Ухвала

25 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 203/5844/16-ц

провадження № 61-17045 ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Воробйової І. А. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 січня 2018 року

та постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 квітня 2019 року

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Колодій Роман Олександрович, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Стаднік Ірина Леонідівна, Перша дніпровська державна нотаріальна контора, про визнання недійсними довіреності

і договорів купівлі-продажу та іпотеки, скасування рішень про державну реєстрацію, зобов`язання повернути майно в натурі,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 січня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду

від 04 квітня 2019 року з пропуском строку на касаційне оскарження, встановленого статтею 390 ЦПК України.

Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо

в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.

У касаційній скарзі заявник зазначає, що строк на касаційне оскарження був пропущений, оскільки він перебував на лікуванні з 03 травня 2019 року по 07 травня 2019 року, що підтверджується довідкою.

Вказана заявником причина пропуску строку не може бути визнана поважною, оскільки заявником подано касаційну скаргу більш ніж через п`ять місяців після ухвалення оскаржуваного судового рішення, а надана довідка лише підтверджує перебування на лікуванні з 03 травня 2019 року по 07 травня 2019 року.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Однією з основних гарантій права сторони на судовий захист є право оскарження судових рішень (стаття 129 Конституції України). Реалізація цього права здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень

у судах апеляційної та касаційної інстанцій.

Рішеннями Європейського суду з прав людини визначено, що сторона,

яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд

не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження

не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією

із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження рішення (справа «Олександр Шевченко проти України»

від 26 квітня2007 року, справа «Трух проти України» від 14 жовтня

2003 року).

У рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися

від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи,

а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Отже, вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ

є обов`язком осіб, які беруть участь у справі і безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили,

є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини

і основоположних свобод.

Вирішуючи питання про поновлення строку на касаційне оскарження, судом враховано, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним

з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими

і непереборними обставинами. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata.

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення,

що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність.

Згідно із частиною третьою статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала,

не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнано неповажними.

Отже, на підставі частини третьої статті 393 ЦПК України касаційну скаргу слід залишити без руху, оскільки зазначені заявником причини,

що призвели до пропуску строку на касаційне оскарження не є поважними та такими, що об`єктивно унеможливили подання касаційної скарги в межах строків, визначених чинним законодавством.

При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.

Керуючись статтями 390 , 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 січня 2018 року

та постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 квітня 2019 року залишити без руху і надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

Якщо заяву про поновлення строку на касаційне оскарження, з наданням відповідних доказів, не буде подано особою у зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя І. А. Воробйова