ст. 280КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст.251КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

У наведених положеннях визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.

Як роз`яснено у п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст.283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з приписами ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, в адміністративному процесі у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача суб`єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.

Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі, суд під час розгляду справи повинен створювати необхідні умови для всебічного, повного й об`єктивного дослідження справи, однак не зобов`язаний підміняти собою осіб, шукаючи доказів виключно за власною ініціативою. Адміністративний суд має активно підтримувати перебіг провадження, досліджувати фактичні обставини справи в найбільш повному обсязі.

Суд констатує, що належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність у діях позивача ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП відповідачем не надано. Зокрема, не надано жодних доказів фото- чи відеофіксації наявності обставин порушення позивачем вимог Правил дорожнього руху та його тверджень не спростовано. Відповідачем до суду відзив на позов не подано, а також не подано доказів, які б підтверджували вчинення правопорушення позивачем та доказів, якими останнє зафіксовано.

Статтею 62 Конституції України встановлено, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. За змістом цієї норми на особу не може бути покладений і обов`язок доводити свою невинуватість в учиненні адміністративного правопорушення.

Таким чином, суд доходить переконання, що матеріалами справи не підтверджено факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 1 ст.122 КУпАП, а також не доведено дотримання при винесенні оскаржуваної постанови вимог ст.ст. 248,280 КУпАП щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин та вирішення її в точній відповідності з законом.

За змістом ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Отже,враховуючи викладене та беручи до уваги вищенаведені норми, суд вважає,що позов слід задовольнити повністю та скасувати постанову серії ДП18 № 536226 від 10.04.2019 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 225,00 грн., а справу про адміністративне правопорушення закрити.

Керуючись ст. ст.2,9,76,77,90,241-246,255,262,271,272,286 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву задовольнити повністю.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП18 № 536226 від 10.04.2019 року, винесену поліцейським роти № 2, взводу № 1 батальйону УПП в Закарпатській області ДПП Дубович П.В., про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 225 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених ч. 2 ст. 299 КАС України.

Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених ст. 286 КАС України, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Суддя О.А.Тхір