Копія:   Справа № 2-А-134/2010 р.

П  О  С  Т  А  Н  О  В  А

І  М  Е  Н  Е  М           У  К  Р  А  Ї  Н  И

     01.03.2010 р. Первомайський міськрайонний суд Миколаївської обл. у складі:     головуючого судді  -  Горбенко С.А.

                   при секретарі –  Артюх Т.Г

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Первомайська адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Первомайську Миколаївської області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, визнання дій неправомірними, стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни» та зобов’язання надалі виплачувати зазначену допомогу, -

 В С Т А Н О В И В :

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного Фонду України у м. Первомайську Миколаївської області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів з 01.01.2006 р., визнання дій протиправними, а також стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни» за період з 01.01.2006 р. по день звернення з даним позовом до суду, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що їй, як дитині війни, щомісячно до пенсії повинна доплачуватись державна соціальна допомога у розмірі 30 (тридцять) відсотків мінімальної пенсії за віком, як це передбачено ст. 6 Закону України № 2195-IV від 18 листопада 2004 р. «Про соціальний захист дітей війни» (далі – Закон України № 2195-IV). Однак, всупереч вимогам діючого законодавства, зазначена державна соціальна допомога їй у 2007 році не виплачувалася, а у 2008 році – виплачувалась не в повному обсязі. Законом України  ?ро Державний бюджет України на 2007 рік” п. 12 ст. 71 було призупинено дію ст. 6 Закон України № 2195-IV в частині виплати щомісячної доплати до пенсії. 09 липня 2007 року рішенням Конституційного Суду України № 6-рп-2007 (справа № 1-29/2007) було визнано положення п.12 ст. 71 Закону України ?ро Державний бюджет України на 2007 рік” неконституційним. Таким чином, починаючи з 09 липня 2007 року відповідач зобов’язаний був здійснити перерахування позивачці пенсії, тобто привести у відповідність з рішенням Конституційного Суду України розмір виплати пенсії. Згідно з п. 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р., який набрав чинності з 01.01.2008 р., ч.1 ст. 6 Закону України № 2195-IV викладена в новій редакції, якою визначено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України  «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання  чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ч. 4 ст. 14  Закону України  «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 р. № 3551-ХІІ визначено, що учасникам війни пенсії підвищуються на 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

28.05.2008 р. Конституційним Судом України прийнято рішення № 10-рп/2008, згідно якого положення п.36-100 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнані неконституційними, а отже з 22 травня 2008 р. було відновлено право позивача на нарахування йому підвищення до пенсії у розмірі 30 %  мінімальної пенсії за віком, як це передбачено ст. 6 Закону України № 2195-IV.

Але відповідач, в порушення частини 5 ст. 124 Конституції України, відповідно до якої судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України, ігнорує зазначені рішення Конституційного Суду України. Бездіяльність відповідача грубо порушує конституційні права і свободи позивачки, позбавляє її законного права на отримання перерахованої пенсії, що свідчить про нехтування правами громадян з боку відповідача. Пояснила, що пропустила строк для звернення до суду через юридичну необізнаність.

В судовому засідання позивачка позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, але надав лист з проханням слухати справу у його відсутність, позовні вимоги не визнає, надав у судове засідання заперечення, з яких вбачається, що на думку відповідача визначення величини мінімальної пенсії за віком, що застосовується для підвищення пенсії особам, яким встановлено статус «діти війни» та порядок їх фінансування має бути вирішено у законодавчому порядку, а фактичне підвищення пенсії відбудеться після прийняття відповідного законодавчого акту. Вказав на пропущення строку звернення до суду як на підставу для відмови у позові.  Окрім того - зауважив, що підвищення до пенсії, як державна соціальна допомога, виплачується за рахунок коштів Державного бюджету України, а не за рахунок коштів Пенсійного фонду.

Вивчивши заяви сторін та письмові матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

ОСОБА_2 має статус дитини війни, про що зроблено відповідну відмітку в пенсійному посвідченні серії № 115500, виданому Первомайським районним управлінням соціального захисту населення у Миколаївській області 12.07.1993 р.

            Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

            Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» було зупинено дію положень окремих законів в частині надання пільг, гарантій, компенсацій окремим категоріям громадян.

            Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року визнано неконституційними норми відповідних статей Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».

    В мотивувальній частині рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-РП/2007 по справі №1-29/2007 за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36,  частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14,  23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (справа про соціальні гарантії громадян)  зазначено, що Конституцією України визнано, що найвищою соціальною цінністю в Україні є  людина,  її  права  і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави,  а їх утвердження і забезпечення  є  головним  обов'язком держави  (стаття  3),  права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (стаття 21),  їх зміст і  обсяг  при  прийнятті  нових законів  або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений (стаття 22).

Згідно з п. 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р., який набрав чинності з 01.01.2008 р., ч.1 ст. 6 Закону України № 2195-IV викладена в новій редакції, якою визначено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України  «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання  чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ч.4 ст.14  Закону України  «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 р. №3551-ХІІ визначено, що учасникам війни пенсії підвищуються на 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

28.05.2008 р. Конституційним Судом України прийнято рішення № 10-рп/2008, згідно якого положення п.36-100 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнані неконституційними,

Зі змісту положень Конституції України зазначених у ст.ст. 95-98 та з положень Бюджетного кодексу України  вбачається, що закон  про Державний   бюджет  України  як  правовий  акт,  чітко  зумовлений поняттям бюджету як плану формування  та  використання фінансових ресурсів,  має особливий предмет регулювання,  відмінний від інших законів України - він стосується виключно встановлення доходів  та видатків держави на загальносуспільні потреби,  зокрема і видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення, тому цим законом не можуть вноситися зміни,  зупинятися дія чинних законів України,  а також  встановлюватися  інше   (додаткове)   правове   регулювання відносин,  що  є  предметом інших законів України. Таке положення закріплено і в ч. 3 ст. 27 Бюджетного кодексу України

Згідно з ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

    Розмір мінімальної пенсії за віком, згідно до ч.3 ст.46 Конституції України, ст.ст.1,2 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року № 966-Х11 повинен бути не нижче прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність.

Ч.3 ст.46 Конституції України передбачено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму встановленого законом.

Ст.2 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999р. № 966-Х11, що прийнятий на виконання ч.3 ст.46 Конституції України передбачає, що прожитковий мінімум застосовується в тому числі для визначення мінімальної пенсії за віком.

Ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачає визначення розміру мінімальної пенсії за віком на рівні прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність. Таким чином, розмір мінімальної пенсії за віком для осіб пенсійного віку повинен дорівнювати прожитковому мінімуму для осіб, що втратили працездатність. Розмір прожиткового мінімуму за 2007, 2008 роки затверджувався відповідними законами про Державний бюджет України на 2007, 2008 роки.

За розрахунками позивачки відповідач повинен був нарахувати та виплатити їй  підвищення до пенсії за період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007р. та за період з 22.05.2008 р. по день звернення з даним позовом до суду, тобто по 12.01.2010 р.

Однак вказана допомога позивачці у 2007 р. не виплачувалася, а у 2008 році виплачувалася не в повному обсязі, а саме в розмірі 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, про що представник відповідача не заперечував.

Таким чином суд встановив, що відповідачем не було здійснено належним чином нарахування як дитині війни щомісячної державної соціальної допомоги до пенсії, а тому у даному випадку має місце бездіяльність Управлінням Пенсійного фонду України  у м. Первомайську Миколаївської області.

Але зміни до статті 6 Закону України № 2195-IV набрали чинності 01.01.2006р. - відповідно, не отримавши соціальну допомогу, передбачену цим законом, позивачка  з цього часу повинна була дізнатися про порушення своїх прав. Юридична необізнаність позивачки  не може бути визнана поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Закони, інші нормативно-правові акти є доступними для ознайомлення всіма громадянами, можливість обізнаності людини про те чи інше положення законодавства залежить виключно від бажання людини.

Відповідно до ч. 2 ст. 162 КАС України суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

За таких обставин суд приходить до висновку про задоволення позову в частині визнання протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Первомайську  Миколаївської області щодо ненарахування до пенсії державної соціальної допомоги ОСОБА_3 відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Тому, враховуючи те, що в судовому засіданні встановлено той факт, що дійсно є порушення прав позивачки з боку відповідача, а звернулася позивачка до суду з адміністративним позовом 12.01.2010 р., тим самим пропустивши строк звернення до суду, передбачений ч. 2 ст. 99 КАС України, слід зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у м. Первомайську Миколаївської області здійснити перерахунок державної соціальної допомоги ОСОБА_3 в межах річного терміну, а саме починаючи з 21 січня 2009 р. згідно зі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та здійснити її виплату.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 8 - 12, 70, 71, 105, 112, 159 - 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

     Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України у м. Первомайську Миколаївської області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, визнання дій неправомірними та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни»  - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України  у м. Первомайську Миколаївської області щодо ненарахування державної соціальної допомоги відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

      Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у м. Первомайську Миколаївської області здійснити перерахунок державної соціальної допомоги ОСОБА_1, починаючи з 21 січня 2009 р. згідно зі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та здійснити її виплату.

      В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Копії постанови направити особам, які беруть участь у справі в порядку ст. 167 КАС України.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження через Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

 СУДДЯ:- підпис

Копія Вірна

СУДДЯ: