ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи: 490/8036/15-к Головуючий у 1-й інстанції: Алєйніков В.О.

Номер провадження: 11-кп/819/596/19 Доповідач: Литвиненко І.І.

Категорія: ч. 2,3 ст.185, ч.2,3 ст.15 ст. 185 КК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Херсонського апеляційного суду у складі:

головуючого судді: Литвиненко І.І.

суддів: Красновського І.В.

                        Калініної О.В.

при секретарі: Темнюк Т.А.

за участі прокурора: Кучеренка Д.С.

обвинуваченого: ОСОБА_1

адвоката :        Сидорчук К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні кримінальне провадження внесене до ЄРДР за №12016150020005418 за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_1 з доповненнями, адвоката Сидорчук Катерини Анатоліївни в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 28 грудня 2017 року, відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Миколаєва, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 3 ст.185, ч. 2 ст. 15 – ч. 3 ст.185, ч.3 ст.15 – ч. 3 ст.185 КК України,

                                       ВСТАНОВИЛА:

Вироком Центрального районного суду м.Миколаєва від 28 грудня 2017 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2, 3 ст.185, ч.2 ст. 15 ч.3 ст. 185, ч.3 ст. 15 ч.3 ст. 185 КК України і призначено покарання:

-за ч.2 ст. 185 КК України – у виді позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців;

-за ч.3 ст. 185 КК України – у виді позбавлення волі строком 5 років 6 місяців;

-за ч.2 ст.15 ч.3 ст. 185 КК України - у виді позбавлення волі строком на 4 роки;

-за ч.3 ст. 15 ч.3 ст. 185 КК України - у виді позбавлення волі строком на 4 роки.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим за сукупністю злочинів остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років 6 місяців.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1   обраховано з моменту набрання вироком законної сили.

На підставі ч.5 ст.72 КК України зараховано в строк покарання, період попереднього ув`язнення ОСОБА_1 , а саме:

-з 20 жовтня 2015 року до 19 лютого 2016 року та з 23 листопада 2016 року до 20 червня 2017 року - з розрахунку 1 день попереднього ув`язнення за 2 дні позбавлення волі;

-з 21 червня 2017 року до моменту набрання цим вироком чинності - з розрахунку 1 день попереднього ув`язнення за 1 день позбавлення волі.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 до набрання вироком чинності залишено без змін - тримання під вартою.

Вирішено питання щодо речових доказів та судових витрат.

Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 24 вересня 2019 матеріали кримінального провадження відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185 КК України, виділено в окреме провадження.

Вироком суду першої інстанції встановлено, що:

20 червня 2015 року, ОСОБА_1 проник на територію домоволодіння АДРЕСА_2 , де таємно заволодів належним ОСОБА_4 металевими прутами, листом металу та металевою конструкцією вагою 26 кг, спричинивши останній матеріальну шкоду в сумі 186,48 грн.

В ніч з 26 на 27 червня 2015 року ОСОБА_1 проник у приміщення літньої кухні домоволодіння АДРЕСА_3 , де таємно заволодів належною ОСОБА_5 м`ясорубкою «Delfa», вартістю 700 грн.

У період часу з 20:00 год. 26 червня 2015 року до 09:00 год. 27 червня 2015 року ОСОБА_1 проник на територію домоволодіння АДРЕСА_4 , де заволодів належними ОСОБА_6 чотирма металевими трубами, що перебували на даху сараю, а також проник до приміщення сараю, де заволодів двома алюмінієвими бідонами ємністю по 50 л. кожен, на загальну суму 1120 грн.

6 липня 2015 року, о 13:00 год., ОСОБА_1 проник на територію домоволодіння АДРЕСА_5 , де таємно заволодів належним ОСОБА_7 металевою кришкою та металевим кільцем вагою 45,7 кг на загальну суму 164,52 грн.

20 липня 2015 року, о 01:00 год. ОСОБА_1 та особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, за попередньою змовою між собою проникли в приміщення літньої кухні у домоволодінні АДРЕСА_6 , де таємно заволоділи належним ОСОБА_8 майном, на загальну суму 8867 грн.

21 липня 2015 року, близько 08:00 год., ОСОБА_1 та особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, за попередньою змовою між собою проникли в приміщення літньої кухні у домоволодінні АДРЕСА_7 , де таємно заволоділи майном ОСОБА_9 , спричинивши останній матеріальну шкоду в сумі 796,5 грн.

23 липня 2015 року, близько 09:00 год., ОСОБА_1 та особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, за попередньою змовою між собою проникли в приміщення літньої кухні у домоволодінні АДРЕСА_7 , де таємно заволоділи належним ОСОБА_9 майном, на загальну суму 700,76 грн.

18 серпня 2015 року, близько12:00 год., ОСОБА_1 та особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, за попередньою змовою між собою проникли в квартиру АДРЕСА_8 , де таємно заволоділи належним майном ОСОБА_10 на загальну суму 1802 грн.

31 серпня 2015 року, близько 01:00 год., ОСОБА_1 та особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження за попередньою змовою між собою проникли в приміщення будинку АДРЕСА_9 , де таємно заволоділи належним ОСОБА_11 майном, на загальну суму 5291, 50 грн.

01 вересня 2015 року, близько 01:00 год., ОСОБА_1 та особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, за попередньою змовою між собою проникли в приміщення будинку АДРЕСА_9 , де таємно заволоділи належним ОСОБА_11 майном, на загальну суму 644, 40 грн.

05 вересня 2015 року, близько 01:00 год., ОСОБА_1 та особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, за попередньою змовою між собою проникли в приміщення будинку АДРЕСА_9 , де таємно заволоділи належним ОСОБА_11 майном, на загальну суму 720, 00 грн.

06 вересня 2015 року, близько 12:00год., ОСОБА_1 та особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, за попередньою змовою між собою проникли в приміщення будинку АДРЕСА_10 , де таємно заволоділи належним ОСОБА_12 майном, на загальну суму 1605 грн.

11 вересня 2015 року, близько 11:00 год., ОСОБА_1 знаходячись на вул. Цілинній АДРЕСА_11 м. Миколаєві, проник на територію домоволодіння АДРЕСА_12 , де таємно заволодів належним ОСОБА_13 майном, на загальну суму 10298 грн.

14 вересня 2015 року, близько 11:00 год., ОСОБА_1 та особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, за попередньою змовою між собою проникли у домоволодіння АДРЕСА_13 , де таємно заволоділи належним ОСОБА_14 майном, спричинивши останньому матеріальну шкоду в сумі 5000 грн.

20 вересня 2015 року, близько 09:00 год., ОСОБА_1 проник до приміщення літньої кухні у домоволодінні АДРЕСА_1 , де таємно заволодів належним ОСОБА_15 майном, спричинивши останній матеріальну шкоду в сумі 5405 грн.

21 вересня 2015 року, близько 13:00 год., ОСОБА_1 проник до приміщення літньої кухні буд. АДРЕСА_14 , де таємно заволодів належним ОСОБА_16 майном, на загальну суму 11823 грн.

28 вересня 2015 року, близько 13:00 год., ОСОБА_1 проник до господарської будівлі АДРЕСА_15 АДРЕСА_16 , де таємно заволодів належним ОСОБА_17 майном, спричинивши останньому матеріальну шкоду в сумі 3200 грн.

05 жовтня 2015 року, близько 12:30 год., ОСОБА_1 проник на подвір`я домоволодіння АДРЕСА_10 , де таємно заволодів належним ОСОБА_18 майном, спричинивши останньому матеріальну шкоду в сумі 4000 грн.

14 жовтня 2015 року, близько 11:00 год., ОСОБА_1 проник до господарської будівлі буд. АДРЕСА_17 , де таємно заволодів належним ОСОБА_19 майном, спричинивши останньому матеріальну шкоду в сумі 3500 грн.

30 червня 2016 року, у вечірній час, ОСОБА_1 та особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, за попередньою змовою проникли на територію домоволодіння АДРЕСА_9 , де заволоділи належним ОСОБА_20 майном, на загальну суму 902,2 грн.

04 липня 2016 року, у вечірній час, ОСОБА_1 та особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, за попередньою змовою проникли на територію домоволодіння АДРЕСА_9 , де заволоділи належним ОСОБА_20 майном, спричинивши останньому матеріальну шкоду в сумі 2539 грн.

20 липня 2016 року, у вечірній час, ОСОБА_1 проник на територію домоволодіння АДРЕСА_9 , де заволодів належним ОСОБА_20 майном, спричинивши останньому матеріальну шкоду в сумі 165 грн.

21 липня 2016року, близько 16:30 год., ОСОБА_1 проник до буд. АДРЕСА_18 , де таємно заволодів належним ОСОБА_21 майном, спричинивши останньому матеріальну шкоду в сумі 1367 грн.

25 липня 2016 року, близько 10:20 год., ОСОБА_1 проник на територію домоволодіння АДРЕСА_10 , де таємно заволодів належним ОСОБА_22 майном, спричинивши останньому матеріальну шкоду в сумі 1500 грн.

Окрім того, ОСОБА_1 вчинив замахи на вчинення злочинів проти власності за таких обставин.

20 жовтня 2015 року, близько 13:30 год., ОСОБА_1 проник до господарської будівлі домоволодіння по АДРЕСА_17 , де вилучив належне ОСОБА_19 майно на суму 450 грн, та вийшов з господарської будівлі, маючи намір довести свій злочинний намір до кінця, але в цей момент був помічений потерпілим Усвідомивши, що є поміченим власником майна, ОСОБА_1 покинув вилучене майно на території домоволодіння та з місця вчинення злочину зник.

28 липня 2016 року, близько 10:20 год., ОСОБА_1 проник на територію домоволодіння по АДРЕСА_9 , де вилучив належне ОСОБА_20 майно загальною вартістю 156 грн, та намагався покинути місце вчинення злочину, але був затриманий сусідами ОСОБА_20 на місці події.

16 листопада 2016 року, близько 10:20 год., ОСОБА_1 проник до котельні на територію домоволодіння по АДРЕСА_19 , де вилучив належне ОСОБА_23 майно на суму 1300 грн. Після цього, утримуючи це майно при собі, він намагався покинути місце вчинення злочину, але був затриманий потерпілим на місці події.

Судом першої інстанції дії ОСОБА_1 кваліфіковані:

- за частиною 2 статті 185 Кримінального Кодексу України - як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно;

-за частиною 3 статті 185 Кримінального Кодексу України - як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднана з проникненням у житло, інше приміщення, сховище;

-за частиною 2 статті 15 - частиною 3 статті 185 Кримінального Кодексу України - як закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену повторно, поєднану з проникненням в інше приміщення;

-за частиною 3 статті 15 - частиною 3 статті 185 Кримінального Кодексу України - як незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену повторно, поєднану з проникненням в інше приміщення.

Вимоги апеляційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали.

Обвинувачений ОСОБА_1 в апеляційній скарзі та доповненнях до неї вважає вирок суду занадто суворим, необґрунтованим, невмотивованим, та таким, що порушує його права.

Апелянт зазначає, що, знаходячись довгий час в місцях позбавлення волі, він був позбавлений якісного харчування та вітамінів, що призвело до захворювання на численні хвороби, а саме: гепатит «С», цироз печінки, ВІЛ інфекцію ІV клінічної стадії та інші тяжкі захворювання.

Просить врахувати, що 20.10.2015 р. його було затримано та обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. На думку апелянта, у строк покарання слід враховувати період попереднього ув`язнення з 20.10.2015 р. до дня набрання вироком законної сили, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Стверджує, що після того, як 17.02.2016 р. йому було обрано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, у зв`язку із станом здоров`я та для того, щоб отримати інвалідність, йому потрібно було пройти медичні процедури на які потрібні були кошти та він був змушений знову вчиняти дрібні крадіжки.

Зазначає, що 16.11.2016 р. його було затримано та 17.11.2016 р. обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, але суд першої інстанції у вироку вказав, що строк тримання під вартою слід рахувати з 23.11.2016 р., що вважає незаконним.

Вказує, що йому встановлено інвалідність ІІ групи з діагнозом «загальне захворювання». Він неодноразово заявляв клопотання про зміну запобіжного заходу у зв`язку з хворобами разом з висновками лікарів про те, що він потребує лікування, а колонія не може забезпечити належного лікування, але суд його клопотання не задовольнив.

ОСОБА_1 вважає, що підпадає під дію Закону України «Про амністію у 2016 році», так як на момент виходу Закону у нього були невиліковні хвороби, а саме: ВІЛ-інфекція ІV клінічна стадія, рак печінки, цироз печінки, гепатит «С», виразка шлунку, туберкульоз та інші захворювання. Також він є інвалідом другої групи.

Зазначає, що відповідно до вимог ч. 5 ст. 72 КК України він відбув 2 роки і 11 місяців покарання, а тому вважає, що суд безпідставно відмовив у застосуванні відносно нього амністії, оскільки на момент винесення вироку, він не відбув 2 роки і 8 місяців із призначеного судом покарання. Також вважає, що підпадає під дію ч. 2 ст. 84 КК України та може бути звільнений від відбування покарання у зв`язку з хворобою.

Обвинувачений просить врахувати, що вину у вчинених злочинах він визнав повністю та щиросердно розкаявся, добровільно повернув потерпілим більшість викраденого майна, допомагав розкриттю злочину, вчиняв злочини не з корисливих мотивів, а через крайню необхідність в придбанні медичних препаратів, а тому вважає, що підпадає під дію ст. 69 КК України та просить пом`якшити призначене покарання. Крім того, зазначив, що має постійне місце проживання, отримує пенсію за станом здоров`я, перебуває у цивільному шлюбі, має міцні соціальні зв`язки. Його син та невістка знаходяться на заробітках за кордоном, а його малолітній онук проживає з його мамою, яка є пенсіонеркою та потребує його допомоги та підтримки.

Просить застосувати у відношенні нього вимоги ст. 69, ч. 2 ст. 84 КК України, а також Закон України «Про амністію у 2016 році». Відповідно до ч.5 ст. 72 КК України, зарахувати у строк відбування покарання увесь період попереднього ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

В апеляційній скарзі адвокат Сидорчук К.А. просить змінити вирок суду в частині призначення покарання ОСОБА_1 , а саме призначити йому більш м`яке покарання, а саме мінімальне покарання, передбачене санкцією ч.3 ст. 185 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки позбавлення волі. Змінити вирок суду першої інстанції в частині зарахування ОСОБА_1 строку попереднього ув`язнення, а саме строк попереднього ув`язнення ОСОБА_1 зарахувати таким чином: період з 20 жовтня 2015 року до 19 лютого 2016 року – з розрахунку 1 день попереднього ув`язнення за 2 дні позбавлення волі; період з 23 листопада 2016 року до 20 червня 2017 року – з розрахунку 1 день попереднього ув`язнення за 2 дні позбавлення волі; період з 21 червня 2017 року до моменту набрання цим вироком чинності – з розрахунку 1 день попереднього ув`язнення за 1 день позбавлення волі.

Вважає вирок суду необґрунтованим та незаконним в частині призначення ОСОБА_1 покарання, а тому, на думку адвоката, вирок в цій частині має бути змінено, оскільки призначення покарання є занадто суворим, з огляду на визнання обвинуваченим своєї вини, сприянні у встановленні фактичних обставин справи, з урахуванням наявності невиліковних хвороб у ОСОБА_1 та з урахуванням того, що на утриманні обвинуваченого є матір похилого віку.

Позиції учасників судового провадження, висловлені в ході апеляційного перегляду.

Під час апеляційного розгляду обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник адвокат Сидорчук К.А. підтримали подані ними апеляційній скарги з доповненнями.

Потерпілі належним чином повідомлені про місце дату та час апеляційного розгляду. Присили здійснювати апеляційний розгляд за їх відсутності. Клопотання про відкладення апеляційного розгляду на адресу суду не надходили.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, захисника Сидорчук К.А. яка змінила апеляційній вимоги щодо зарахування ОСОБА_1 строку попереднього ув`язнення, просила на підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати обвинуваченому до строку покарання період попереднього ув`язнення із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, в судових дебатах сторони залишилися на своїх позиціях, заслухавши останнє слово обвинуваченого, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши викладені в апеляційних скаргах доводи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Мотиви Суду.

Висновки суду першої інстанції щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 3 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України, за встановлених та викладених у вироку обставин, в апеляційних скаргах не оспорюються, а тому вирок суду в цій частині відповідно до положень ч. 1 ст. 404 КПК України в апеляційному порядку не переглядається.

Перевіряючи доводи ОСОБА_1 та його захисника, які не погоджувалися із призначеним ОСОБА_1 покарання, колегія суддів враховує, що відповідно до вимог ст.65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Визначаючи ОСОБА_1 вид та міру покарання, як видно із вироку, суд першої інстанції врахував, ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, які є в тому числі тяжкими, значну кількість епізодів крадіжок, що підвищує його суспільну небезпечність. Також врахував дані про особу обвинуваченого, який характеризується негативно, зловживає алкогольними напоями, перебуває на обліку в обласному наркологічному диспансері з діагнозом: «синдром залежності від опіатів».

Суд обґрунтовано визнав обставинами, що пом`якшують покарання, визнання обвинуваченим своєї вини та сприяння розкриттю злочину.

Як обставину, що обтяжує покарання обвинуваченого суд визнав рецидив злочину.

Як видно із провадження, заподіяна потерпілим шкода не відшкодована у повному обсязі.

Поведінка обвинуваченого, в тому числі і посткримінальна, переконала суд першої інстанції про формальну вказівку обвинуваченого на каяття, а відтак, суд першої інстанції дійшов мотивованого висновку про відсутність щирого каяття ОСОБА_1 як обставини, що пом`якшує покарання.

Взято до уваги судом і відомості про стан здоров`я обвинуваченого, те, що він є інвалідом 2 групи як і те, що він, має матір, якій виповнилося 70 років, отримує пенсію по інвалідності.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що з метою виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню нових злочинів ОСОБА_1 слід призначити покарання саме у виді позбавлення волі на певний строк.

Призначене ОСОБА_1 покарання відповідає положенням ст. 50, 65 і ст. 68 КК України та є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Належним чином мотивував суд і свої висновки, чому він не погоджується із доводами обвинуваченого про можливість призначення покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України.

З висновками суду в цій частині погоджується і колегія суддів, у зв`язку з чим вважає необґрунтованими вимоги апелянта в цій частині. Наявність лише однієї пом`якшувальної покарання обставини, без щирого каяття та відшкодування заподіяних збитків не дає підстави для висновку про те, що суспільна небезпечність обвинуваченого зменшилася настільки, що призначення покарання навіть у мінімальних межах санкції статей за які його засуджено, буде явно несправедливим.

Посилання обвинуваченого на наявність у нього невиліковних хвороб, як на підставу для пом`якшення призначеного покарання є неприйнятними, оскільки ці обставини не є такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчинених ним злочинів з огляду на дані про особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий за вчинення корисливих злочинів.

Крім того, колегія суддів враховує, що ухвалою суду першої інстанції від 16.02.2016 року саме з метою забезпечення належного лікування ОСОБА_1 його було звільнено з-під варти, однак в цей час ОСОБА_1 не направив зусилля на покращення стану свого здоров`я, а продовжив вчиняти злочини, був затриманий на місці скоєння злочину і до нього знову було застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою 17.11.2016 року.

Відповідно до п.«б» ст. 9 цього Закону України «Про амністію у 2016 році», амністія не може бути застосована до осіб, які раніше звільнялися з місць позбавлення волі умовно-достроково і знову вчинили умисний тяжкий або особливо тяжкий злочин.

Наведені приписи Закону, спростовують твердження обвинуваченого про можливість застосування до нього акту амністії, оскільки у 2014 році ОСОБА_1 звільнявся умовно- достроково від відбування призначеного йому покарання, проте в період незнятої та непогашеної судимості за скоєння попередніх тяжких злочинів, знову продовжив вчиняти тяжкі злочини.

Наявність хвороби у обвинуваченого, не можна визнати достатньою підставою для застосування положень ст. 84 КК України, оскільки при вирішенні цього питання суд враховує не тільки тяжкість та характер захворювання і тяжкість вчиненого злочину, характер захворювання, особу засудженого та інші обставини справи.

Колегія суддів з урахуванням наведеного, вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_1 в частині застосування до нього ст.ст. 69, 84 КК України та Закону України «Про застосування амністії у 2016 році», а також апеляційна скарга його захисника в частині вимог про пом`якшення покарання не підлягають задоволенню.

Доводи ОСОБА_1 та його захисника про наявність підстав для зміни вироку в частині зарахування строку попереднього ув`язнення є слушними.

Як видно із матеріалів провадження ОСОБА_1 у період з 20.10.2015 року по 19.02.2016 року та з 16.11.2016 року по день постановлення ухвали апеляційного суду Миколаївської області від 21.11.2018 року утримувався під вартою, тобто щодо нього було застосовано запобіжний захід у цьому кримінальному провадженню.

Після набрання вироком суду першої інстанції від 28.12.2017 року законної сили, тобто після перегляду провадження в апеляційному порядку після 21.11.2018 року ОСОБА_1 вже не утримувався під вартою, як під запобіжним заходом, а відбував покарання, призначене йому вироком від 28.12.2017 року в установі виконання покарання.

Після перегляду провадження касаційним судом, а саме з 16 квітня 2019 року, коли Постановою Верховного суду було скасовано ухвалу апеляційного суду від 21.11.2018 року, застереження вироку про продовження строку тримання під вартою до набрання вироком законної сили знову стали чинними, а відтак в період з 16.04.2019 року щодо ОСОБА_1 знову діє запобіжний захід і тому це є строком попереднього ув`язнення.

Враховуючи положення ст. 5 КК України відповідно до яких закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі, а також правову позицію висловлену у Постанові Верховного суду від 29 серпня 2018 року у справі №663/537/17 щодо застосування норми права, передбаченої ч. 5 ст. 72 КК України (зарахування строку попереднього ув`язнення у строк покарання), положення ст.1 Закону України «Про попереднє ув`язнення», слід дійти висновку, що строк попереднього ув`язнення ОСОБА_1  з 20.10.2015 року по 19.02.2016 року, з 16.11.2016 року по 21.11.2018 року, з 16.04.2019 року по 01.08.2019 року підлягають зарахуванню ОСОБА_1 у строк покарання із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі відповідно до положень ч 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII від 26.11.2015 року.

Наведене дає підстави для зміни вироку щодо ОСОБА_1 в цій частині відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 408 КПК та п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України.

Керуючись ч.2 ст.376, ст. 404, 405, 408,409 КПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_1 та адвоката Сидорчук Катерини Анатоліївни в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 28 грудня 2017 року відносно ОСОБА_1 у частині зарахування у строк покарання строку попереднього ув`язнення змінити.

На підставі ч.5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_1 у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 20 жовтня 2015 року до 19 лютого 2016 року та з 16 листопада 2016 року по 21 листопада 2018 року, та з 16 квітня 2019 року по 01 серпня 2019 року включно із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

ОСОБА_1   вважати таким, що  фактично відбув призначене йому покарання.

В іншій частині вирок щодо ОСОБА_1 залишити без змін.

       Ухвала набирає законної сили законної сили з моменту проголошення і з цього часу протягом 3 місяців може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду.

Судді:

І.І.Литвиненко                І.В.Красновський                О.В.Калініна