Справа № 2-37/2010 р.

ЗАОЧНЕ  РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

17 березня 2010 року  Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі:                

              головуючого -   судді Вуїва О.В.,  

              при секретарі – Козачук О.С.,  

за участю: представника позивачів – ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вознесенську цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА страхування»» (далі – ПАТ «СК «АХА страхування»») про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою,

ВСТАНОВИВ:

В травні 2009 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду з позовною заявою до ОСОБА_5 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою.

В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначали, що 27 лютого 2009 року близько 14-30 годин в м. Вознесенську на вул. Жовтневої революції ОСОБА_4, керуючи автомобілем «Хюндай Елантра», держ. номер НОМЕР_1 (належним на праві власності ОСОБА_5А.) та маючи поліс страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів, на 137 км.+500 м. автодороги Р-06 Ульянівка-Миколаїв по вул. Ювілейній в порушення вимог п. 10.1, 10.3 ПДР  України перед початком руху, під час перестроювання в крайній лівий ряд не переконалася, що це буде безпечним та не створить небезпеки іншим учасникам дорожнього руху в результаті чого здійснила зіткнення з автомобілем «Форд Транзит» під керуванням його власника – ОСОБА_2, пошкодивши його.

 Постановою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 30 березня 2009 року ОСОБА_4 була визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУАП.

В зв’язку з пошкодженням належного ОСОБА_2 автомобіля в результаті дорожньо-транспортної пригоди  йому була завдана матеріальна шкода в сумі 14 000 грн.

Крім цього, вказані обставини призвели до моральних страждань позивачів:

•   ОСОБА_2, що стали наслідком пошкодження автомобіля та зміни звичайного способу життя.  Грошовий еквівалент моральної шкоди оцінював у 5000 грн.;

•   ОСОБА_3, яка в якості пасажира пережила сильний стрес внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.  Грошовий еквівалент моральної шкоди оцінила в 2000 грн.

Враховуючи вказані обставини, позивачі просили стягнути з відповідачки матеріальну та моральну шкоду, а також всі понесені ними судові витрати.

Ухвалами Вознесенського міськрайонного суду від 02 липня 2009 року в якості відповідачів до участі в справі було залучено ОСОБА_4 та ЗАТ «Страхова компанія «ВЕСКО»».

Також ухвалами Вознесенського міськрайонного суду від 26 лютого 2010 року ЗАТ «Страхова компанія «ВЕСКО»» замінено його правонаступником - ПАТ «СК «АХА страхування»», а провадження по справі відносно ОСОБА_6 закрито в зв’язку з відмовою від позову до цієї відповідачки.

 В подальшому позивачі надали суду уточнений позов в якому ОСОБА_2 зазначав, що ПАТ «СК «АХА страхування»» повністю виконало свої зобов’зання в частині виплати узгодженої сторонами суми страхового відшкодування за шкоду, заподіяну майну потерпілого.

Тому просив про стягнення з ОСОБА_4 несплаченого страховиком залишку відшкодування – франшизи в розмірі 510 грн.

Разом з тим позивачі частково змінили вимоги в частині відшкодування моральної шкоди, а саме:

•   ОСОБА_2 вказував на те, він зазнав моральних страждань, що стали наслідком пошкодження належного йому автомобіля, зміни звичайного способу життя та невчасного отримання страхового відшкодування.  Грошовий еквівалент моральної шкоди оцінював у 5000 грн. та просив про пропорційне стягнення такої шкоди - з ОСОБА_4 – 2 450 грн., а з ПАТ «СК «АХА страхування»» - 2 550 грн.;

•   ОСОБА_3 вказувала на те, що вона в якості пасажира пережила сильний стрес внаслідок неправомірної поведінки ОСОБА_4, що призвели до дорожньо-транспортної пригоди.  Грошовий еквівалент моральної шкоди оцінила в 2000 грн. та просила про стягнення такої шкоди з ПАТ «СК «АХА страхування»».

В судовому засіданні, яке проводилося без участі позивачів, представник останніх – ОСОБА_1 уточнені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним в позові.

Відповідачка  ОСОБА_4, представник відповідача - ПАТ «СК «АХА страхування»»  в судове засідання не з’явилися, судом належним чином про час та місце розгляду справи повідомлені, причини неявки суду не повідомили.  

Суд вважає за необхідне ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки представник позивачів не заперечує проти такого вирішення справи.

Заслухавши пояснення представника позивачів, дослідивши матеріали справи   в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення за №3-695/09 відносно ОСОБА_4 за ст. 124 КпАП України, суд прийшов до наступного.

Зокрема, судом встановлено, що 27 лютого 2009 року близько 14-30 годин в м. Вознесенську на вул. Жовтневої революції ОСОБА_4, керувала автомобілем «Хюндай Елантра», держ. номер НОМЕР_1, на 137 км.+500 м. автодороги Р-06 Ульянівка-Миколаїв по вул. Ювілейній в порушення вимог п. 10.1, 10.3 ПДР  України перед початком руху, під час перестроювання в крайній лівий ряд не переконалася, що це буде безпечним та не створить небезпеки іншим учасникам дорожнього руху в результаті чого здійснила зіткнення з автомобілем «Форд Транзит» під керуванням його власника – ОСОБА_2, пошкодивши його.

Вказані обставини повністю підтверджуються постановою Вознесенського міськрайонного суду від 30 березня 2009 року про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України та іншими матеріалами справи про адміністративне правопорушення, тому згідно ч. 4 ст. 61 ЦПК України не підлягають повторному доказуванню при розгляді цивільної справи.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2, як власнику автомобіля «Форд Транзит» реєстр. номер НОМЕР_2, було заподіяно матеріальну шкоду.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов’язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (далі – Постанова Пленуму) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме винною особою.

Положення ч. 1 ст. 1166 ЦК України вказують на те, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, повинна бути відшкодована винною особою в повному обсязі.

Згідно абз. 2, 4 п. 9 Постанови Пленуму при визначенні розміру відшкодування шкоди, заподіяної майну, слід враховувати, що потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди. При цьому повинна враховуватися зношеність пошкодженого майна.

В той же час судом встановлено,  що на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність володільця автомобіля «Хюндай Елантра», держ. номер НОМЕР_1 була застрахована в ЗАТ «Страхова компанія «ВЕСКО»» (правонаступником якого є ПАТ «СК «АХА страхування»»).

Ця обставина повністю підтверджується полісом 1-го типу страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВВ/2208083 від 07 жовтня 2008 року.

Згідно полісу страховик зобов’язався в межах ліміту відповідальності відшкодовувати шкоду, завдану страхувальником життю, здоров’ю, майну третіх осіб під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу (що узгоджується з п. 22.1 ст. 22 Закону України Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004 року (далі – Закон)).

При цьому в зв’язку з пошкодженням транспортного засобу страховиком повинні бути відшкодовані витрати, пов’язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (ст. 29 Закону).

Однак, згідно ч. 18 ст. 9 Закону «Про страхування» від 07 березня 1996 року франшиза, визначена в договорі страхування, страховиком не відшкодовується та повністю покладається на страхувальника.

Оскільки страховик повністю виконав свої зобов’язання за договором в частині виплати суми страхового відшкодування за шкоду, заподіяну майну потерпілого, однак залишок шкоди не відшкодований винною особою, а тому вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_4 щодо стягнення несплаченого страховиком залишку відшкодування – франшизи в розмірі 510 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Водночас ч. 1 ст. 1167 ЦК України  передбачає право особи, якій завдана моральна шкода, вимагати відшкодування такої шкоди особою, яка її завдала, за наявності вини останньої.

Відповідно до статті 23 ЦК України моральна шкода може полягати в душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала в зв'язку із знищенням чи пошкодженням належного їй майна.

В судовому засіданні знайшов своє підтвердження той факт, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивачу ОСОБА_2 була завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях в зв'язку з пошкодженням його майна - автомобіля, що призвело до зміни його звичайного способу життя в зв’язку з неможливістю використання транспортного засобу за призначенням.

Згідно норм чинного законодавства така шкода повністю покладається на особу, винну у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

Вирішуючи питання про визначення розміру грошового відшкодування моральної шкоди, суд у відповідності з вимогами статті 23 ЦК України, п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» враховує характер та обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнали позивачі, характер немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості.  

При визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди на користь                   ОСОБА_2, суд враховує характер та тривалість вимушених змін звичайного способу життя позивача, відсутність передумов для добровільного відшкодування завданої шкоди його заподіювачем.  

Тому суд вважає достатнім відшкодування в сумі 600 грн., яке підлягає стягненню з ОСОБА_4

Проте суд не вбачає підстав для покладення на ПАТ «СК «АХА страхування»» обов’язку по відшкодуванню ОСОБА_2 моральної шкоди, завданої невчасним отриманням страхового відшкодування, оскільки таке порушення є підставою для стягнення пені, а не моральної шкоди, водночас стягнення такої шкоди не передбачено ні законом, ні укладеним між сторонами договором.  

Разом з тим в матеріалах справи є докази, що свідчать про повне та вчасне виконання страховиком своїх зобов’язань після отримання від потерпілої особи всіх необхідних для виплати документів.

Також не підлягають задоволенню вимоги позивачів про стягнення зі страховика моральної шкоди, обгрунтованих наявністю душевних страждань, які ці особи зазнали в зв’язку з протиправною поведінкою щодо них або членів сім’ї, оскільки деліктні відносини між сторонами виникли лише з приводу пошкодження майна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що за своєю суттю містить необережну форму вини та не містить всіх необхідних ознак, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 23 ЦК України на яку посилаються позивачі.

А в силу п. 22.3 ст. 22 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» така шкода повністю стягується з безпосереднього заподіювача шкоди.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України розподіляються судові витрати:

- з відповідачки ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 (пропорційно до розміру задоволених позовних вимог) підлягають стягненню витрати на експертизу (оцінку) в розмірі                65 грн., державне мито в розмірі 14 грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в розмірі 25 грн.

Інші понесені позивачами витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 88, 209, 212, 213, 214, 215, 226, 228, 233 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь  ОСОБА_2 матеріальну шкоду в сумі 510 (п’ятсот десять) гривень,  відшкодування моральної шкоди в сумі 600 (шістсот) гривень , а також 104 (сто чотири) гривні  судових витрат.

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_2, ОСОБА_3 до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА страхування»» про відшкодування моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте за письмовими заявами відповідачів, які можуть бути подана протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області через міськрайонний суд шляхом подачі заяви про апеляційне  оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення та подачі апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Суддя:        /підпис/

Згідно з оригіналом: суддя: