Справа № 331/2928/19

Провадження № 2/331/1375/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне рішення)

12 вересня 2019 року м. Запоріжжя

Жовтневий районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого - судді Гнатик Г.В.,

за участю секретаря - Дорофєєвої М.А.

розглянувши в загальному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в приміщенні Жовтневого районного суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить розірвати шлюб з відповідачем, посилаючись на те, що між ними шлюб зареєстрований 17 серпня 2001 року Петро - Михайлівською сільською радою Вільнянського району Запорізької області, актовий запис № 08. Від даного шлюбу мають двох дітей - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітню дитину - сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , подружнє життя між ними не склалось, шлюбні відносини припинені з 04.03.2018 у зв`язку з тим, що вони втратили почуття любові та взаємоповаги, в родині відсутнє взаєморозуміння, відновлювати шлюбні відносини намірів не має.

Ухвалою суду від 18 липня 2019 року у вказаній справі було відкрито провадження в порядку загального позовного провадження та призначено до підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 23 серпня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні на 12.09.2019 на 10.00 годину із викликом сторін.

Позивач, ОСОБА_1 , в судове засідання не з`явилась, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, на позові наполягає.

Відповідач, належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, до судового засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав, у зв`язку з чим на підставі ч.2 ст. 223, ч.1 ст. 280 ЦПК України справу розглянуто у відсутність відповідача на підставі доказів наявних в матеріалах справи.

Беручи до уваги ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Ради Європи від 04 листопада 1950 року, що набрала чинності для України 11.09.1997 року, яка передбачає право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, також беручи до уваги те, що відповідач обґрунтованих клопотань про відкладення судового засідання, суду не надав, в силу положень ст. 223 ч. 1 ЦПК України, суд вважає за доцільне продовжити судовий розгляд за відсутності відповідача, шляхом постановлення заочного рішення.

Верховний Суд України, узагальнюючи судову практику, також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними та підлягаючими задоволенню виходячи з наступного.

Стаття 68 Конституції України зобов`язує кожного неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту цивільних прав розуміються закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Відповідно до ч. 1ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.81,83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

На підставі ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про шлюб НОМЕР_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрували шлюб 17 серпня 2001 року , після реєстрації шлюбу прізвище дружини « ОСОБА_1 ».

Сумісне життя з відповідачем не склалося, шлюбні відносини припинені, тому позивачка звернулася до суду з даним позовом.

За змістом ст.51 Конституції України та ст.24 Сімейного кодексу України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка, примушування до шлюбу не допускається.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 65 СК України, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.

Згідно зі ст.5 Протоколу №7 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенцію ратифіковано Законом №475/97-ВР від 17.07.1997 року) кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.

Оскільки шлюбні відносини між сторонами припинені, сторони не ведуть сумісного господарства, позивачка не бажає зберегти шлюб та сім`ю, відповідач відзив на позов не надав, тому суд вважає за можливе позов задовольнити, шлюб розірвати, що не протиречить ст.110, 112 СК України.

Керуючись ст.ст. 110, 112 СК України; ст.ст. 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268 , 280-284, 354, 355ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюб - задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований 17 серпня 2001 року Петро - Михайлівською сільською радою Вільнянського району Запорізької області, актовий запис № 08.

Після розірвання шлюбу прізвище позивача залишити « ОСОБА_1 ».

Рішення суду після набрання ним законної сили надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та поставлення відмітки в актовому записі про шлюб .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: Г.В. Гнатик