Справа №2-346/2010 р .

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К РА Ї Н И

10 лютого 2010 року Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючого – судді Вуїва О.В., при секретарі – Вишняковій А.Є.,

за участю: позивачки ОСОБА_1, відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, представника відділу ДВС Вознесенського МРУЮ – ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вознесенську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2,  ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору: відділ Державної виконавчої служби Вознесенського міськрайонного управління юстиції Миколаївської області (далі – відділ ДВС), про звільнення майна з-під арешту,

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з таким позовом в якому вказувала, що на виконанні відділу ДВС знаходиться виконавче провадження щодо стягнення з              ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

30 листопада 2009 року державним виконавцем відділу ДВС Вознесенського МРУЮ при  вчиненні виконавчих дій, було здійснено виїзд за місцем проживання боржника та складено акт опису й арешту майна, яким накладено арешт на наступне майно: тюнер «Cosmosat», модель 7400, серійний номер №SVR 0709-030515 у робочому стані, вартістю 300 грн., ДВД-програвач «Samsung», модель DVD-P 360K, серійний номер №6R LA00532M у робочому стані, вартістю 300 грн., телевізор «LG», модель 21FX6RB, серійний номер № 612UBO1342 у робочому стані, вартістю 650 грн., пральну машину ПМ2 «Донбас 4», серійний номер №07721/2006 у неробочому стані, вартістю 100 грн., супутникову антену круглу білого кольору у робочому стані, вартістю 150 грн.

Проте ОСОБА_1 вказувала на те, що зазначені речі належать їй особисто, як такі, що були придбані за її кошти та для власного використання, однак помилково включені до акту опису й арешту.

Виходячи з цих обставин, позивачка просила про звільнення спірного майна з-під арешту.

В судовому засіданні позивачка  свої вимоги підтримала у повному обсязі.

В обгрунтування вимог ОСОБА_1 вказувала на те, що в 2006-2007 роках за її кошти та для власного використання позивачки ОСОБА_2 було придбано систему для перегляду супутникового телебачення, телевізор, ДВД-програвач, а також пральну машину.

В подальшому майно було передане в користування відповідачів.

Проте 30 листопада 2009 року спірне майно було необгрунтовано внесене до акту опису й арешту майна за боргами по аліментам її сина, а тому ОСОБА_1 просила про повне задоволення позову.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги визнав повністю, пояснивши, що спірне майно було придбане ним за кошти позивачки та для користування останньою, тобто є власністю ОСОБА_1, а тому є підстави для виключення його з-під арешту.

Відповідачка ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, вказуючи на те, що спірне майно було придбане ОСОБА_2 за власні кошти в її присутності, тобто належить останньому, а не позивачці, тому підстав для звільнення його з-під арешту не вбачала.

Представник третьої особи без самостійних вимог – ВДВС Вознесенського МРУЮ –         ОСОБА_4 – в судовому засіданні залишив вирішення питання про необхідність задоволення позову на розсуд суду.

Заслухавши пояснення позивачки, відповідачів, представника третьої особи без самостійних вимог – ОСОБА_4, дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, оглянувши матеріали виконавчих проваджень №№508/09, 509/09, суд прийшов до наступного.

Зокрема, судом встановлено, що на виконанні відділу ДВС знаходиться виконавче провадження щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

З пояснень сторін, письмових доказів, що містяться в матеріалах справи (а.с. 7-8, ), а також матеріалів виконавчого провадження вбачається те, що 30 листопада 2009 року державним виконавцем відділу за місцем проживання позивачки та боржника, а саме за адресою: Вознесенський р-н, с. Щербані, вул. Кірова, 73 було складено акт опису й арешту майна, яким накладено арешт на наступне майно: тюнер «Cosmosat», модель 7400, серійний номер №SVR 0709-030515 у робочому стані, вартістю 300 грн., ДВД-програвач «Samsung», модель DVD-P 360K, серійний номер №6R LA00532M у робочому стані, вартістю 300 грн., телевізор «LG», модель 21FX6RB, серійний номер № 612UBO1342 у робочому стані, вартістю 650 грн., пральну машину ПМ2 «Донбас 4», серійний номер №07721/2006 у неробочому стані, вартістю 100 грн., супутникову антену круглу білого кольору у робочому стані, вартістю 150 грн.

Однак ОСОБА_1, посилаючись на належність їй спірного майна, просить про звільнення цього майна з-під арешту.

З гарантійного талону за №218 на телевізор «LG», модель 21FX6RB (а.с. 38) дійсно вбачається те, що покупцем цього майна є позивачка.

Частина 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» вказує на те, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про звільнення майна з-під арешту.

Згідно ст.ст. 11, 328, 655, 656 ЦК України цивільні права та обов’язки можуть виникати, а право власності - набуватися з договорів та інших правочинів, зокрема договору купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник має право володіти, користуватися, розпоряджатися своїм майном на власний розсуд незалежно від волі інших осіб, а в разі його порушення –  вимагати поновлення або захисту такого права.

За таких обставин, телевізор «LG» підлягає звільненню з-під арешту, як такий, що належить ОСОБА_1

Що стосується інших включених в акт опису й арешту речей, то позивачка не довела належними доказами факт належності їй цього майна, як того вимагають положення ст.ст. 10, 60 ЦПК України, зокрема:

- з копії товарного чеку приватного підприємця ОСОБА_5 від 25 листопада 2007 року, а також довідки від 28 листопада 2009 року вбачається те, що покупцем комплекту обладнання для прийому супутникового телебачення (тюнера «Cosmosat та супутникової антени) є ОСОБА_3 (а.с. 35-36);

- з пояснень сторін та копії гарантійного талону магазину «Каскад» від 30 січня 2007 року вбачається те, що покупцем ДВД-програвача «Samsung» є відповідач ОСОБА_2  (а.с. 31);

- з пояснень сторін та копії гарантійного талону від 23 листопада 2006 року вбачається те, що пральна машина ПМ2 «Донбас» також була придбана ОСОБА_2 (а.с. 37-39).

Разом з тим суд не примає до уваги доводи позивачки в тій частині, що вказане майно придбане саме для неї та за кошти останньої, оскільки такі доводи нічим не підтверджені.

Таким чином вищевказане майно не належить позивачці, а тому підстав для звільнення його з-під арешту в інтересах ОСОБА_1 суд не вбачає.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212, 213, 214, 215  ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2,  ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору: відділ Державної виконавчої служби Вознесенського міськрайонного управління юстиції Миколаївської області, про звільнення майна з-під арешту - задовольнити частково.

Звільнити телевізор «LG», модель 21FX6RB, серійний номер № 612UBO1342   у робочому стані  з-під арешту, накладеного державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби Вознесенського міськрайонного управління юстиції Миколаївської області ОСОБА_4 за актом опису й арешту майна серія АА №608573 від 30 листопада 2009 року.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області через Вознесенський міськрайонний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження рішення протягом десяти днів з дня його проголошення та подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя:      /підпис/                                                                ОСОБА_6

Згідно з оригіналом: суддя: