Справа № 420/3913/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2019 року                                                                                                             м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Гусева О.Г., розглянувши в порядку загального позовного провадження (в порядку письмового провадження) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Подільського відділу поліції в Одеській області Студенюка Богдана Васильовича, за участю третьої особи – ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасувати терміновий заборонний припис стосовно кривдника серії АА№066470 виданий 06.06.2019 року,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Подільського відділу поліції в Одеській області Студенюка Богдана Васильовича, за участю третьої особи – ОСОБА_2 за результатом якого позивач просить:

визнати протиправним та скасувати терміновий заборонний припис стосовно кривдника серії АА №066476 виданий 06.06.2019 року дільничним офіцером поліції Студенюком Богданом Васильовичем Подільського відділу поліції ГУНП в Одеській області, яким ОСОБА_3 - ОСОБА_4 встановлено заборону в будь-який спосіб контактувати з ОСОБА_2 з 10 годин 30 хвилин 06.06.2019 року по 10 годину 30 хвилин 13.06.2019 року.

02.07.2019 року ухвалою Одеського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на19 липня 2019 року.

Відповідач не скористався правом на подання відзиву на позовну заяву.  

Відповідач до судового засідання не зявився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином та завчасно.

Позивач надав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Третя особа  до судового засідання не зявився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином та завчасно, надала клопотання про розгляд справи за її відсутності.

12 вересня 2019 року Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду справи по суті  на 19 вересня 2019 року та вирішено продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст. 205 КАС України.

З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне.

У позивача та третьої особи є спільна дитина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 .          

09 грудня 201бкроку рішенням суду було встановлено батьківство позивача відносно дитини, рішення набрало законної сили 20.12.2016 року.

30.05.2019 року за зверненням ОСОБА_1 до органу опіки та піклування виконкомом Подільської міської ради на підставі ст.ст. 157,158 Сімейного кодексу України було встановлено порядок участі батька ОСОБА_1 у вихованні малолітньої доньки ОСОБА_5 . наступним чином: кожен вівторок та четвер з 16:00 до 19:00, другу та четверту п`ятницю з 16:00 до суботи 20:00, в святкові дні та під час канікул за домовленістю батьків.

В четвер 06.06.2019 року-позивача було викликано до поліції, де ДОП Подільського ВП ГУНП в Одеській області Студенюк Б.В. вручив йому терміновий заборонний припис стосовно кривдника. .

Згідно зазначеного термінового заборонного припису позивачу заборонялось в будь-який спосіб контактувати з ОСОБА_2 , яка згідно припису є постраждалою особою.

Підставою для винесення заборонного припису на думку відповідача є психологічне насилля.          

Визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства Закон України «Про запобігання та протидії домашньому насильству» №2229-VIII від 07.12.2017.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 1 Закону домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Запобігання домашньому насильству - система заходів, що здійснюються органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, а також громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, та спрямовані на підвищення рівня обізнаності суспільства щодо форм, причин і наслідків домашнього насильства, формування нетерпимого ставлення до насильницької моделі поведінки у приватних стосунках, небайдужого ставлення до постраждалих осіб, насамперед до постраждалих дітей, викорінення дискримінаційних уявлень про соціальні ролі та обов`язки жінок і чоловіків, а також будь-яких звичаїв і традицій, що на них ґрунтуються (пункт 5 частини першої статті 1 цього Закону).

Статтею 6 Закону визначені суб`єкти, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, серед яких, до інших органів та установ, на які покладаються функції із здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, належать уповноважені підрозділи органів Національної поліції України (пункт 2 частини третьої статті 6).

За нормами частини першої статті 10 Закону до повноважень уповноважених підрозділів органів Національної поліції України у сфері запобігання та протидії домашньому насильству належать:

1) виявлення фактів домашнього насильства та своєчасне реагування на них;

2) прийом і розгляд заяв та повідомлень про вчинення домашнього насильства, у тому числі розгляд повідомлень, що надійшли до кол-центру з питань запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей, вжиття заходів для його припинення та надання допомоги постраждалим особам з урахуванням результатів оцінки ризиків у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спільно з Національною поліцією України;

3) інформування постраждалих осіб про їхні права, заходи і соціальні послуги, якими вони можуть скористатися;

4) винесення термінових заборонних приписів стосовно кривдників;

5) взяття на профілактичний облік кривдників та проведення з ними профілактичної роботи в порядку, визначеному законодавством;

6) здійснення контролю за виконанням кривдниками спеціальних заходів протидії домашньому насильству протягом строку їх дії;

7) анулювання дозволів на право придбання, зберігання, носіння зброї та боєприпасів їх власникам у разі вчинення ними домашнього насильства, а також вилучення зброї та боєприпасів у порядку, визначеному законодавством;

8) взаємодія з іншими суб`єктами, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, відповідно до статті 15 цього Закону;

9) звітування центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, про результати здійснення повноважень у цій сфері у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.

Вирішуючи спір суд виходив з такого.

Відповідно до частини першої та другої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частин першої та другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

  Проте, вищенаведені положення Закону України «Про запобігання та протидії домашньому насильству» у випадках звернення до органів поліції із заявами щодо домашнього насильства зобов`язують відповідні органи для підтвердження факту домашнього насильства чи його спростування щонайменше здійснити перевірку відповідної інформації.

Матеріали справи не містять жодного доказу в підтвердження вжиття заходів з боку уповноважених органів Національної поліції України щодо здійснення перевірки інформації щодо наявності підстав для винесення заборонного припису.

                    Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не було доведено правомірність своїх дій під час винесення оскаржуваного заборонного припису.

Відповідач не довів правомірності оскаржуваних дій.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів   ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Задовольнити позов ОСОБА_1 до Подільського відділу поліції в Одеській області Студенюка Богдана Васильовича, за участю третьої особи – ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасувати терміновий заборонний припис стосовно кривдника серії АА№066470 виданий 06.06.2019 року.

          Визнати протиправним та скасувати терміновий заборонний припис стосовно кривдника серії АА №066476 виданий 06.06.2019 року дільничним офіцером поліції Студенюком Богданом Васильовичем Подільського відділу поліції ГУНП в Одеській області, яким ОСОБА_3 - ОСОБА_4 встановлено заборону в будь-який спосіб контактувати з ОСОБА_2 з 10 годин 30 хвилин 06.06.2019 року по 10 годину 30 хвилин 13.06.2019 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Подільського відділу поліції в Одеській області судовий збір у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 (сорок) копійок на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили у строк та порядок визначений ст.255 КАС України.

Рішення суду першої інстанції оскаржується у строк та порядок встановлений ст.ст.292, 295, 297 КАС України.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 24 вересня 2019 року.

Суддя                                                                                                       О.Г.Гусев

Повний текст рішення складено та підписано суддею 24 вересня 2019 року.

          .